Фактичним ініціатором відміни аукціонів на продаж української електроенергії до Європи виявився чи не найбільший їх поборник — міністр Юрій Продан. В результаті, приватна структура, яка ще у вересні минулого року платила за кіловат-годину 9 центів, наразі купує її за 6,5-7. Це втричі менше, ніж коштує електроенергія в Угорщині чи Словаччині, куди ця компанія її експортує.
Експорт української електроенергії в країни Східної Європи залишається чи не найбільш непрозорим сектором у ПЕК. Міняються уряди, ціна на енергоносії виростає в рази, проте, Україна й надалі дотує декілька приватних структур і заплющує очі на їх надприбутки.
"Математика" вітчизняного енергетичного експорту вражає. Наприклад, минулого року середньозважена ціна експортної кіловат-години складала трохи більше 4 центів, тоді як на роздрібному ринку в країнах-сусідах вона перевищує 15 центів. В умовах зміцнення євро щодо долара статистика виглядає ще більш невтішною: Україна отримує менше третини того, що можна заробити на продажі власної електроенергії в Польщі, Угорщині чи Словаччині.
Офіційною причиною енергетичного демпінгу називають технічні обмеження Бурштинського енергоострову та недосконалість системи постачання. Більше того, Україна пов'язана з постачальниками довгостроковими угодами, які, буцімто, неможливо розірвати.
Втім, неофіційно більшість експертів галузі погоджується: продаж української електроенергії за демпінговими цінами забезпечується добрими зв'язками приватних структур з обидвох боків кордону.
Більшість контрактів на постачання електроенергії підписувалося 2003 року, коли паливно-енергетичним комплексом керував співвласник корпорації "Індустріальний союз Донбасу" Віталій Гайдук, а близький до нього Олег Бугайов очолював державне підприємство "Укрінтеренерго" — монополіста у сфері експорту електроенергії з України.
Гайдук пов'язаний давніми бізнесовими зв'язками з найбільшими експортерами української електроенергії — угорською System Consulting та польською Zomar, а також свого часу підтримав молоду та амбіційну словацьку Korlea Invest.
Власник польської компанії Станіслав Адамяк навіть заснував у Польщі спільний з ІСД агробізнес під назвою Arksteel та увійшов до наглядової ради цієї компанії. В Угорщині партнер Гайдука Ласло Капої має дещо скандальну репутацію, хоча наразі входить із своєю партією до правлячої коаліції і справно поставляє куплену в Україні електроенергію на металургійний комбінат Dunaferr, що належить Гайдуку.
Дані, оприлюднені екс-міністром палива ти енергетики Юрієм Бойко та перевірені ЕП через власні джерела в Енергетичній митниці, свідчать, що із зміною уряду позиції бізнес партнерів Гайдука не послабшали. Незначний ріст цін (на 1,4-2,2 центи за кіловат-годину) добре компенсувався підвищенням його вартості на внутрішніх ринках Польщі та Угорщини.
Основі постачальники української електроенергії до Східної Європи у 2007-2008 роках
Найбільш дивною виявилася статистика по третьому крупному гравцю — угорській Energy Capital, яка контролюється вже згаданою Korlea Invest і дивним чином отримала чималу "знижку" на електроенергію порівняно з минулим роком.
Куди поділися аукціони?
"Щасливий" власник знижки минулого року був чи не найбільш активним борцем за демонополізацію експорту української електроенергії. Основним його інструментом стало впровадження аукціонної системи в березні минулого року на 100 експортних МВт з "Бурштинського острову".
За неможливості розірвання довгострокових угод аукціони мали, по-перше, залучити на ринок нових гравців, а по-друге, за рахунок боротьби між ними визначити, скільки європейські енергетичні компанії та торговці готові платити за українську електроенергію.
Energy Capital, яка ще з 2005 року активно тіснила Ласло Капої з угорського ринку, сприйняла аукціони з ентузіазмом. Ще одним активним гравцем виявився трейдер Emfesz, який належить співвласнику RosUkrEnergo Дмитру Фірташу. Близькість до тодішнього керівника Мінпаливенерго Юрія Бойка давала газовому олігарху надію на участь в електричному бізнесі. В аукціонах також брало участь багато інших торгівців електроенергією із Східної та Центральної Європи.
Запровадження аукціонів і конфронтація між Energy Capital та Emfesz дали свої позитивні наслідки. Компанія Фірташа платила за кіловат-годину безпрецедентно високі 8 центів, а вартість ресурсів, які Energy Capital навесні та влітку минулого року виборювала на аукціонах, доходила до рекордних 9,1 центів. Тим часом System Consulting за довгостроковими угодами продовжувала купувати електроенергію за 5 центів.
Ефект від аукціонного починання був очевидний. Втім, логічного продовження він не дістав. Найбільший поборник нової системи Energy Capital після виборів до парламенту вимагає через суд заборонити проводити аукціони взагалі.
Наприкінці листопада минулого року Київський господарський суд припиняє провадження в справі через... мирову угоду між угорською компанією та українським оператором постачання електроенергії — державною "Укрінтеренерго". Суть мирової угоди: компанії за обопільною згодою відмовляються від аукціонної системи й укладають угоду на постачання електроенергії на 2008-2009 роки.
Цікаво, що від "Укрінтеренерго" хід переговорів і підписання мирової угоди курирував заступник директора держпідприємства Андрій Турос, що невдовзі, ймовірно на знак подяки, очолив київське представництво словацької Korlea Invest.
Результат "мирової угоди" добре продемонстровано у наведених вище даних Енергетичної митниці. В той час, коли основні контрагенти України почали платити за електроенергію дорожче, на Energy Capital посипалися "різдвяні знижки". Як результат, з 9 центів восени 2007 року ціна знизилася до 6,5-7 2008 року.
До того ж обсяг електрики, яку отримує від України Energy Capital після зниження для неї закупівельної ціни значно ... виріс. За 5 місяців 2008 компанія приростила 3% загального обсягу українського експорту.
Зрозуміло, що подібне було б неможливе без підтримки українських енергетичних чиновників. Хоча за логікою речей, їхня поведінка мала би бути діаметрально протилежною: додатковими обсягами логічніше було б стимулювати компанії, які підвищують, а не знижують свої закупівельні ціни
Берчварж, Матківський і ... міністр?
Тепер кілька слів про компанію-власника ексклюзивної знижки. Угорський трейдер Energy Capital належить ще одному великому гравцю на ринку експорту української електроенергії — Korlea Invest, яка займається поставками в Румунію і Словаччину. Цей трейдер у свою чергу на 100% належить компанії Donpra s.r.o. із статутним фондом у 3 тисячі доларів. Які внесли два українці, що постійно проживають у Словаччині — Василь Берчварж та Олег Матківський.
Бізнес Берчваржа й Матківського йде краще щоразу, коли до керівництва енергетичною галуззю повертається Юрій Продан. Це стосується не тільки дивної листопадової мирової угоди, але й давніших часів.
Наприклад, певну частину угорського ринку в Ласло Капої Energy Capital відвоювала 2005 року, коли Продан був заступником міністра палива та енергетики й вів непримиренні бої з тодішнім керівником компанії "Укрінтеренерго" Олегом Бугайовим. Зараз останній працює першим заступником міністра й, за неофіційною інформацією, "наглядає" за діями Юрія Продана на експортному ринку за дорученням конкуруючої групи лобістів Віталія Гайдука.
Втім, призначення Бугайова на керівну посаду в Мінпаливенерго не захистило фірму Ласло Капої від утисків в нову каденцію Юрія Продана. Згідно з офіційною заявою самого угорського підприємця, з квітня поточного року "Укрінтеренерго" за підтримки керівництва Мінпаливенерго всупереч діючому контракту скоротило постачання електрики System Consulting більше, ніж удвічі — з 350 до 150 мегават. Власник System Consulting наголосив, що вивільнені потужності в обсязі 200 мегават без будь-якого тендеру були передані компанії Energy Capital.
Новий енергетичний фаворит
З урахуванням останнього переділу ринку на користь Energy Capital, ця компанія спільно із своєю материнською структурою Korlea Invest віднині є монополістом з постачання української електрики до Європи з "Бурштинського енергоострову" — частини енергосистеми України, що працює синхронно з єдиною загальноєвропейською енергосистемою UCTE. Частка компаній Бечваржа в постачаннях з Бурштина з квітня цього року складає 400 МВт із загальної потужності в 550 МВт — тобто понад 72%!!!
Інші постачання — до Молдови та Польщі — виконуються з інших генеруючих потужностей України й незрівнянні з можливостями енергоострову насамперед за цінами країн-отримувачів струму, інакше кажучи, за заробітками від перепродажу електроенергії.
Одночасно з подачею судового позову, який фактично відмінив аукціонний продаж електроенергії, в жовтні минулого року співвласники енергетичного бізнесу реєструють в Україні два нових товариства з обмеженою відповідальністю: ТОВ "Корлеа Енерго" (цікавиться генеруючими потужностями в Мукачеві) та ТОВ "Корлеа Укргідропауер" (цікавиться гідроенергетикою басейну Тиси).
Цікавою відмінністю цих компаній від зареєстрованої значно раніше ЗАТ "Корлеа Інвест Україна" (стовідсотково належить словацькій Korlea Invest) стало залучення офшорної Leader Trading&Investment Company (Делавар, США), яка отримала у нових компаніях 30% частку.
Наразі невідомо, хто стоїть за "американським" співзасновником нового українського бізнесу Бечваржа та Матківського, але не можна виключати, що залучення до бізнесу американської офшорки є формою "подяки" енергетичним чиновникам.
В середині березня 2008 — ще один збіг: напередодні значного обмеження експортних постачань System Consulting та передачі більшої частки його квоти на користь Energy Capital, реєструється ще одна компанія — ТОВ "Закарпатська паливно-енергетична компанія" (ЗПЕК). Її засновником виступає ТОВ "Корлеа Енерго": тобто, структура з 30% часткою таємничої Leader Trading&Investment Company.
Новостворена компанія за повним сприянням Мінпаливенерго переймається питаннями відновлення та реконструкції Теребля-Рікської ГЕС та будівництва каскаду ГЕС на річці Тересва на Закарпатті. На додаток, "Корлеа Енерго" також планує взяти під контроль модернізацію Калушської ТЕЦ, яка за наказом Мінпаливенерго в червні цього року передана на баланс "Укрінтеренерго".
Всі зазначені станції знаходяться на території Бурштинського енергоострову. Зрозуміло, що інвестування призведе до переходу станцій під контроль ЗПЕК та "Корлеа Енерго", тобто перетворить структури Бечваржа та Матківського з трейдерів на власників енергоактивів у експортному енергоострові України. Питання лише в одному: хто саме з українських енергочиновників стане співвласником цих електростанцій через Leader Trading & Investment Company?
Корпоративна структура Бечваржа й Мітковського
Замість післямови
Нинішня політика Мінпаливенерго щодо експорту української електроенергії виглядає досить цинічно. Адже питання не стільки в "знижках" для окремих приватних структур, скільки в самій концепції розвитку галузі. Минулого року саме Юрій Продан, тоді відповідальний за енергетичну політику РНБО, був чи не найбільшим прихильником широкого запровадження аукціонної системи та демонополізації експортного ринку й навіть активно лобіював відповідний указ Президента.
Ставши міністром, ця людина закриває очі на те, що експорт української електроенергії на захід монополізувала вже інша приватна компанія, яка продовжує укріплювати свої позиції, перебираючи контроль над стратегічними активами Бурштинського енергоострову. Втім нинішня ситуація тільки доводить добре відоме правило: місце сидіння українських чиновників визначає спосіб їх мислення.
