Предстоятель Української православної церкви Київського патріархату
(Михайло Антонович Денисенко)
Патріарх Філарет народився 23.01.1929 р. в селі Благодатне Амвросієвського р-ну Донецької області.
1946-1952 рр. навчався у Одеській духовній семінарії та в Московській духовній академії.
01.01.1950 р. пострижений у ченці з ім’ям Філарет.
1950-1966 рр. — шлях від ієродиякона до єпископа. Викладав у Московській духовній семінарії, був керуючим справами Українського екзархату, настоятелем подвір’я РПЦ при Александрійському патріархаті (Єгипет), управляючим Ризької єпархії, управляючим Середньоєвропейського екзархату, єпископом Віденським і Австрійським, єпископом Дмитровським, вікарієм Московської єпархії та ректором Московської духовної академії та семінарії.
З 14 травня 1966 р. — архієпископ Київський і Галицький, екзарх України і постійний член Священного синоду.
1968 р. зведений у сан митрополита.
Травень 1990 р. — місцеблюститель Московського патріаршого престолу.
27 жовтня 1990 р. став предстоятелем Української православної церкви з титулом "митрополит Київський і всієї України".
У листопаді 1991 р. від імені Помісного собору УПЦ звернувся з проханням про дарування повної канонічної незалежності Українській православній церкві.
У 1992 р. був усунутий від керівництва Української православної церкви Московського патріархату й позбавлений усіх ступенів священства. Рішення Собору РПЦ не визнав і очолив процес об’єднання Української автокефальної православної церкви з частиною Української православної церкви Московського патріархату в Українську православну церкву Київського патріархату. Був заступником патріархів Мстислава (Скрипника) та Володимира (Романюка).
20 жовтня 1995р. Помісним Собором УПЦ Київського патріархату обраний її предстоятелем з титулом Патріарха Київського і всієї Руси-України.
1997 р. — анафемствуваний Архієрейським собором Руської православної церкви.
Нагороджений радянськими орденами Трудового Червоного Прапора та Дружби народів. Кавалер орденів Свободи та Ярослава Мудрого І-V ступенів.