Цього понеділка на факультеті, який закінчує син шоколадного магната Петра Порошенка, починають здавати іспити. А ще рівно місяць тому Олексій Порошенко цього дня кружляв на балу і блукав кулуарами опери. А також дописував магістерську, як він тоді розповів ТаблоIDу.
- Що зараз забирає у вас найбільше часу?
- Зараз у мене ще дуже багато часу віднімає інститут. Тому що мені треба писати дипломну роботу.
- На яку тему?
На тему "Вплив монетаристських реформ на формування середньострокових тенденцій у світовій економіці".
Звучить страшно, тим більше що у мене вже у понеділок буде передзахист. То воно так трошки навіть моторошно. Тому я зараз "дотанцюю" і піду буду дописувати роботу.
- Вночі будете працювати, як деякі студенти?
- Ну у мене ще є вихідні. То, може, за суботу і неділю я встигну ще щось зробити... Чесно кажучи, я жайворонок, тому уночі у мене якось не виходить працювати. Я більше зранку.
- По бібліотеках бігаєте чи Інтернета вистачає для написання роботи?
- Бігаю по бібліотеках і там користуюся Інтернетом. Тому що в домашніх умовах я не можу змусити себе навчатися. Мені потрібно змінювати обстановку. На роботі треба працювати, в бібліотеці треба навчатися. Тому я ходжу до бібліотеки, коли навчаюся.
- Чому на Віденський оперний бал ви прийшли з братом, чому не з дівчиною?
- Тому що це насправді дуже рідна людина. І такі яскраві моменти хочеться ділити з людьми, котрі тобі дорогі, котрих ти знаєш з дитинства і вже багато разом пережито.
Міг би й з дівчиною, напевне, прийти, але мені здається, що... Просто, щоб знайти ту єдину, котру ти покохаєш, котра дійсно буде тобі подобатися, це дуже тривалий процес...
Тому, напевне, мені потрібно буде ще трошки часу. І наступного разу, я сподіваюся, я вже прийду з дівчиною.
- То зараз ви знаходитеся у пошуку дами серця?
- Насправді, на жаль, я не маю дуже багато часу, щоб про це задумуватись. Але мені здається, що будь-яка людина хоче знайти свою другу половину, на рівні підсвідомості когось весь час шукає.
- Сьогодні на балу багато жінок. А які дівчата подобаються вам?
- Гадаю, буду не оригінальним, але мені здається, що дівчина має обов‘язково бути розумною і красивою. І, як і будь-яка людина, має бути щирою і моральною. Це, напевне, може бути навіть більш важливим для мене ніж краса.
А типаж... мені здається, що якщо людина добра, то вона може бути чи то з коричневим, чи з чорним, чи з білим волоссям... Я б не сказав, що міг би виокремити якийсь типаж...
- Одруження у життєвих планах маєте?
- Мені здається, всі колись збираються одружитися... Я більше консервативна людина. Мені все ж здається, що сім‘я має бути головною такою соціальною ячейкою. Я б дуже хотів насправді створити свою міцну сім‘ю, яка була б однією з тих, на базі яких могла б розвиватися сильна Україна.
- Повернемося до балу. Ви танцювали?
- Танцював один раз. Я танцював другий танець — вальс-бостон.
- А ви відвідуєте якісь танцювальні курси?
- Чесно кажучи, позавчора я вперше відвідав один курс, але після того не було часу відвідувати другий.
- Не у Чапкіса були?
- Не у Чапкіса, це були більш "приземлені" курси. Я ходив до будинку офіцерів. Там постійно працюють групи і впродовж року навчаються танцювати. Насправді цей бал надихнув мене на те, щоб почати вчитися танцювати.
- Довго танцювали вчора, тренуючись?
- Десь зо дві години. Чесно кажучи, я вже стільки не займався ніяким спортом і не танцював, що було дуже складно.
- А як сьогодні танець вийшов?
- Дуже важко себе оцінювати. Це треба, щоб хтось зі сторони подивився .
- Ваша партнерка по танцю що сказала?
- Партнерка сказала, що їй сподобалося. І одна з моїх подруг, яка також тут була теж похвалила мене, ніби дуже добре танцював. Я сподіваюся, що то було щиро.
- Добре, лишімо танці. Розкажіть, чи ви сидите за кермом?
- Так, воджу.
- На чому їздите?
- На метро.
- На метро? Який у вас основний маршрут?
- З Арсенальної до Контрактової в мене щось останнім часом виходить найчастіше. Арсенальна — це біля дому, а Контрактова -біля роботи. А ще Лук‘янівка була — це біля інституту. Три основні станції.
- Де працюєте?
- На Контрактовій, я працюю з батьком на "Рошені".
- І як з батьком працюється?
- Насправді, ще не зовсім з батьком, бо зараз я поки працюю на найнижчій посаді у фірмі — економіст з фінансової роботи. І батька я вже бачу більше увечері, отримую від нього корисні поради як там щось треба робити, в якому напрямку потрібно дивитися, в якому розвиватися і я йому дуже вдячний. Але під час роботи ми з ним навіть і не дуже перетинаємось.
- На "Рошені" працюєте, а солодощі любите?
- Всі дивуються, але ні. Я зовсім не солодкоїжка, мені навпаки більше подобаються якісь, може, солоні огірки чи помідори.
- Може, вас просто у дитинстві надто балували солодощами?
- Розумієте, от в тому то й річ. Моя мати завжди дивувалася, що у нас постійно стояли якісь цукерки на столі... Всі інші батьки скаржилися, що від їхніх дітей треба десь у шухляди ті цукерки ховати, а вони їх усе одно знаходять та їдять. А у нас все солодке просто псувалося — на столі стояло і ніхто не їв.
- Ви тепер живете з батьками чи окремо?
- Я ще живу з батьками.
Фото Дмитра Амідова
