Виконавчий директор Transparency International Україна про те, як падіння вітчизняної економіки вплинуло на рівень хабарництва в нашій державі.
Тривале погіршення економічної ситуації в країні зачепило всі без виключення сфери життєдіяльності і змусила більшість наших співгромадян урізати свої видатки. Економити змушений і бізнес, оскільки падіння гривні та недоступність кредитів фактично перекрила багатьом можливість для розвитку своєї справи. З іншого боку, судячи з новин, корупція в країні продовужує буйно процвітати, хоча апетити тих, хто має до неї безпосереднє відношення, також мали б суттєво зменшитись. Про те, які суми сьогодні вимагають вітчизняні хабарники, “Деловая столица” розпитала у виконавчого директора Transparency International Україна Олексія Хмари.
- Як затяжна економічна криза вплинула на рівень корупції в Україні?
- Не стільки економічна криза, скільки початок бойових дій на Донбасі вплинули на те, що в нас з’явився новий потужний анклав корупції — це оборонна сфера. Велика частина грошей з бюджету зараз витрачається на закупівлю всіх необхідних армії товарів та послуг, укріплення кордону тощо. І хоча процедури організації таких закупок були суттєво спрощені, але коло осіб, які мають до цього стосунок залишається дуже закритим. Зайві люди там не ходять, тому відносно легко організовувати різні оборудки.
З іншого боку стало менше хабарництва при проведенні тендерів і на це вплинули дві основні причини. По-перше, після втечі працюючих під крилом команди Януковича корупційних кланів було зруйновано значну частину різних схем. По-друге, зараз активно впроваджуються пілотні проекти по організації електронних закупівель, які дозволяють суттєво посилити конкуренцію серед потенційних продавців товарів та послуг. Крім того, в бюджеті стало менше грошей, тому важче вибивати відкати.
В той же час, у нас зараз діє мораторій на проведення перевірок бізнесу різними контролюючими органами і цим користаються недобросовісні чиновники чи бізнесмени, які починають розвивати старі корупційні схеми.
- Про які саме схеми йдеться?
- Зокрема це конвертаційні центри, які існували і в часи правління Януковича. Причина та ж сама — поки економіка в тіні, такі центри будуть вигідні при будь-якій владі.
Якщо говорити про динаміку рівня корупції на побутовому рівні, то тут загалом ситуація зберігається без змін. Про це свідчать і результати роботи гарячих ліній різних організацій. Кількість корупційних випадків залишається приблизно на тому ж рівні, що і раніше. Наприклад, зараз люди масово стараються відкупитися від призову в армію або платять за те, щоб змінити місце служби.
Єдине, чого зараз стало в рази менше чи навіть зникло — це рейдерство. Хоча такий результат пов’язаний не стільки з економічною ситуацією, скільки зі спробами найближчого оточення президента перевести основні фінансові потоки на близьких людей. І все це робиться дуже тихо.
- Які міністерства, інші центральні відомства чи окремі напрямки залишаються найбільш проблемними, а де спостерігаються позитивні зміни?
- Якщо ми візьмемо, для прикладу, інфраструктурні проекти (будівництво шкіл, лікарень, доріг тощо), то тут корупції однозначно стало менше. Це пов”язано з тим, що міжнародні донори, які зараз фінансують ці проекти, стали більш прискіпливо дивитися за витрачанням коштів і наймають відповідні контролюючі організації. В той же час, є монопольні сфери, де ситуація залишається незмінною. Наприклад, закупівля палива для залізниці, де ринок контролюють два олігархи і альтернативи їм немає. Вони, як і раніше, завищують свої ціни в півтори-два рази.
Зменшилась корупція і у сфері закупок фармацевтичних препаратів, що пов”язано з передачею відповідних процедур в управління міжнародних компаній. Колишні монополісти були змушені зменшити свої ціни, щоб зберегти доступ до державних коштів.
- Чи змінилась за останні рік-півтора умовна середня ставка хабаря?
- У випадку побутової корупції (на дорогах, в школах, лікарнях) така ставка складає в середньому 300 гривень, або близько $13. І якщо враховувати рівень інфляції, то зараз стало дешевше давати хабаря, ніж, скажімо 2 роки назад, коли люди платили менше — по 200 гривень, але це було 25$. Якщо ж говорити про відсоток так званих відкатів, то сьогодні це близько 10% (раніше цей показник досягав 30%). Але все залежить від сфери діяльності і від ризиків. Судді та правоохоронці стали брати більше, оскільки вірогідність потрапити до в’язниці дещо виросла. Крім того, багато хто знає, що невдовзі може позбутися роботи, тому намагається “заробити”, поки є така можливість.
- Погіршення економічного становища та зменшення платоспроможності громадян змінило їх ставлення до корупції?
- Рік назад українці занесли корупцію в ТОП-3 проблеми нашої держави (після війни і погіршення економічної ситуації) і зараз вона турбує громадян так само, як і раніше. 8% тоді заявляли, що готові щось робити для виправлення ситуації, ще 15% — долучатися до антикорупційних ініціатив, якщо ті довели свою ефективність, і 30% готові долучитися до процесу анонімно. Тобто приблизно половина українців була готова щось робити для боротьби з корупцією. Сьогодні ж тих, хто вірить в можливість боротьби з корупцією стало трохи менше — в середньому десь на 3%. І це пов”язано з великою кількістю скандалів, в яких регулярно фігурують і прокурори, і судді, і чиновники, від чого у багатьох громадян складається враження, що кругом одні хабарники. В той же час, дещо зросла кількість тих, які готові витрачати свій час та зусилля на боротьбу з хабарництвом. Люди просто втомилися жити в системі, де все продається.
