Ломброзо был все-таки прав — преступность, это категория генетическая. Посмотрите на этот череп! И вы мне будете рассказывать, что этот человек не склонен к совершению преступлений? Я вас умоляю. А почему тогда юный водитель Киевского зоопарка Валера Хорошковский в первые же дни своей работы начал "тырить" корм у слона и тигров? Потому что не мог не "тырить", против генетики не попрешь. И пошло — поехало, контрабанда в "Мерксе", подкуп должностных лиц, финансовые аферы и даже "мокрухи", сопровождающие деятельность Валерия Хорошковского в последнее время. А водрузив свой рабочий зад в кресло зампреда СБУ, Хорошковский, естественно, лишь расширил возможности своего деформированного криминального "эго".
Мы не будем перечислять общеизвестные преступления, которые Хорошковский уже успел совершить в качестве "спецслужбиста", вспомним лишь самое свежее, например, подкуп главы Временной парламентской следственной комисии по расследованию инцидента в НАК "Нефтегаз Украины" Романа Зварича. Как известно, Хорошковский проигнорировал вызов в парламент для дачи показаний по этому поводу. Зварич некоторое время повозмущался, но предчувствуя удачную сделку пришел сам к Хорошковскому. На Владимирскую, 33. В тот самый "нехороший" кабинет, в который и заселили нового зампреда. Хорошковский после наших статей тщательно кабинет проверил, но что его проверять? Мы ведь говорили, что еще со времен Куркина, а то и раньше этот кабинет был "оборудован" на все сто. Там столько "дырок" просверлено, что просто сквозит. Поэтому содержание разговора, состоявшегося между Хорошковским и Зваричем стало известно "ОРД" буквально на следующий день. И был этот разговор примерно таким:
"Рома, мы ж так сказать, братья — по одним, хе-хе местам ходим, может даже родственники. Ты не газуй сильно по газу-то … и будет тебе счастье. Дима — он же хороший, тоже из наших и бизнес у него не только в Украине. Хочешь — в Штатах твоим фирмам поможем, хочешь Светланке твоей, жене хе-хе, передадим все заказы от СБУ на криптографию. Она ведь у тебя не только энергоносителями занимается, но и криптографией? Мы ж свои все люди, современные, хе-хе, продвинутые, не то что все эти мужланы, должны помогать друг другу."
Следует заметить, что "профессор" Рома не долго закатывал глаза и чмокал губами, вычисляя цифру. Потому что цифру на листе бумаги ему уже написал Хорошковский. Рома посмотрел… еще раз чмокнул, и согласился. И для Зварича лично больше в действиях Хорошковского никакого криминала обнаружено не было.
Вообще удивительно, как быстро находят друг друга братья "по Ломброзо". У Хорошковского буквально на следующий день его пребывания в СБУ появился новый и славный друг — еще один зампред Николай Герасименко. Вот Татьяна Монтян писала, что в свое время Герасименко пытался ее изнасиловать на конспиративной квартире СБУ… Мы думаем, что Татьяна ошибалась. Судя по маникюру, Николай Михайлович не по этим делам. Впрочем, с Хорошковским он моментально нашел общий язык скорее всего по другой душевной склонности. Той самой, о которой писал Ломброзо. Склонности, и даже непреодолимой тяге к совершению преступлений. Ведь недаром же Николая Михайловича называют лучшим в СБУ специалистом по заказным делам. Вот, кстати, один из таких примеров:
ГОЛОВІ КОМІТЕТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ І КОРУПЦІЄЮ
КАЛЄТНІКУ І.Г.
ЗВЕРНЕННЯ
з приводу переслідувань за невиконання злочинного розпорядження керівництва Служби безпеки України
ШАНОВНИЙ ІГОРЮ ГРИГОРОВИЧУ!
До Вас звертається полковник юстиції запасу Служби безпеки України Павлік Петро Іванович. В органах безпеки з січня 1982 року, Заслужений юрист України, ветеран військової служби, нагороджений відзнакою Президента України медаллю "За військову службу Україні" та Почесною відзнакою Служби безпеки України, звільнений з органів СБ України в запас за віком ЗО грудня 2007 року. За час служби в органах безпеки не мав жодного дисциплінарного стягнення.
Історія, розповідь про яку піде нижче, розпочалась у жовтні 2000 року і продовжується сьогодні, а ЇЇ діючими особами є народний депутат України Сандлер Дмитро Михайлович та колишнє і теперіпнє керівництво Служби безпеки України.
В жовтні 2000 року, на той час перебував на посаді начальника слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області, за фактом контрабанди в Україну нафтопродуктів мною було порушено 4 кримінальні справи. На території Чернігівської області було затримано більше 500 цистерн з нафтопродуктами. З урахуванням того, що велике скупчення нафтопродуктів створювало передумови -до виникнення надзвичайних ситуацій, а їх простій і зберігання вимагало великих затрат, приймаючи до уваги, що колишнє керівництво державних органів влади І управління, в т.ч. Генеральна прокуратура України, вимагали прийняття негайних заходів, перебуваючи в стані крайньої необхідності, з відома керівництва Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України і за погодженням з колишнім прокурором Чернігівської області було прийнято рішення про реалізацію нафтопродуктів в установленому законом порядку з відшкодуваклям затрат за простій цистерн іноземного походження, експертиз, а також затрат торгуючій організації.
Зазначені кримінальні справи знаходились на контролі в прокуратурі Чернігівської області, в Слідчому управлінні СБ України, а також в Генеральній прокуратурі України, де неодноразово вивчались. Будь-яких серйозних зауважень щодо ходу досудового слідства по справах від згаданих вище відомств на адресу керівництва Управління не надходило.
По трьох справах суд в свій час прийняв рішення, а кримінальна справа М 599 до цього часу перебуває в провадженні слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області.
В ході досудового слідства по кримінальній справі М 599 було встановлено, що до організації контрабанди 78 цистерн з нафтопродуктами в Україну причетна київська комерційна структура "Ява" та її керівники і співробітники: Кац О.Н., Харчистов О.В., Білостоцький О.П. та Орлов М.М.
Після проведення активних слідчих дій у вересні 2002 року Кац О.Н., Харчистов О.В. та Орлов М.М. покинули Україну і протягом двох років переховувались від органу досудового слідства, перший в Ізраїлі, двоє інших на Кіпрі.
В Україну повернулись лише після того як колишній пертий заступник начальника Слідчого управління СБ України Герасименко М.М. ( про нього мова піде нижче) забрав кримінальну справу до провадження Слідчого управлінню СБ України і через Генеральну прокуратуру України, свідомо ігноруючи рішеннями Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2004 року та апеляційного суду Чернігівської області про відмову в задоволенні скарги щодо скасування постанови про порушення кримінальної справи, закрив справу на Орлова М.М.
Починаючи з жовтня 2003 року кримінальна справа. М 599 стала предметом '''посиленої уваги" керівництва Служби безпеки України, яке на той час очолив Смешко І.П.
Матеріали оперативного супроводження по зазначеній справі від 16 жовтня 2003 року ( знаходяться в Центральному управлінні СБ України) переконливо засвідчили, що ця увага була продиктована протиправним втручанням в хід досудового слідства по справі народного депутата України Сандлера Д.М., який, у співучасті з керівництвом Служби безпеки України намагався незаконно закрити кримінальну справу та повернути особам, причетним до скоєння контрабанди, з депозитного рахунку Управління СБ України в Чернігівській області кошти від реалізації предметів контрабанди. Матеріали також засвідчили намагання Сандлера Д.М. закрити кримінальну справу через колишнього Генерального прокурора України Піскуна С.М.
Не простий інтерес до справи має Сандлер Д.М. якщо врахувати ті обставини, що серед співробітників фірми "Ява" на посаді економіста працює його родичка — Сандлер Ірина, в квартирі якої під час проведення обшуку було виявлено таблицю з кодами до іноземних банківських валютних рахунків фірми, які вона власноручно заносила до банківських документів на перерахування мільйонних коштів за контрабандні нафтопродукти, а 7 травня 2003 року в Ізраїлі невідома для слідства Сандлер Світлана, видаючи себе за директора американської компанії "Галнафта" ( яка начебто поставила в Україну на адресу київської комерційної структури "Астат" — директор Білостоцький О.П. — 78 цистерн з пальним), видала доручення на ім"я Каца О.Н. і адвоката Білостоцького О.П. — Юрченко Е.Г. представляти інтереси фірми в Україні.
В грудні 2003 року я ( на той час заступник начальника Управління СБ України в Чернігівській області) і начальник слідчого відділу Управління Пода О.А. були викликані до Центрального управління Служби безпеки України ( викликались близько 10 разів), де на той час перший заступник начальникам Слідчого управління, а нині заступник Голови Служби безпеки України Герасименко М.М. ( "спеціаліст" по замовних кримінальних справах, досьє про "героїчні вчинки" якого у підрозділі внутрішньої безпеки Служби безпеки України та в Генеральній прокуратурі України налічує кілька десятків томів), посилаючись на колишнього заступника Голови Служби безпеки України Туза С.І. і колишнього радника Голови Служби безпеки України Скіпальського ОМ., заявив нам, що кримінальну справу М 599 необхідно провадженням закрити, а кошти від реалізації нафтопродуктів повернути засновнику київського приватного підприємства "Астат" ( структурний підрозділ фірми "Ява" Білостоцькому О.П.
Якщо це буде виконано, то Білостоцький О.Л., зі слів Герасименко М.М., надасть Службі безпеки України "спонсорську допомогу у сумі 1 млн. гривень", а народний депутат України Сандлер Д.М. буде сприяти створенню Головного Слідчого управління СБ України, а відповідно до цього два заступники начальника уже, на думку Герасименка М.М., нової структури в системі СБ України зможуть отримати звання "генерал-майора", одне із них, як я зрозумів, повинен був отримати саме він. Невиконання вказівки керівництва Служби безпеки України, зауважив він, може мати для нас непередбачуванні наслідки.
Ми виступили проти прийняття такого рішення у справі і запропонували Герасименку М.М. забрати справу в провадження Слідчого управління і там її закрити, але він категорично відмовився від цього, як і від дачі своєї вказівки з цього приводу у письмовій формі.
По кожному факту нашого виїзду до Києва було відомо колишньому начальнику Управління Колесникову В.Ї., а про зміст розмов з Герасименко М.М. я доповідав Колесникову В.І. особисто, інколи разом з Подою О.А.
1 березня 2004 року зазначена кримінальна справа була в терміновому порядку витребувана до Слідчого управління СБ України. З цього часу і почались переслідування.
Колишнім керівництвом СБ України було ініційовано щодо мене ряд службових розслідувань, з висновками яких мене не знайомили. До Генеральної прокуратури з червня 2004 року до квітня 2005 року було скеровано 4 листи з проханням скасувати постанову прокуратури Чернігівської області від 3 липня 2003 року, а в послідуючому і постанову від 8 листопада 2004 року про відмову в порушенні кримінальної справи та порушити стосовно мене кримінальну справу. З червня 2004 року, під час перебування на стаціонарному лікуванні в кардіологічному центрі м. Чернігова, за вказівкою колишнього заступника Голови СБ України Обихода М.С. я був викликаний до Центрального управління СБ України, де останній запропонував мені звільнитись за власним бажанням, а коли я відмовився, погрожував і в послідуючому направив стосовно мене матеріали до Генеральної прокуратури. Вживали заходи щодо дострокової виписки з лікувальних закладів і звільнення з органів СБ України за медичними показниками. Примушували слідчих слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області, застосовуючи недозволені методи, дати стосовно мене "потрібні" свідчення, утримуючи їх за вказівкою Герасименка М.М. з 16 на 17 квітня 2004 року в приміщенні Слідчого управління СБ України до 2 години ночі. Більше 4 місяців не виплачували грошове забезпечення, виплатили лише за рішенням суду. Впливали і продовжують впливати на суди для прийняття відповідних рішень.
Протягом 2002-2004 років народний депутат України Стндлер Д.М., з метою тиску на слідство по кримінальній справі № 599, направив в Службу безпеки України і Генеральну прокуратуру України три депутатських звернення;, одне з яких 29 листопада 2002 року( підписане 6 народними депутатами України) було оголошено на засіданні Верховної Ради України.
26 червня 2004 року лише на підставі рапорту начальника Управління, який був написаний ним в Центральному управлінні СБ України під тиском керівництва Служби безпеки України, я був безпідставно звільнений з посади заступника начальника Управління СБ України в Чернігівській області і виведений в розпорядження. Поновлений на посаду 24 січня 2005 року у звчязку із зверненням до суду. Проте наступного дня — 25 січня 2005 року знову був звільнений з посади заступника начальника Управління, а поновлений 24 березня 2005 року.
16 травня 2005 року в черговий раз був звільнений з посади заступника начальника Управління у зв^язку з порушенням стосовно мене Слідчим управлінням СБ України 10 травня 2005 року, за вказівкою Гераеименка М.М., всупереч вимогам спи 112 КПК України, при нескасованій постанові прокуратури Чернігівської області від 8 листопада 2004 року про відмову в порушенні кримінальної справи, кримінальної справи з ознаками злочину, передбаченого ч. 2 спи 423 КК України, постанова про порушення якої 29 травня 2005 року була скасована Генеральною прокуратурою України як незаконна.
Слідчий Слідчого управління СБ України Коваленко В.Л., який поставив свій підпис під постановою про порушення стосовно мене кримінальної справи, за неперевіреними даними, за сприяння Гераеименка М.М., отримав у Києві позачергово трикімнатну квартиру.
Мої звернення до керівництва Служби безпеки України з проханням припинити переслідування залишались без реагування і відповідей. Не реагувало керівництво Служби безпеки України і на мої звернення до народних депутатів, керівників центральних органів влади і управління, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
На посаду заступника начальника Управління, але уже у Львівській області, призначений лише 21 жовтня 2005 року. Але цим фактом ця історія не завершується...
12 листопада 2006 року, з урахуванням того, що 5 лютого 2007 року мені виповнювалося 55 років, а також приймаючи до уваги, що моя сім'я житлом у м. Львові не забезпечена (проживали у гуртожитку) і свого житла для постійного проживання на території нашої держави, у разі звільнення, у нас немає, я звернувся з рапортом до начальника Управління з проханням порушити клопотання перед Головою Служби безпеки України щодо залишення мене на службі в органах СБ України понад граничний вік — до отримання житла. Моєму рапорту дали хід і в той же час колишній начальник Управління Хімей В .В. вживав заходи щодо винесення стосовно мене негативного медичного висновку.
5 січня 2007 року в Управлінні було представлено нового начальникам Управління Ратієва С.В., який наступного дня (в цей день ми тільки познайомились) заявив мені, що: ..." ви не вписуєтесь в завдання і плани, які переді мною поставив Президент". І як наслідок наказами тимчасово виконуючого обовчязки Голови Служби безпеки України № 11\2\1-1400 та № 11\2\1-1407 від 12 лютого 2007 року мені ( одному із керівного складу Управління) відмовлено в залишенні на службі і включено до списку на звільнення в червні, а вже 1 березня 2007 року наказом тимчасово виконуючого обовязки Голови Служби безпеки України за № 346 — ОС мене, без відома і попереднього узгодження, було звільнено з посади заступника начальника Управління СБ України у Львівській області І призначено на посаду консультанта сектору координації та контролю ГУ "К" СБ України ( з дислокацією в Управлінні СБ України у Львівській області).
13 березня 2007 року, в той час як я вже перебував в штаті Головного управління "К" СБ України, колишнім начальником Управління Ратієвим СВ., без належної юридичної оцінки, було призначене (наказ № 50/ДСК), а в послідуючому сфальсифіковане стосовно мене, службове розслідування, висновок якого, з пропозицією притягнути мене до дисциплінарної відповідальності, він направив на адресу керівництва Головного управління "К" Служби безпеки України. До дисциплінарної відповідальності я притягнутий не був, оскільки мої дії, навіть у сфальсифікованому вигляді, не містили дисциплінарного проступку -такий висновок зробили професіонали і повернули матеріали Ратієву С.В.
Мої звернення до тимчасово виконуючого обов'язки Голови Служби безпеки України Наливайченка В.О. ( 23 березня, 8 та 21 червня 2007 року) щодо залишення на службі в органах СБ України понад граничний вік — до отримання житла — залишились без реагування. Цим не переймаюсь, усвідомлюючи той факт, що сьогодні держава переживає період правового свавілля для якого характерна форма реагування на звернення громадян — їх ігнорування.
30 грудня 2007 року на підставі рішення тимчасово виконуючого обовязки Голови Служби безпеки України, яке суперечить вимогам пункту 7 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України, мене було звільнено з органів Служби безпеки України ( наказ М 2082-ОС від 28 грудня 2007 року) без надання житла.
Це єдиний випадок в історії Служби безпеки України коли заступника начальника Управління звільнили зі служби із статусом "бомжа". І це не що інше як результат переслідування за відмову від виконання злочинного розпорядок керівництва Служби безпеки України, спровоковане протиправним втручанням у хід досудовою слідства по справі народного депутата України Сандлера Д.М. І лише за те, що не дозволив обікрасти державу.
Але і цим фактом щ історія не завершується. Військовою прокуратурою Центрального регіону України у вересні 2006 року та у березні 2008 року, безпідставно, за подіями, які мали місце у 2000 році, під виливом і контролем над цим процесом в органі досудового слідства та в судових інстанціях Герасименка М.М. та народного депутата України Сандлера Д.М. ( про це дає право стверджувати оперативна інформація), були порушені кримінальні справи стосовно слідчих слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області Мринського Ю.В. та Музиченка В.В., в провадженні яких знаходились згадані вище кримінальні справи. Мета цього "заходу" пов'язана лише з тим щоб примусити останніх та експертів Чернігівської торгово-промислової палати дати свідчення щодо мого впливу на формування цін при реалізації нафтопродуктів у 2000 році.
Слідчі військової прокуратури вважають, що судової перспективи справи не мають, але на них "тиснуть" з Генеральної прокуратури України, а на останню, за неперевіреними даними, згадані вище особи.
Ні про що не жалкую і камінь за пазухою не тримаю, з великою повагою і вдячністю відносився і буду відноситись до Служби безпеки України. Дякую Богу що дав мені сили не впасти на коліна і вистояти у поєдинку "з вовками в овечих шкурах". В той же самий час прошу Вас, шановний Ігорю Григоровичу припинити свавілля керівництва Служби безпеки України, яке триває більше 5 років, ініціювати перевірку викладених фактів переслідування мене за відмову від виконання злочинного розпорядження керівництва Служби безпеки України, дати їм правову оцінку, а також, у відповідності до вимог пункту 7 ст. 6 Закону України " Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", надати сприяння щодо забезпечення житлом відповідно до норм чинного законодавства, оскільки статус "бомжа" за час служби в органах безпеки я не заслужив.
Окрім того, прошу Вас знайти можливість зупинити переслідування зі сторони народного депутата України Сандлера Дмитра Михайловича, оскільки його висока місія народного депутата України у фракції "Партії регіонів" лежить в іншій площині, і не допустіть розправи над співробітниками слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області Мринським Ю.В. та Музиченко В.В.
Матеріали, що підтверджують викладене вище, у разі необхідності а також відповідні пояснення я готовий надати.
Про результати розгляду прошу повідомити мене у письмовій формі.
Р,В. Аналогічне звернення на адресу Президента України я подав 17 жовтня п.р., яке Секретаріат Президента України безпідставно, ігноруючи вимогами ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", передав для розгляду до Служби безпеки України, і там, судячи з відповіді, всупереч вимогам ст. ст. 19, 20 згаданого вище Закону, воно не розглядалось, про що зазначено у листі Служби безпеки України. Окрім того, є повним абсурдом вимагати від керівництва Служби безпеки України, яке протягом 5 років ініціювало та організовувало стосовно мене переслідування, давати оцінку своїм злочинним діям.
Повторне звернення на адресу Президента України від 2 грудня 2008 року Секретаріат Президента України передав до Генеральної прокуратури України, а остання до військової прокуратури Центрального регіону України, на яку, за оперативними даними, мають відповідний вплив згадані вище особи, а тому сподіватись на неупереджений розгляд звернення від цієї установи не приходиться.
Кримінальна справа № 599 до цього часу попри всі зусилля Герасименка М.М., провадженням не закрита. З 1 березня 2004 року справа перебувала в провадженні Слідчого управління СБ України і після знищення доказів щодо причетності Орлова М.М. та інших осіб до скоєння контрабанди 14 вересня 2006 року повернута до слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області, де, за вказівкою з Центру, по ній з того часу не проведено жодної слідчої дії. Не виключаю, що матеріали оперативного
Додаток:
- копія постанови прокуратури Чернігівської області від 8 листопада 2004 року;
- копія листа на ГПУ за № 6/2472 від 5 квітня 2005 року;
- копія постанови Слідчого управління СБ України від 10 травня 2005 року;
- копія листа Генеральної прокуратури України від 19 липня 2005 року;
- копія постанови Генеральної прокуратури України від 19 травня 2005 року;
- копія листа Слідчого управління за № 6/3546 від 14 червня 2004 року;
- копія рапорту Поди О.А. від 19 травня 2005 року;
- копія рапорту на адресу начальника Управління від 12 листопада 2006 року;
- копія рапорту на адресу т.в.о. Голови СБ України від 23 березня 2007 року;
- копія рапорту на адресу т.в.о. Голови СБ України від 8 червня 2007 року;
- копія рапорту на адресу т.в.о. Голови СБ України від 21 червня 2007 року;
- копія листа ГУ "К" СБ України за № 14/23487 від 2 листопада 2007 року;
- копія довідки про перебування на квартирному обліку;
- копія листа апарату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
- копія листа Служби безпеки України за № З/П-151 від 24 листопада 2008 року;
- копія листа Генеральної прокуратури України за № 10/1/3-26362-05 від 10 грудня 2008 року.
З повагою,
полковник юстиції запасу Служби безпеки України
12 січня 2009 року
П.Павлік
