"Закликаю коаліцію здійснювати реальні кроки для подолання кризи. Одним з них був би продаж з аукціонів всіх тих блатних дач і чисельних резиденцій, якими користуються високопоставлені чиновники та депутати. І скерування виручених коштів на допомогу найбіднішим".
Коли нещодавно таким зверненням депутат Ганна Герман намагалася привернутит увагу до Партії регіонів, вона не замислювалася над тим, що висікла власну структуру.
Бо ніхто так масово не прибирав до рук державні резиденції, як Янукович і його оточення. Історія про те, яким чином резиденція "Межигір’я" з державної власності опинилася в приватній, може стати хрестоматійним прикладом корупції.
Сьогоднішній "герой" багатосерійного розслідування про житлові умови вітчизняної еліти — Володимир Рибак, один із засновників Партії регіонів, а зараз — заступник начальника виборчого штабу Януковича на виборах президента-2010.
Коли у 2006-2007 роках Рибак працював віце-прем’єром в уряді Януковича, він мало чим запам’ятався публіці.
Жодних суттєвих реформ в підвідомчому йому житлово-комунальному господарстві України проведено не було, а завершення урядової каденції Рибака було відзначено тим, що з його робочого кабінету вивезли три холодильники.
Зате нетривале перебування Рибака в статусі заступника прем’єр-міністра ощасливило його додатковими привілеями, якими той не посоромився скористатися.
Факт роботи віце-прем’єром дозволив Рибаку звернутися до Державного управління справами про виділення урядової дачі.
Банкова пішла назустріч Рибаку і надала йому територію для забудови на землях державного санаторію "Конча-Заспа" — неподалік від його товариша Миколи Азарова, який також не забув отримати "хатку" в пожиттєве користування, будучи під час помаранчевої революції півтора місяці "в.о. прем’єр-міністра України".
Чи стояв на тій ділянці, наданий Рибаку, деревяний барак, встановити сьогодні неможливо.
Але зараз там височить солідний маєток з благородної червоної цегли і вишуканою колонадою — ціною щонайменше в мільйон доларів.
Коли журналіст "Української правди" знайшов Рибака у Верховній Раді, він відмовився розповідати, яким чином обзавівся нерухомістю в державній "Конча-Заспі". "Може, вам ще показати, що в мене лежить під подушкою", — здивувався Рибак журналістському запитанню.
ДУСя також системно ігнорує запити "Української правди" на тему державних дач.
Але, очевидно, все відбувалося за усталеною в часи Ющенка схемою — Рибак уклав інвестиційну угоду з ДУСею на „покращення” житлового фонду, звів новий маєток і тепер безкоштовно житиме в "Конча-Заспі", поки витрачені на будівництво гроші повністю не компенсують нараховану йому оренду.
Інше питання — це походження коштів, які дозволили Рибаку здійснити таке "покращення житлових умов".
З 1980-их років Рибак перебував на роботі в Компартії Радянської України, а в часи незалежності очолював органи самоврядування Донецька, був мером міста, депутатом і віце-прем’єром, тобто все життя отримував зарплату з бюджету.
"Українська правда" понад два місяці тому надіслала Рибаку запит про надання декларації про доходи, однак жодної відповіді не отримала. Також не дали результату усні звернення до прес-секретаря Рибака.
Звичайно, може так статися, що весь цей час Рибак паралельно робив успішну кар’єру бізнесмена — або, наприклад, неабияких результатів досягнули його родичі.
Але тоді постає інше питання: чому Рибак не придбав собі землю на вторинному ринку, а зажадав будуватися на державній території. Заважаючи, таким чином, втілити в життя партійне гасло про продаж урядових дач для порятунку від злиднів простого українського народу.
