Перед президентськими виборами 2009 року, як і перед минулими виборами-2004-го, політики розгорнули боротьбу за один із важливих інструментів впливу на людей — Національну спілку письменників України.
Її голова Володимир Яворівський під час минулої президентської кампанії відкрито підтримував Віктора Ющенка — як в особистих виступах, що мають особливий вплив на певні кола літньої інтелігенції, так і на місцях — за допомогою обласних організацій НСПУ.
Тоді адміністрація президента, очолювана Віктором Медведчуком, провела позачерговий з’їзд НСПУ, що затвердив на чолі спілки маловідому широкому загалу дитячу письменницю Наталію Околітенко. Однак Яворівський зібрав альтернативний з’їзд з більшою кількістю делегатів, який висловив довіру вже йому.
Тепер Яворівський — депутат Верховної ради від блоку Юлії Тимошенко, і намагається грати таку саму гру, як і 2004 року. У березні 2009 року він звернувся до Ющенка з відкритим листом, у якому закликав піти у відставку "президента з Хоружівки".
"Чи маю я моральне право так говорити з Вами, як із президентом? Думаю, що здобув його і своєю письменницькою творчістю", — писав Яворівський.
Тепер секретаріат президента підтримав рух за усунення Яворівського, який уже давно назрівав усередині НСПУ. Підставою для цього стали зловживання, які команда Яворівського допустила з майном Спілки письменників. Як підрахувала "Економічна правда", йдеться про багатомільйонні збитки цієї організації.
Один із активістів руху проти Яворівського, член НСПУ Сергій Пантюк пояснив ЕП суть цього руху таким чином: "Зібралися люди, яким від спілки вже давно ні ***я не треба, але все одно болить за неї душа".
Справа в тому, що спілка дедалі більше втрачає творчі функції. Найбільш популярні й тиражні автори давно не проводять при спілці свої творчі зустрічі, як вони робили це ще в кінці 90-х, коли на чолі спілки стояв Юрій Мушкетик.
Видавництво "Український письменник", що належить спілці, минулого року видало 23 книжки, і близько 30 — в кооперації з іншими структурами. Тимчасом, масові видавництва продукували торік по 120-150 книжок.
Натомість керівництво НСПУ зосередилося на бізнес-діяльності, відволікаючись хіба-що на відзначення шевченківських свят та похорони старих письменників.
В центрі уваги менеджменту спілки — продаж та здача в оренду за копійки восьми об’єктів нерухомості, що знаходяться в управлінні НСПУ: у Києві, Ірпені та на березі Чорного моря.
Цими оборудками у січні 2009 року зацікавився секретаріат президента, і звернувся до Генеральної прокуратури, яка почала перевірку господарської діяльності НСПУ. Підставою для цього стали заяви окремих членів спілки про розкрадання її майна структурами, що начебто контролюються депутатами від БЮТ.
Секретар НСПУ, бізнесмен і драматург Анатолій Крим розповів "Економічній правді", що вважає перевірку незаконною.
"Прокуратура не має права перевіряти громадські організації. Якщо у них є факти — відкривайте кримінальну справу, а ми наймемо адвокатів і будемо захищатися", — зазначив він.
Втім, надати інформацію, яка б підтвердила неправомірність висунутих проти керівництва спілки звинувачень, Крим відмовився, бо, мовляв, не збирається ні перед ким виправдовуватися.
Проте, Спілка письменників частково фінансується з державного бюджету. Скажімо, 2009 року для організації виділено 2,5 мільйони гривень. А тому її кошти справді підлягають ретельному контролю.
Сам Яворівський відмовився коментувати перераховані нижче порушення, зауваживши: "Пишіть, що хочете, але залиште за мною право відповісти вам на сторінках вашого видання".
Клінічний детектив
Розмову про зловживання письменники — автори заяви керівництва НСПУ — починають з приміщення поліклініки спілки на вулиці Рейтарській, 15 у Києві. Щоб покращити її фінансовий стан та якість обслуговування, 2007 року спілка залучила інвестора.
Майно поліклініки разом з приміщенням оцінили у 6,9 мільйони гривень і передали до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Центр краніальної терапії", яке згодом перейменували на ТОВ "Багатопрофільний лікувально-хірургічний центр".
Анатолій Крим продемонстрував "Економічній правді" статут цього підприємства, згідно з яким частка Спілки письменників у ньому складає 51%. Він додав, що статут утвореного ТОВ не дозволяє його перепрофілювати, натомість, зобов’язує продовжувати безкоштовне обслуговування членів спілки.
Однак виявилося, що секретар НСПУ назвав застарілу інформацію.
За даними джерел "Економічної правди", такою часткою спілка володіла станом на липень 2007 року. Втім, вже у червні 2008 року її частка зменшилася до 31%, а 66,8% накопичила компанія Gelex Group ltd, зареєстрована в центральноамериканській державі Беліз за адресою Баррак Роуд, 35.
Таку ж застарілу інформацію щодо поліклініки, за словами члена секретаріату спілки Михайла Слабошпицького, Крим надавав і колегам.
Секретар НСПУ не відповів, чи вніс уже інвестор відповідну своїй частці суму на розвиток поліклініки, пославшись на комерційну таємницю. Проте запевнив, що на його кошти вже закуплено нове обладнання, введено нові види послуг, зокрема, 24 письменникам безкоштовно проведено дорогі операції очей.
Однак махінації з майном спілки не закінчуються. Новоутворене ТОВ подало позов до Господарського суду Києва, і той визнав за ним право власності на будівлю поліклініки, яка і так знаходилася в її статутному фонді. Про це повідомила Генеральна прокуратура у відповіді на запит члена Спілки письменників Галини Тарасюк, яка є одним із активістів "антияворівської кампанії".
Для чого міг знадобитися такий дивний вчинок? Олександр Григораш, працівник юридичного департаменту Фонду державного майна, пояснив "Економічній правді", що це — одна з класичних схем, які використовуються при незаконному відчуженні державних підприємств.
"Київське бюро технічної інвентаризації не могло оформити на ТОВ право власності на нерухомість, якщо вона досі рахувалася за Спілкою письменників. Адже це неможливо зробити на підставі угоди про створення ТОВ. Зате можливо переоформити, наприклад, згідно з рішенням суду", — пояснив експерт.
Справді, за повідомленням прокуратури, БТІ зареєструвало право власності на будівлю поліклініки за ТОВ "Багатопрофільний лікувально-хірургічний центр".
Після цього, за словами Григораша, і нерухомість, і земельна ділянка стали звичайними комерційними об’єктами, які керівництво компанії може вільно відчужувати, незважаючи на позицію спілки. Або, наприклад, штучно збанкрутувати підприємство, і також забрати земельну ділянку.
Питання викликає і сума оцінки майна поліклініки при передачі його до статутного фонду. За словами аналітика агентства "Планета Оболонь" Михайла Полинцева, на ринку 2007 року квадратний метр нерухомості на Рейтарській у поганому стані коштував близько 2,5 тисячі доларів.
Площа поліклініки складає 1 200 квадратних метрів, отже, за тодішнім курсом долара вартість приміщення складала 15,15 мільйона гривень, а це більш ніж удвічі перевищує зазначену в документах суму.
Курортний роман
Інший проблемний для керівництва спілки випадок — продаж 2005 року частини Одеського будинку творчості. До "Економічної правди" потрапив договір однієї з цих угод.
Тобто, ТОВ "Пульсар" купило за 38,6 тисячі гривень нерухомість площею 323 квадратні метри, розташовану на земельній ділянці на березі моря. Будівлі займають 67 соток, тобто 14,9% від загального розміру земельної ділянки. Вартість старих радянських споруд до уваги можна не брати.
За даними одеських експертів, орієнтовна вартість сотки землі у цьому районі міста 2005 року складала 25-30 тисяч доларів. Відповідно, уся продана ділянка мала коштувати 8,5-10 мільйонів гривень, або у 250 разів дорожче.
У той самий день іншу частину будинку творчості зі спорудами площею 1 506 квадратних метрів купило ТОВ "Інвестбізнес 1" за 260 тисяч гривень.
Зазначимо, що обидві компанії оформлені на невеликих одеських підприємців, і наразі немає підтвердження, що вони якось причетні до БЮТ або до Яворівського з Кримом, як про те писала газета "Україна молода" з посиланням на заяву групи письменників.
Яворівський запевнив, що ціни на нерухомість визначалися "за допомогою експертів". А за словами Крима, 2 грудня 2005 року цю оборудку своєю згодою "освятила" рада НСПУ. "Тут не працюють ідіоти", — зазначив він, коли "Економічна правда" умовила його показати відповідне рішення.
Певно, що аналогічні рішення керівних органів НСПУ є і щодо інших об’єктів спілки. Проте вони поки-що не оприлюднюються: їх отримали на свою вимогу члени секретаріату спілки Віктор Баранов, Михайло Слабошпицький та Павло Мовчан. Однак вони не сподіваються побачити там щось хороше.
"Ми вивчаємо ці документи — хто насправді був і голосував на засіданнях президії, що на них приймалося з голосу, а заднім числом вносилося в документи. Там близько 200 сторінок тексту, і десь за тиждень ми зможемо дати нашу оцінку", — зазначив Слабошпицький.
Зокрема, у них є запитання щодо знаменитого Будинку творчості в Коктебелі, більшу частину території якого орендують десять компаній.
Висловлювали спілчани невдоволення і щодо особливостей оренди більшої частини будинку НСПУ за адресою Київ, вул. Банкова, 2. У колишньому кафе "Еней", що було розташовано в підвалі цього приміщення, знищено унікальний розпис на стінах. Тепер там знаходиться "Мистецький двір "Кобальт".
В цьому контексті слід згадати Будинок творчості в Ірпені, частину площ якого, за даними Галини Тарасюк, також було реалізовано; пансіонат "Нафтуся" у Трускавці, який офіційно не продано і не орендовано, однак, за словами письменниці, там іде масштабна реконструкція; офіс видавництва "Український письменник" у Києві, більша частина якого винаймається.
Щоправда, зовсім інша ситуація з будинком творчості у Ялті. Частину споруди ще при минулому керівництві спілки, 2000 року, було реалізовано фірмі Володимира Струка, депутата луганської міськради від Партії регіонів, в рахунок погашення комунальних боргів.
Однак 2009 року нинішнє керівництво добилося рішення Верховного суду про повернення майна цього будинку творчості і чекає на дії Державної виконавчої служби.
Всі — на шевченківські свята
Не менш важливе питання, яке ставить у згаданому листі до генпрокуратури Галина Тарасюк, — куди витрачаються кошти державного бюджету, які щорічно отримує спілка.
"Тільки на зарплату 126 працівникам апарату спілки, керівникам обласних організацій, на Шевченківські свята та обласні свята Лесі Українки, Степана Руданського щороку йде по 150-200 тисяч. Нас щороку перевіряє КРУ, і ніяких зауважень не було", — відповів "Економічній правді" на порушене письменницею питання Анатолій Крим.
Щоправда, зараз зарплата затримується на кілька місяців, але керівництво спілки посилається на звичайні проблеми з фінансовою кризою.
Ініціативна група письменників почала підготовку до скликання позачергового з’їзду НСПУ. Чи перечекають Яворівський та Крим ці негаразди на власних посадах, наразі невідомо. Якщо з'їзд оголосить своїм очільникам недовіру, відбудуться перевибори.
Однак поки-що у творчих колах не називають жодного реального кандидата на посаду голови спілки. І якщо будуть висунуті всі бажаючі, то весь захід завершиться так, як закінчилися перевибори київського мера Леоніда Черновецького 2008 року.
Більше того, політичні опоненти Яворівського, які бажають його якнайшвидшого усунення з посади, навряд чи зацікавлені в кардинальній реформі Спілки письменників, і її перетворенні на життєздатну творчу організацію.
Скажімо, цього можна було би в ринкових умовах досягнути, перетворивши НСПУ на потужний інструмент формування попиту на книжки її членів, а також популяризації читання суто ринковими методами.
Вже зараз секретаріат президента "обробляють" претенденти на посаду голови спілки, які по суті продовжать управлінську лінію Яворівського, тільки вже з іншим політичним забарвленням. Тоді НСПУ, навіть після перевиборів, може залишитися викопним реліктом радянської доби.
