Чому Балозі не вдалося розвалити коаліцію? Питання зовсім не дозвільне і не другорядне, навіть для 45 з гаком мільйонів українських громадян, яких просто мутить від термінів "коаліція", "опозиція" і інших слів-паразитів, що мусять проімітувати наявність в Україні якогось політичного демократичного процесу.
Це операція — своєрідний лакмусовий папірець, що гранично зрозуміло ілюструє інтелектуальний, моральний, функціональний рівень українського політичного класу.
Здавалося б, все на мазі: воля Президента, повномасштабна участь "ордена бітоносців", єдиний порив душ Януковича і Литвина, які рвуться до корита, вибачте — до можливості "покращити життя вже вчора". Додайте до цього ще і несприятливе соціально-економічне тло, втому і огиду населення від убогого шоу під назвою "українська політика".
Всі козирі на руках!
І не склалося.
Коли така операція провалюється — означає або були проблеми в плануванні, або ж відбувся інструментальний збій. Балозі було поставлене завдання: розвалити коаліцію, створити умови для формування нової, але при цьому зробити це так, щоб не стирчали вуха Віктора Андрійовича, оскільки Ющенко завірив хранителів його пенсійного фонду в тому, що до грудня місяця жодних різких рухів тіла, що загрожують черговим витком нестабільності, проводити не буде.
Таким чином, Віктор Балога мав би провести усічення коаліції, а потім і уряду чужими руками і тихо, без скандалу. Сама постановка завдання, мабуть, вже вирішила наперед долю цього проекту, прирекла його на той результат, який вийшов.
Як це — Балога без скандалу?
Річ у тому, що Балога не зрозумів підтексту.
Віктор Іванович разом з групою талановитих і прозорливих "регіоналів" через те перебуває в стані святої упевненості в тому, що Віктор Андрійович вдень і вночі мріє виключно про те, як "донецьким" хлопчакам добре зробити, як з ними владою поділитися . Ось Балога і почав вибудовувати розумну, за його поняттями, схему: розвалюємо коаліцію — відправляємо у відставку уряд, заганяємо Блок "НУ-НС" в "ширку", обираємо Януковича прем'єром (спікером), Литвина — ким-небудь і бурхливо аплодуємо один одному.
Віктор Андрійович побачив же в цьому торжестві демократії щось інше:
вуха вилізли, чи то по недомислу, чи то по злому наміру, але Балога зробив все, щоб ніхто не сумнівався в замовнику і організаторі нової політичної кризи в Україні;
ціною відходу Тимошенко в опозицію стає різке посилення іншого претендента на президентську папаху — В.Януковича;
звичайно ж, концесіонери дали Віктору Андрійовичу "чесне пацанське", що Януковича на вибори не пустять, але все-таки Ющенко не настільки лох;
проводиться екзекуція політичної кар'єри Арсенія Яценюка, на що ті ж утримувачі пенсійного фонду смертельно образяться.
скривджена Тимошенко піде в опозицію, відкриє рот і навіть афери з РУЕ і "Венко" покажуться дитячими витівками.
Ось таку ціну Балога запропонував заплатити Віктору Андрійовичу за задоволення усунення уряду Тимошенко. Не дивно, що Віктор Ющенко всіма руками, ногами і чим ще міг дотягнутися, натиснув на гальма, залишивши Віктора Івановича в дещо незручній позі, йому, втім — не звикати.
Віктор Балога як інструмент "стирювання"
Взагалі, постає враження, що Віктор Андрійович провів складну аналітичну роботу, оцінюючи ретроспективу звершень і діянь глави Секретаріату, і трохи перейнявся.
Судіть самі. Балозі було доручене рішення таких завдань:
забезпечити для Ющенка зручну конфігурацію на прийдешніх президентських виборах, прибравши з них Тимошенко і Януковича;
- створити під Ющенком нову політичну опору;
-забезпечити зростання рейтингу Ющенка;
-забезпечити параліч парламенту, коаліційного уряду (неважливо під чиїм керівництвом), вибудовувавши систему так, щоб до виборів єдино легітимним органом влади в Україні залишався інститут президентства, пише intv-inter.net
Пройшли два роки.
І Янукович, і Тимошенко квітнуть і пахнуть, на вибори підуть.
Над НДП сміялися, над "ЇДою" стьобалися, "БАЛОГЕЦЬ" викликає тільки гидливе співчуття — це ж треба до такого докотиться.
З приводу рейтингу Ющенка просто промовчимо.
Паралізувати, правда, вдалося все і всіх, але ніяких владних повноважень Ющенка повернути не вдалося. Попутно з’ясувалось, що і що залишилося він користуватися не уміє. Вдалося також перетворити Секретаріат Президента на величезний лайнономет, але його залпи все частіше накривають самих мешканців Банкової, з прецизійним наведенням все не складається. А все тому, що Віктор Андрійович Ющенко ніяк не може зрозуміти ідею про те, що інструментарій — функціональний. Наприклад, цвяхи в стінки бажано вбивати молотком, а не прецизійним прицілом і, навпаки, шуруп все-таки краще закручувати викруткою, а не бейсбольною бітою.
Через освіту, виховання, життєвий досвід Віктор Іванович Балога може виконати наступні дії:
"дав — узяв";
"пообіцяв — кинув";
"наїхав — розвів", а також "поцупив", "стибрив", "відвів", "відволік", "стягнув", "стягнув", "поцупив", "спіонерив" всіх мастей і видів.
І у всіх темах, вимагаючих цих навиків, Віктор Іванович незамінний і неповторюваний.
Але застосовувати його для вибудовування складних політичних комбінацій за участі реальних інтересів всіх гравців, за участі міжнародних нюансів — те ж саме, що комп'ютер за допомогою бейсбольної біти збирати.
Ось в результаті й вийшло, що Балога зробив Ющенка ґрунтовніше і ефективніше, ніж всі його супротивники, уявні і реальні, разом узяті. На професійному жаргоні це називається "ексцес виконавця". Напевно, тепер Віктор Андрійович ностальгує часом Рибачука, який сам нічого не робив, оскільки не умів, і Віктора Андрійовича, відповідно, не напружував. З’ясувалось, вольовий дурень з ініціативою — ось це і є справжня катастрофа. Особливо, при такому президенті як Ющенко.
І, напевно, можна було б пошкодувати з приводу невдалого Балоги разом з Віктором Андрійовичем, але подібна інструментальна помилка у нього не виключення, а найголовніше правило.
Ось є у нас такий орган РНБО. В умілих руках — це дійсно суперорган.
Але призначили туди пані акушерку, яка набиралася менеджерського досвіду, а також досвіду безпеки ще у легендарного Ахатя Брагіна — і перетворилася контора в щось гумористичне. Співробітники цієї контори вже свої питання начальницькій пані не доповідають — у неї на третьому слові очі скляніють, як при рододопоміжному процесі.
Подібних "ексцесів" у нас ставок гати — всюди, куди тільки змогла дотягнутися керуюча рука Віктора Андрійовича.
І, після чотирьох років, приходить розуміння, що справа не в Балогах і Богатирьових. Справа тільки в ексцесі демократії на прізвище Ющенко.
