Екс-голова СБУ Валентин Наливайченко почав нову атаку на близького соратника Президента Ігоря Кононенка. Проте традиційно черговий викид компромату має всі шанси завершитися нічим.
Про Кононенка Наливайченко згадує не вперше. Наприкінці серпня він звинуватив одного з найближчих соратників Петра Порошенка у незаконних оборудках із виведенням коштів за кордон. Тоді йшлося про два факти перерахування грошей в офшори: один транш у розмірі $300 тис. начебто був перерахований у травні 2014 року, ще один у розмірі $200 тис. — у серпні 2015 року. Проте оприлюднена Наливайченком інформація пішла як вода в пісок. Хоча якби екс-голова СБУ ще тоді прийшов з документами до Генпрокуратури, мав би змогу атакувати не лише Кононенка, але й Шокіна. За гальмування розслідування. Але Наливайченко взяв паузу. Сьогодні він апелює до публікації британських ЗМІ і вимагає розслідування, інакше матимемо “чергового Лазаренка”. Кононенко ж називає заяву візаві фейком. За його словами, цією справою вже займається столична прокуратура. “Я був на зустрічі із прокурором міста і давав пояснення з цього приводу”, — заявив депутат.
Отже, маємо черговий викид компромату, цього разу не від Сергія Лещенка, а від екс-голови СБУ. Якого можна очікувати в найближчому ефірі Шустера. Це також українська традиція: оприлюднив компромат і швиденько в гості до Савіка. А в сухому залишку отримуємо пшик. Тут можна згадати істерію зі звинуваченнями екс-керівника Держфінінспекції Миколи Гордієнка на адресу прем'єра Яценюка. Скільки було галасу і в підсумку — нічого. Не покарані ні фігуранти його корупційних звинувачень, ні Гордієнко, якого в уряді називали брехуном і наклепником. Зараз маємо відразу декілька звинувачень на адресу впливових політиків — Миколи Мартиненка, Бориса Ложкіна, Ігоря Кононенка, Романа Насірова, Віктора Шокіна. Ще трохи і отримаємо новий гучний скандал “любі друзі-2”. Схоже він стане останньою краплею в існуванні нинішньої парламентської коаліції. А все тому, що люди, яких звинувачують у зловживаннях, замість того, щоб доводити свою безневинність у прокуратурі та суді, воюють лише в медіа.
Складається враження, що це така собі гра: одні з телеекранів і шпальт газет кидаються компроматом, інші у точно такий само спосіб від компромату відбиваються. Причому роблять це доволі грамотно. Дійсно, що заважало Наливайченку ловити корупціонерів, коли він був на посаді очільника СБУ? Очевидно, місце сидіння. Навіщо він атакує Кононенка саме зараз? По-перше, місцеві вибори, а скандали з оточенням Президента занижують рейтинг “БПП — Солідарності”. По-друге, війна з Кононенком ведеться у розрахунку на можливі дочасні вибори. Не виключено, що Наливайченко планує опинитися серед лідерів політичних проектів, які набиратимуть бали на викритті корупціонерів у вищих ешелонах влади. Але мова не про майбутнє цього політика, а про саму систему, яка навряд чи зміниться навіть після дочасних виборів до ВР.
В Україні діє Антикорупційне бюро. Воно б мало вже сьогодні розпочати розслідування за фактами, викладеними Наливайченком. А він має наявні в нього документи передати туди. Усього цього не буде. Натомість у відповідь на один компромат з'явиться компромат на тих, кого підозрюють в організації його виливу. Так і відбуватиметься вічний кругообіг “лайна” в українські політичній природі...
