Порошенко шукає даму серця і їздить на метро

Цього понеділка на факультеті, який закінчує син шоколадного магната Петра Порошенка, починають здавати іспити. А ще рівно місяць тому Олексій Порошенко цього дня кружляв на балу і блукав кулуарами опери. А також дописував магістерську, як він тоді розповів ТаблоIDу.

- Що зараз забирає у вас найбільше часу?

- Зараз у мене ще дуже багато часу віднімає інститут. Тому що мені треба писати дипломну роботу.

- На яку тему?

На тему "Вплив монетаристських реформ на формування середньострокових тенденцій у світовій економіці".

Звучить страшно, тим більше що у мене вже у понеділок буде передзахист. То воно так трошки навіть моторошно. Тому я зараз "дотанцюю" і піду буду дописувати роботу.

- Вночі будете працювати, як деякі студенти?

- Ну у мене ще є вихідні. То, може, за суботу і неділю я встигну ще щось зробити... Чесно кажучи, я жайворонок, тому уночі у мене якось не виходить працювати. Я більше зранку.

- По бібліотеках бігаєте чи Інтернета вистачає для написання роботи?

- Бігаю по бібліотеках і там користуюся Інтернетом. Тому що в домашніх умовах я не можу змусити себе навчатися. Мені потрібно змінювати обстановку. На роботі треба працювати, в бібліотеці треба навчатися. Тому я ходжу до бібліотеки, коли навчаюся.

- Чому на Віденський оперний бал ви прийшли з братом, чому не з дівчиною?

- Тому що це насправді дуже рідна людина. І такі яскраві моменти хочеться ділити з людьми, котрі тобі дорогі, котрих ти знаєш з дитинства і вже багато разом пережито.

Міг би й з дівчиною, напевне, прийти, але мені здається, що... Просто, щоб знайти ту єдину, котру ти покохаєш, котра дійсно буде тобі подобатися, це дуже тривалий процес...

Тому, напевне, мені потрібно буде ще трошки часу. І наступного разу, я сподіваюся, я вже прийду з дівчиною.

- То зараз ви знаходитеся у пошуку дами серця?

- Насправді, на жаль, я не маю дуже багато часу, щоб про це задумуватись. Але мені здається, що будь-яка людина хоче знайти свою другу половину, на рівні підсвідомості когось весь час шукає.

- Сьогодні на балу багато жінок. А які дівчата подобаються вам?

- Гадаю, буду не оригінальним, але мені здається, що дівчина має обов‘язково бути розумною і красивою. І, як і будь-яка людина, має бути щирою і моральною. Це, напевне, може бути навіть більш важливим для мене ніж краса.

А типаж... мені здається, що якщо людина добра, то вона може бути чи то з коричневим, чи з чорним, чи з білим волоссям... Я б не сказав, що міг би виокремити якийсь типаж...

- Одруження у життєвих планах маєте?

- Мені здається, всі колись збираються одружитися... Я більше консервативна людина. Мені все ж здається, що сім‘я має бути головною такою соціальною ячейкою. Я б дуже хотів насправді створити свою міцну сім‘ю, яка була б однією з тих, на базі яких могла б розвиватися сильна Україна.

- Повернемося до балу. Ви танцювали?

- Танцював один раз. Я танцював другий танець — вальс-бостон.

- А ви відвідуєте якісь танцювальні курси?

- Чесно кажучи, позавчора я вперше відвідав один курс, але після того не було часу відвідувати другий.

- Не у Чапкіса були?

- Не у Чапкіса, це були більш "приземлені" курси. Я ходив до будинку офіцерів. Там постійно працюють групи і впродовж року навчаються танцювати. Насправді цей бал надихнув мене на те, щоб почати вчитися танцювати.

- Довго танцювали вчора, тренуючись?

- Десь зо дві години. Чесно кажучи, я вже стільки не займався ніяким спортом і не танцював, що було дуже складно.

- А як сьогодні танець вийшов?

- Дуже важко себе оцінювати. Це треба, щоб хтось зі сторони подивився .

- Ваша партнерка по танцю що сказала?

- Партнерка сказала, що їй сподобалося. І одна з моїх подруг, яка також тут була теж похвалила мене, ніби дуже добре танцював. Я сподіваюся, що то було щиро.

- Добре, лишімо танці. Розкажіть, чи ви сидите за кермом?

- Так, воджу.

- На чому їздите?

- На метро.

- На метро? Який у вас основний маршрут?

- З Арсенальної до Контрактової в мене щось останнім часом виходить найчастіше. Арсенальна — це біля дому, а Контрактова -біля роботи. А ще Лук‘янівка була — це біля інституту. Три основні станції.

- Де працюєте?

- На Контрактовій, я працюю з батьком на "Рошені".

- І як з батьком працюється?

- Насправді, ще не зовсім з батьком, бо зараз я поки працюю на найнижчій посаді у фірмі — економіст з фінансової роботи. І батька я вже бачу більше увечері, отримую від нього корисні поради як там щось треба робити, в якому напрямку потрібно дивитися, в якому розвиватися і я йому дуже вдячний. Але під час роботи ми з ним навіть і не дуже перетинаємось.

- На "Рошені" працюєте, а солодощі любите?

- Всі дивуються, але ні. Я зовсім не солодкоїжка, мені навпаки більше подобаються якісь, може, солоні огірки чи помідори.

- Може, вас просто у дитинстві надто балували солодощами?

- Розумієте, от в тому то й річ. Моя мати завжди дивувалася, що у нас постійно стояли якісь цукерки на столі... Всі інші батьки скаржилися, що від їхніх дітей треба десь у шухляди ті цукерки ховати, а вони їх усе одно знаходять та їдять. А у нас все солодке просто псувалося — на столі стояло і ніхто не їв.

- Ви тепер живете з батьками чи окремо?

- Я ще живу з батьками.

Фото Дмитра Амідова