Головне завдання для приватизації — доводити підприємство до складного фінансового стану, щоб аудиторські компанії (не за безплатно, звісно) "намалювали" якийсь страшний прогноз
Попри несподівані закиди в корупційних діяннях від колишнього колеги по уряду, екс-міністр з аграрної політки Ігор Швайка, замість бігти в суд чи за кордон, рвонув з дітьми на час шкільних канікул у мандри по Україні.
Заїхав на футбольний матч і до Львова, де в одній з кав’ярень зустрівся з кореспондентом "Вголосу".
"З лайна кулю зліпити можна, але кого ж ти нею застрелиш"
У вас протягом останніх тижнів виникали думки про еміграцію?
Ні, абсолютно. Це хай вороги бояться. Розкажу маленький анекдот про "Народний фронт". Коли свині показали на мангал, вона почала і мишей ловити, і на перехожих гавкати.
Я все це сприймаю як намагання щоразу свою професійну неспроможність замінювати піаром. Поки що з боку "НФ" замість небагатьох справ є багато слів.
Тобто ви переконані, що жодної небезпеки чи загрози перед вами немає, хоча в Україні за великого бажання можна посадити кожного?
Добрі люди свого часу мені таке розказували: коли я працював в уряді, то за вказівкою міністра Авакова було перевірено всі справи в Харківській області, в яких фігурувало прізвище Швайки. А воно багато де фігурувало, враховуючи специфіку моєї роботи. Я займався юридичним бізнесом, тому так чи інакше заходив у багато справ, зокрема кримінальних. Але тоді проти мене так нічого і не знайшли.
І тепер щодо мене немає нічого, тому так і бісяться наші вчорашні союзники. Хоча я розумію, що нині можна дати команду і "намалювати" будь-що. І труп придумати, і наркотики підкинути, і зброю.
Я тут згадав би ще одну приказку, яка описує діяльність Авакова і правоохоронних органів: з лайна кулю зліпити можна, але кого ж ти нею застрелиш. Оці жорсткі міри у висловах Авакова можуть звучати довго, але результату з пустослів’я не буде.
"Свободівці" нині дуже активно критикують уряд, хоча півроку з ним працювали. Раніше ви не зауважували, що уряд непрацездатний, а міністр МВС не професійний?
І тоді зауважували. Це проявлялося на рівні приватних бесід, які вели за межами уряду, коли хтось до когось звертався (зважаючи, що діяльність уряду має міжвідомчий характер). Наприклад, коли ми зверталися для того, щоб притягнути до відповідальності через органи прокуратури чи міліції тих людей, які розкрадали зерно в 2010-2013 роках, і як доказ показували недостачу, замість того починалися перевірки за поточний місяць — липень 2014 року. Для чого? Щоб застопорити роботу, а потім банально вимагати великі суми за закриття питання. Притому пальцем вгору показуючи: "Ну, ти сам розумієш, це ж не мені, це нагору".
Тобто гнила система залишилась. А замість того, щоб з цим боротися, нам показують розфарбовані поліцейські машини чи купівлю сину квартири за мільйон доларів.
Те саме стосується прем’єра. Його цікавило й тоді, і тепер не стільки результат, скільки власне місце на політичній мапі України. Хоча і на камеру він розповідає, який камікадзе і що пішов на самопожертву, але водночас нічим не займається, крім передвиборної кампанії. Бо це смішно, наприклад, проводити засідання уряду в будівлі Вищого суду України, заслуховувати кілька годин людей, які мають самі про себе розповідати, які вони хороші й зовсім не корупціонери. Це, вибачайте, "пантовщина". Люди такої породи — це "пантовщики".
"Кількість тих кримінальних проваджень стає вже елементом торгу і шантажу"
Знову ж таки, наскільки коректно критикувати уряд, в якому пропрацювали півроку?
По-перше, за свої дії ми можемо відповідати. І я готовий укотре відзвітувати. Так, уряд — орган колективний. Кожен міністр як член уряду несе відповідальність за свої справи і співвідповідальність за інших. Але нині ми бачимо намагання перекинути на "свободівців" проблеми неспроможності інших членів уряду.
Тому я готовий кожного викликати на детектор брехні, щоб ті люди, які тепер поширюють плітки, відповідали за свої дії. Зокрема тих, хто за час мого керівництва приходив і робив некоректні пропозиції.
Не секрет, що серед депутатів, які нині стають речниками уряду, було дуже багато прохачів, які клянчили в міністра той чи інший підпис. А міністр їх посилав у відповідному напрямку, не бажаючи забезпечувати розвиток чийогось особистого бізнесу. Тепер ці люди намагаються нашкодити.
Щоб не бути голослівним, можете назвати прізвища таких прохачів?
Депутати Михайло Апостол і Ігор Бриченко лобіювали інтереси одного миколаївського підприємця. Дійшло до того, що мене намагалися піймати о 07:00 у дворі міністерства, коли я приїжджав на роботу. Я сказав, що робитиму все згідно із законом. Якщо у вас непорядок з документами, то виправляйте, а тоді приходьте. Там ішлося про бажання вивести земельну ділянку з лісового фонду для будівництва чи то додаткових потужностей для зберігання зернових, чи ще якихось продуктів. Ішлося про звичайний бізнес.
У мене лежить добірка, хто з якими документами до мене приходив і чиї інтереси відстоював. Але я не хочу це все оприлюднювати. Бо в країні нині складне становище, немає часу на війну з людьми, які на тебе тявкають.
Чи відомо вам, скільки справ тепер ведуть щодо чиновників і держпідприємств, підпорядкованих МінАПК?
Не відомо. Їх може бути дуже багато. Бо, за новим Кримінально-процесуальним кодексом, який написано для сталої країни, достатньо однієї заяви проти когось — і слідчий уже виносить постанову про відкриття кримінального провадження, а інформацію відразу вносять в Єдиний державний реєстр. Потім кількість тих кримінальних проваджень стає вже елементом торгу і шантажу. Мовляв, я закрию твої кримінальні провадження щодо "Укрспирту" чи "Аграрного фонду", а ти мені ту чи іншу послугу зроби.
Раніше існував інший порядок: слідчий, оперативний працівник брав заяву, і в 90% ухвалювали відмову про відкриття кримінальної справи. Тепер ситуація з точністю до навпаки. Все відразу стає кримінальним провадженням, і вже потім, після з’ясування обставин, можна було закрити кримінальне провадження як таке, де немає складу злочину.
Загалом усі підприємства нині перевіряють. Кількість перевіряльників і тих, кого перевіряють, уже зашкалила. Там уже ніхто не може порахувати.
Ви вважаєте, що немає потреби в таких перевірках? Навряд чи на таких підприємствах усе ідеально чисто…
Якщо говорити про "Укрспирт", зерновий ринок і "кіотські" гроші, по яких намагаються бити по моєму побратиму, екс-міністру екології Андрію Мохнику, то на цих напрямках завжди були, є і будуть кримінальні справи. Їх не може не бути, бо це великі суми.
В будь-якому розподілі бюджетних коштів усе одно буде незадоволена сторона, якій не вдалося отримати компенсацію і яка кудись звертатиметься, щоб використати всі шанси потрапити у схему. Це те саме, як вічна суперечка між двома сусідами щодо межових знаків між городами, коли кожен намагається паркан відсунути хоча б на двадцять сантиметрів.
Нещодавно новий міністр АПК Олексій Павленко заявив про затримання в. о. голови Державної інспекції сільського господарства Юрія Заставного. Потім цю інформацію він спростував. Попри те, на вашу думку, нині є загроза для Заставного бути звільненим чи навіть затриманим?
Це називається "ідіотизм у дії". Бо на колегії МВС ішлося про затримання попереднього очільника цієї інспекції, але там не уточняли дату. Ця історія відбулася в серпні 2014 року. А придуркуватий міністр пов’язав цю інформацію з прізвищем теперішнього керівника. Це спроба ганяти бліх і боротися з корупцією з тими, хто не має до неї жодного стосунку.
Але при цьому Павленко не забрав назад слова про те, що цю інспекцію треба ліквідовувати, як і Держветфітослужбу, назвавши їх корупційними органами.
Це — лібералізм головного мозку. Бо без органу контролю, яким є інспекція сільського господарства, будуть великі проблеми на ринку безпеки продовольства Україні, починаючи від зерна, закінчуючи продукцією тваринництва.
Отака в них політика: все зробити так, щоб сподобатися людям. Пообіцяти, що вас ніхто не контролюватиме, а при цьому зламати всю систему безпеки харчових продуктів. Це — як зламати хребет і кістки в людському організмі. Без інспекції сільського господарства буде дуже складна ситуація із безпекою харчових продуктів, а також в багатьох сферах, важливих для забезпечення якості і безпеки харчових продуктів. Цю систему вибудовували роками, це і грантові кошти, і бюджетні витрати...
Якщо наші мудрагелі-дерегулятори поїдуть у нормальну цивілізовану країну, то побачать, що такий орган, як інспекція сільського господарства, на дві голови вищий, ніж у нас. І карає всіх порушників безапеляційно, тому і якість продуктів там відповідна.
"З керівника "Укрспирту" намагалися вичавити гроші, які, ймовірно, мали йти на фінансування виборчої кампанії "Народного фронту"
В одній зі своїх заяв ви сказали, що за нового міністра повертаються якісь старі схеми. Уточніть, які?
Торгівля й експорт зерна. За час моєї роботи на посаді міністра Державну продовольчо-зернову корпорацію України було орієнтовано на те, щоб купувати зерно у виробників і відправляти його на експорт. Тепер повернулися люди, яких активно рекомендував мені Яценюк і яких я, проте, усував з посад: вони закуповують за кордоном і продають за кордон, а дулю з маком показують нашому агровиробнику. Ба більше, нині вимагають витребувати передоплату, яку було внесено минулого року, тобто людей просто заводять у банкрутство. Мета — щоб вони злилися на користь великих агрохолдингів.
Також ви заявляли, що за нового міністра в агросектор повертаються люди часів Януковича. Але, якщо взяти керівника "Укрспирту" Михайла Лабутіна, якого ви призначали і потім захищали, то він теж працював у структурі за часів Януковича. То чому одних можна, а інших — ні?
Під час режиму Януковича працювали люди двох категорій: були схемотехніки і фахівці. Фахівці знали, як треба, схемотехніки рубали так, як треба, щоб набити кишені. Тепер фахівців вичавлюють швидкими темпами.
А за Лабутіна на багатьох заводах "Укрспирт" 2014 року почав показувати високі результати своєї діяльності, хорошу динаміку. Тоді було викинуто з посад людей, які захищалися зі збройною охороною. Нині вони знову повертаються на легальні потоки. Зараз триває конкурс на нового керівника "Укрспирту", і з тих двох претендентів, які залишилися, й один, й інший викликає дуже багато запитань.
Сумнівна історія з кримінальною справою проти Лабутіна і його нібито викраденням, а насправді втечею вас не насторожує?
З Лабутіним я востаннє спілкувався у дворі міністерства, коли на короткій нозі ми обговорювали питання поточної господарської діяльності. У мене не було застережень до нього. Але я знаю, що через Державну фіскальну службу з нього намагалися вичавити гроші, які, ймовірно, мали йти на фінансування виборчої кампанії "Народного фронту". І саме його відмова збіглася з початком кримінальних справ проти нього. Що було далі? Думаю, далі міліціонери діяли за принципом: була б людина, стаття знайдеться.
Навіщо це все? Бо комусь дуже хотілося це підприємство приватизувати. А приватизувати державне підприємство, яке ефективно працює, не можна, бо люди не зрозуміють. А от проблемне підприємство — значно легше.
А вам відомо, скільки державних об’єктів з аграрної сфери нині є у списку на приватизацію?
Точно не знаю. Але, коли я був в уряді, список пропонували дуже цікавий. Наприклад, пропонують залишити державі будинок офіцерів у Харкові, який, по суті, використовують як площу для оренди, але пробують занести на приватизацію "Укрспирт". Тобто якась нерухомість, яка забезпечує діяльність танцювальних гуртків, — це стратегічний для держави об’єкт, а "Укрзалізниця", "Артемсіль", "Аграрний фонд", "Державна продовольчо-зернова корпорація України" чи "Укрспирт" державі не потрібні.
Які існують схеми, щоб прибуткове підприємство таки занести у список на приватизацію?
Наприклад, візьмемо "Артемсіль". Це — шахта, яка має стратегічне значення і дає роботу кільком тисячам людей. Спочатку пробували змінити їм підпорядкування. В червні-липні намагалися підпорядкувати Міністерству інфраструктури, яке очолювала людина "Народного фронту". Мотивація була така: підприємство виготовляє технічну сіль, якою ми посипаємо дороги взимку. Але технічної солі воно виготовляє 4% загального обсягу, решта — харчова сіль. Це те саме, як завод шампанських вин підпорядкувати Мінохорони здоров’я тому, що там усі п’ють шампанське.
Вивести з підпорядкування не вдалося. Тоді не затверджують фінансовий звіт за попередні роки та фінансовий план на наступний рік. Тобто тримають у підвішеному стані. Відповідно, директора можна звільнити за невиконання фінансового плану або просто так — як в. о. директора.
Головне завдання для приватизації — доводити підприємство до складного фінансового стану, щоб аудиторські компанії (не за безплатно, звісно) "намалювали" якийсь страшний прогноз, після чого вийти на широкий загал і повідомити: дивіться, підприємство в поганому стані, тому треба приватизувати, тоді воно стане успішним.
Є загроза і для "Державної продовольчо-зернової корпорації України", яка 2014 року показала неймовірно хороші результати. Зернотрейдерам, звісно, ДПЗКУ заважає, бо примушує їх рахуватися з інтересами держави й агровиробника. Тому не відкидаю, що вони готові скинутися, щоб утопити в боргах, проблемах і кримінальних справах такого потужного конкурента.
