Тимошенко, Лазаренко та убивство Щербаня: хто платив гроші та за що?

Убивство Євгена Щербаня стало джокером, яким українська влада збирається перекрити всі претензії Заходу щодо переслідування Юлії Тимошенко.

Довести її причетність до цього злочину стало справою честі та подальшого кар'єрного росту для Рената Кузьміна, який уже давно переріс крісло першого заступника Віктора Пшонки.

Про те, що головний глядач справи Щербаня-Тимошенко знаходиться за кордоном, свідчить турне Кузьміна європейськими столицями. Генпрокуратура врахувала помилки з попередніми справами Тимошенко — вона вирішила спочатку підготувати європейський істеблішмент, а уже потім українську аудиторію.

Наприкінці минулого — на початку нинішнього року Кузьмін побував у Брюсселі, Лондоні та Берліні, де оголосив, що Тимошенко підозрюється у вбивстві Щербаня, скоєному в 1996 році. Як згодом з'ясувалося, в організації європейського круїзу Кузьміну допомагала піар-компанія Burson-Marsteller, яка працює з Партією регіонів.

Нагнітання навколо справи Щербаня є складовою ще одного плану, який розробляє частина оточення Віктора Януковича. Ця група вважає, що оптимальним виходом для президента було би випустити Тимошенко в Європу та залишити її там назавжди.

Тобто звинувачення по справі Щербаня має фактично витиснути Тимошенко до Німеччини, звідки вона не повинна повернутися, попросивши про політичний притулок. Таким чином, Янукович зможе зняти напругу в стосунках із Заходом та водночас позбудеться конкурента.

Хто такий Петро Кириченко?

Як встановлено судом, убивство Євгена Щербаня 3 листопада 1996 року здійснила банда мертвого нині Євгена Кушніра.

За версією української прокуратури, Кушніра начебто залучили Лазаренко і Тимошенко за посередництва також покійного кримінального авторитета Олександра Мільченка на прізвисько "Матрос".

ПРО УБИВСТВО ЩЕРБАНЯ ЧИТАЙТЕ ТУТ

Ключовим для звинувачення Тимошенко були і залишаються допити Петра Кириченка, довіреної особи Лазаренка часів його прем’єрства, а після 2000 року — головного свідка американської прокуратури проти Лазаренка.

Петро Кириченко був позаштатним радником прем'єр-міністра Лазаренка і правою рукою у фінансових питаннях. Зокрема, він був розпорядником кількох транзитних рахунків офшорних компаній, на які приходили гроші Лазаренку, кваліфіковані слідством США як хабарі.

Після цього гроші переводилися на особисті рахунки Лазаренка. Крім того, Кириченко привозив Лазаренку виписки з його швейцарських рахунків, оскільки той, будучи чиновником, не міг вільно подорожувати та контролювати надходження його частки.

Лазаренко і Кириченко жили душа в душу, відпочивали разом на Гавайях, в Майамі та Каннах, вони ж удвох поїхали до Панами, щоб покласти там по 100 тисяч доларів на депозит і отримати панамські паспорти для безвізових подорожей до Європи.

Лазаренко і Кириченко. Фото УНІАН

Крім того, Лазаренко прилітав до Сан-Франциско, де мешкала родина Петра Кириченка, щоб стати хрещеним батьком його онучки.

У червні 1999 Кириченко був арештований у Америці за запитом швейцарської прокуратури — пізніше він, як і Лазаренко, був заочно засуджений у Женеві за відмивання коштів.

Паралельно почалося розслідування на території США. У каліфорнійській тюрмі міста Даблін Кириченко був поміщений до спільної камери з Лазаренком, де просидів до грудня 1999, коли погодився співпрацювати зі слідством. 17 травня 2000-го Кириченко уклав з американцями таємну угоду, де визнав себе винним за одним пунктом обвинувачення, погодився заплатити 3 мільйона доларів штрафу та дати правдиві свідчення у суді. У свою чергу, американські еміграційні служби дозволили родині Кириченка залишитися жити в США.

Кириченко заявив, що був не партнером Лазаренка, а жертвою вимагання з його боку — оскільки змушений був віддавати йому половину своїх доходів. Власне, на показаннях Кириченка і відбувся навесні 2004 року суд над Лазаренком в Сан-Франциско. У підсумку присяжні визнали українського екс-прем'єра винним за усіма пунктами, а суддя в 2009 році призначив Лазаренку остаточне покарання 8 років та 1 місяць тюрми.

Скориставшись угодою між Кириченком та американським урядом, Генпрокуратурі України в квітні 2001 року вдалося його допитати на території США. Власне, протягом цих слідчих дій ним було сказано фразу, яку зараз Ренат Кузьмін трактує як підтвердження гіпотези, що гроші за вбивство Щербаня заплатила Тимошенко.

Кириченко — про Тимошенко

Уперше Ренат Кузьмін озвучив цю інформацію в серпні 2011 року: "Допитаний прокуратурою США свідок у справі Лазаренка прямо сказав, що кіллер за вбивство Щербаня отримав гроші з рахунків Лазаренка і Тимошенко. Свідок посилається на розмову з замовником, який сказав: "Юля заплатить", маючи на увазі, "заплатить за вбивство".

Сам Кузьмін не сказав, про якого свідка ідеться. Але згодом стало зрозуміло, що він цитував того ж таки Петра Кириченка. Уривки з протоколу цього допиту одинадцятирічної давнини оприлюднила маловідома газета "Правда України". Він і досі доступний на сайті видання — ось що сказав Кириченко:

"Приблизно в 1995 році Лазаренко сказав мені, що він хоче зустрітися з Мільченком, кримінальним авторитетом, тому що існувала смертельна загроза Юлії Тимошенко. Я зустрівся з Мільченком. Він сказав, що загроза для Тимошенко існує. Потім з Мільченком зустрівся Лазаренко. Після цього Лазаренко сказав мені заплатити Мільченку 3 мільйони доларів. 2,2 мільйони доларів було сплачено як частка на рахунки Мільченка і його дружини у EuroFed Bank з коштів Лазаренка і Тимошенко, як казав Лазаренко. (Лазаренко сказав мені, що Юлія заплатить.) Мільченко вирішив, що він хоче інвестувати деякі зі своїх коштів в Україні, тому я вклав деякі його кошти в цю інвестицію..."

Власне, це і все, що 2001 року повідомив Кириченко про роль Тимошенко в убивстві Щербаня в ході американського допиту. Чи можна з цього робити висновок, який озвучив Кузьмін — "кіллер за вбивство Щербаня отримав гроші з рахунків Лазаренка і Тимошенко"?

Американський прокурор Марта Берш, яка і допитувала Кириченка в США по запиту Генпрокуратури України, так не вважає.

Двічі минулого року, спочатку в інтерв’ю "Українській правді", а потім в ефірі каналу "Інтер", Берш сказала, що не пам’ятає слів Кириченка про те, що Тимошенко платила кіллерам Щербаня. Тобто, вона просто не почула в словах Кириченка те, що прочитав потім у протоколі Кузьмін.

Цікаво, що допит Кириченка в США, як і розслідування справи про убивство Щербаня, здійснювалося під проводом заступника генпрокурора Миколи Обіхода. Цей же Обіход до середини 2002 року вів ще одну справу проти Тимошенко — про хабарі Лазаренку.

Але тоді він жодного разу не озвучував версію про причетність Тимошенко до злочину проти Щербаня та не висував їй відповідне обвинувачення. Хоча на той момент Тимошенко була звільнена з посади віце-прем'єра та не мала депутатського імунітету, а перебувала на напівлегальному становищі, ховаючись від повторного арешту по лікарнях.

Так само ніщо не заважало Руслану Щербаню висловити свої нинішні підозри, які він усі роки начебто боявся озвучити. На той час Тимошенко була не менш зручною мішенню, ніж зараз. Але і Микола Обіход у постанові про порушення справи проти Лазаренка за вбивство Щербаня, і Руслан Щербань на допиті в суді мовчали про роль Тимошенко.

Лазаренко і "Матрос"

Водночас не викликає сумнівів й інше — Лазаренко і кримінальний авторитет Мільченко були нечужими один одному людьми. Наприклад, за вказівкою Лазаренка "Матрос" отримав закордонний паспорт як фальшивий директор Нікопольського заводу феросплавів, за що в подальшому порушили справу проти керівника консульського відділу МЗС Василя Коваля.

Крім того, між Лазаренком і кримінальним авторитетом Мільченком справді існували фінансові відносини.

Петро Кириченко за вказівкою Лазаренка встиг перерахувати 1 мільйон 479 тисяч доларів на рахунок "Матроса", доки той не помер при загадкових обставинах наприкінці 1997 року.

Щоправда, Мільченко отримав перший транш з цих грошей через сім місяців, а другий — аж через десять місяців після убивства Щербаня. За логікою Генпрокуратури, це було таке собі вбивство авансом.

Хоча тільки його підготовка вимагала значних коштів — і мова іде не лише про придбання зброї. Приміром, автомобіль, на якому убивці пересувалися на території аеропорту, вони спалили прямо біля виїзду з летовища. А кіллеру Вадиму Болотських, якого поранив напарник під час операції, довелося терміново робити операцію...

ПРО ПЛАТЕЖІ ЛАЗАРЕНКА КРИМІНАЛЬНОМУ АВТОРИТЕТУ ЧИТАЙТЕ ТУТ

Отже, гроші "Матросу" перераховувалися компанією Orphin, номінальним власником якої був Кириченко, з рахунку в банку EuroFed Bank на острові Антігуа, яким спільно володіли Кириченко і Лазаренко.

EuroFed Bank був потрібен Лазаренку для відмивання коштів. На дворі стояла весна 1997 року, і дедалі активніше точилися розмови про його відставку з посади прем’єр-міністра.

Станом на весну 1997-го основні накопичення Лазаренка зберігалися в Швейцарії на двох кодованих рахунках. Він боявся, що українська прокуратура почне розслідування і заморозить кошти в Швейцарії, оскільки ця держава мала договір про правову допомогу з Україною. Тому Лазаренку потрібне було надійне місце, щоб вивести гроші зі Швейцарії, а також продовжувати отримувати свою частку з поточних хабарів.

Як розповідав Кириченко на допиті в американському суді, він сам запропонував Лазаренку купити цей EuroFed Bank на двох, бо "банк — це дуже потрібний інструмент для бізнесу".

"Я полетів на Антигуа, подивився на все та відкрив рахунок Orphin, після чого дав Лазаренку номер рахунку і почав переводити гроші туди від третіх осіб", — пояснив Кириченко в суді Сан-Франциско.

Польські гроші

А далі слідкуйте за датами. Убивство Щербаня було скоєне 3 листопада 1996 року. А розплата за нього, у версії слідства, відбулася аж через півроку.

Перший платіж "Матросу" в розмірі півмільйона доларів з рахунку Orphin було здійснено 20 травня 1997 року. А перше поповнення цього ж рахунку грошима Юлії Тимошенко від кіпрської офшорки Somolli Enterprises відбулося тільки через тиждень, 27 травня 1997 року.

Тобто на момент першого трансферту "Матросу" Тимошенко ще не почала перераховувати кошти на Антігуа. На той час рахунок Orphin містив лише 1,1 мільйона доларів.

Після попередньої публікації "Української правди" на цю тему екс-заступник генпрокурора Микола Обіход, який розслідував справу Тимошенко, пояснив походження цих 1,1 мільйона доларів — вони були переведені з Польщі.

"Українські слідчі ще у 2000 році прослідкували шлях надходження згаданих 1,1 мільйона доларів. Джерело перерахування — ще один кириченківський рахунок компанії "Orphin" в банку "American Bank in Poland" (Варшава). Як відомо, на згаданий рахунок в польський банк надійшло від кіпрської фірми Юлії Тимошенко "Сомоллі Ентерпрайзес" понад 43 мільйони доларів...", — заявив Обіход.

Тобто зі слів Обіхода випливало, що перший транш "Матросу" в розмірі 500 тисяч доларів все одно походив від Тимошенко транзитом через Польщу.

Це — неправда. В рамках судового процесу над Лазаренком прокуратура США підготувала докладний опис наповнення рахунків, до яких мали стосунок Лазаренко і Кириченко. У нас є в тому числі схема зарахувань в "American Bank in Poland", з якого на Антигуа надійшли перші 1,1 мільйон доларів — ці гроші й були джерелом для першого платежу "Матросу".

Отже, зі 148 мільйонів на рахунок в "American Bank in Poland" лише третина надійшла від Тимошенко. Це те, що приховав Обіход. Було багато інших джерел надходження коштів. Приміром, 40 мільйонів надійшли від компанії Ronly Holding, походження 48 мільйонів узагалі не вказано, а 20 мільйонів прийшло з Нікопольського заводу феросплавів.

Тому фінансові документи не дають підстав стверджувати, що перші 500 тисяч "Матрос" отримав з грошей Тимошенко. Це уже були гроші Лазаренка, які він протягом декількох років накопичував у Польщі, а потім перевів на Антигуа.

Хто такий Доценко?

У минулій публікації ми звертали увагу на ще одну деталь. Перший платіж "Матросу" в розмірі півмільйона доларів припадає на період з 17 по 24 травня 1997 року, коли цей кримінальний авторитет особисто перебував на Антигуа.

У цій поїздці "Матроса" супроводжувала людина на прізвище Володимир Олександрович Доценко - вони разом жили у готелі, разом вечеряли і навіть разом ходили у антигуанський банк Лазаренка-Кириченка домовлятися про створення страхової компанії.

І якщо "Матрос" отримав від компанії Orphin півмільйона доларів, то Доценку в той же день було перераховано 60 тисяч доларів.

Ми намагалися знайти будь-які інші згадки про Володимира Доценка, оскільки саме він міг пролити світло на історію стосунків "Матроса" і Лазаренка. Ми встановили, що той самий Доценко був залучений у оформленні власності Лазаренка на… мобільний оператор "KyivStar". Сьогодні мало хто знає, але в 1990-х Лазаренко примудрився отримати свій пакет акцій навіть у цьому бізнесі.

Отже, Володимир Доценко в липні 1997 отримав довіреність бути представником антигуанської офшорної компанії Лазаренка Nemuro Industrial Group. Саме ця компанія Nemuro Industrial Group через дніпропетровську фірму "Омега" принаймні до 1999 року була одним з акціонерів "KyivStar".

Враховуючи, що Доценко був довіреною особою як Лазаренка, так і Матроса, він цілком міг би прояснити, за що каліфорнійський в'язень перерахував 500 тисяч кримінальному авторитету. Але цікаво, що українські слідчі на жодному допиті Кириченка не питали його про Доценка та його роль у цих подіях.

Другий платіж Мільченку — 979 тисяч доларів

Другий платіж "Матросу" було здійснено з того ж антигуанського рахунку компанії Orphin аж 10 вересня 1997 року, тобто через десять місяців після вбивства Щербаня — в розмірі 979 тисяч доларів.

На цей момент рахунок Orphin наповнився не лише грошима Тимошенко. Дійсно, від компанії Somolli Enterprises протягом травня-червня 1997 року надійшло 14 мільйонів доларів поточних хабарів Лазаренку. Але приблизно така ж сума надійшла з польського рахунку Кириченка в American Bank in Poland — як ми вже описували вище, він наповнювався не тільки Тимошенко.

Крім того, удвічі більша сума (28 мільйонів) була перерахована на рахунок Orphin 1 серпня 1997 року з кодованого рахунку Лазаренка в Швейцарії Carpo-53, де він збирав свої газові хабарі та який вирішив терміново закрити у зв’язку з відставкою з посади прем’єра та побоювання, що гроші можуть бути заморожені за запитом української влади.

Рахунок Carpo-53, у свою чергу, наповнювала також не сама Тимошенко, але й, наприклад, газова корпорація Ігоря Макарова "Ітера". Зокрема, "Ітера" через компанію "Bainfield" перерахувала 25 мільйонів Лазаренку, які потім з "Bainfield" були переведені на швейцарський рахунок Carpo-53, а звідти — на антигуанський Orphin.

Враховуючи, що саме з Orphin отримав гроші "Матрос", то, керуючись логікою Кузьміна, можна стверджувати, що убивство Щербаня оплачувала не тільки Тимошенко, але і компанія "Ітера". Адже гроші від цих двох суб’єктів зрештою опинилися на рахунку Orphin, з якого було надіслано гроші "Матросу".

Сам Кузьмін в ході ефіру на каналі Інтер минулої п’ятниці відмовився коментувати інформацію про те, що рахунки, з яких Лазаренко заплатив Мільченку, наповнювалися з різних джерел.

Загалом Тимошенко перевела зі своєї кіпрської офшорки Somolli Enterprises на антигуанський рахунок Orphin 14 мільйонів доларів в якості регулярного хабара Лазаренку. Коментуючи на допиті в суді, чому Тимошенко платила ці гроші, Петро Кириченко відповів, що вона, як і він, мала віддавати Лазаренку половину доходів.

- Звідки ви знали, що гроші Somolli були грошима Тимошенко?

- Тому що коли я зустрічався з Лазаренком, у нього був папір, на якому він писав суму, дату, і від кого мали прийти гроші. Якщо вони не приходили, він піднімав слухавку і дзвонив. Він міг сказати: "Юля, де гроші? Вони все ще не прийшли! Ти сказала, що перевела таку і таку суму, але гроші все ще не на рахунку".

- Ви знали причину перерахування коштів?

- Так. Я думав, що Тимошенко це робила з тією ж метою, з якою і я. Тому що Лазаренко мені сказав, що він працює з усіма 50 на 50.

Лук'янівська в'язень

Станом на літо минулого року доказової бази під версію "Тимошенко замовила Щербаня" явно не вистачало. Банда Кушніра була мертва, а кіллер Болотський ніколи не спілкувався ні з "Матросом", ні з Лазаренком. Тож вся надія була на додаткові показання Петра Кириченка.

Але тут була інша проблема — Кириченко отримав право на проживання в США, а тому міг ігнорувати пропозиції поспілкуватися додатково. Аж поки влітку минулого року до Києва не приїхала дружина Кириченка, щоб продати квартиру депутату з "групи Портнова" Володимиру Пилипенку.

Ізабеллу Кириченко затримала прокуратура, оскільки виявилося, що постанова слідчого про зняття арешту з цієї нерухомості була підроблена. Дружину такого потрібного Генпрокуратурі свідка тримали в СІЗО доти, поки її чоловік не погодився повторно, по телефону, дати свідчення у справі Лазаренка.

"Українській правді" вдалося ознайомитися з одним із повторних допитів Кириченка за листопад 2011 року. Він нічого не повідомив про те, що Тимошенко або Лазаренко замовили Мільченку або Кушніру вбивство Щербаня. Більше того, він нічого не сказав про конфлікт між Щербанем та Лазаренком або Тимошенко. Водночас його свідчення дали більше уявлення, за що ж платилися гроші кримінальним авторитетам.

Якщо вірити Кириченку, це були послуги з "кришування" бізнесу Тимошенко в Донецькій області. До слова, саме в ті роки, згідно з шифрограмою WikiLeaks, щось подібне робив інший авторитет Сєва Могилевич для Дмитра Фірташа.

Нові свідчення Кириченка

Отже, на новому допиті Кириченко визнав, що був знайомий з Матросом ще в 1970-их роках. "Гроші Мільченку перераховував за вказівкою Лазаренка в зв'язку з тим, що коли ЄЕСУ зайшло на газовий ринок Донецької області, в Тимошенко виникли проблеми, і їй була потрібна допомога кримінального авторитету. Коли вона отримала газові контракти, вона пішла в Донецький регіон, і там у неї хтось щось забрав. І, звісно, в неї виникли проблеми, була небезпека її життю, і їй знадобився кримінальний дах", — пояснив Кириченко наприкінці 2011 року.

Він розповів, що привіз Мільченка на дачу до Лазаренка, де вони сам на сам розмовляли.

"Сума 3 мільйони доларів була переведена на рахунок Мільченка в банку на Антигуа. (...) Там були проблеми, що Лазаренко не давав мені команди переводити ці гроші. Мені декілька разів дзвонив Мільченко. Я так розумію, що в Лазаренка були гроші, але він чомусь не платив. Я думаю, що він чекав, коли Тимошенко переб'є цю суму, яку треба було заплатити окремо Мільченку. Я казав, що Мільченко весь час дзвонить, непокоїться, Лазаренко відповів, що передай, нехай не хвилюється, Юля заплатить".

(Ці слова Кириченка не збігаються з проводками на рахунку Orphin. Як ми писали вище, перший платіж кримінальному авторитету було зроблено ще тоді, коли Тимошенко не почала перерахунок на Антігуа.)

Далі Кириченко розповів, що коли наприкінці 1997 року "Матрос" помер, його дружина подзвонила Кириченку. Вона повідомила, що Кушнір буде замість Мільченка кришувати Лазаренка та Тимошенко.

"Він розповідав, чим може допомогти. Говорив, що у нього є бригада, що Тимошенко може не турбуватися. Всі проблеми, які можуть виникнути в Тимошенко, він зніме", — переказав Кириченко зміст своєї розмови з Кушніром. У неуважного читача може скластися враження, що вбивство Щербаня і було цим "зняттям проблеми". Але це не так — згадана розмова відбувалася не "до", а через рік "після" цього злочину в Донецькому аеропорту.

Крім того, в показах Кириченка незрозуміло ще одне. Якщо "Матрос" і Кушнір захищали саме Тимошенко від неприємностей у Донецькій області, то чому з ними розраховувалася не вона, а Лазаренко? Та ще з таким відтермінуванням платежа? Адже Мільченко отримав гроші в останні місяці перебування Лазаренка при владі. При цьому Тимошенко мала достатньо офшорних рахунків для конфіденційних транзакцій.

Отже, на сьогодні тільки Лазаренко може пояснити, про що він домовлявся з "Матросом" і Кушніром при зустрічах сам на сам. Але поведінка самого американського в’язня не до кінця зрозуміла. Лазаренко справді регулярно спростовує свою причетність до замовлення вбивства Щербаня. Але у своїх чисельних зверненнях з-за грат не повідомляє, чому зустрічався з цими кримінальними авторитетами і за що перерахував ще живому Мільченку 1,5 мільйони доларів. А без показів Лазаренка "справа Тимошенко-Щербаня" виглядатиме незавершеною.

1 листопада 2012 року український екс-прем'єр вийде з тюрми, після чого американська влада має визначитися щодо його депортації. Враховуючи, що в Україні на нього чекають звинувачення, що тягнуть на пожиттєвий строк, це буде останнє місце, куди Лазаренко захоче добровільно повернутися.

Матеріал підготовлено за сприяння данського проекту журналістських розслідувань I-SCOOP

10.04.2012