За 20 кілометрів від Києва політика закінчується. В радах працюють в основному бізнес-інтереси. Регіони домовляються з УДАРом або дружать проти небажаного чиновника з “Батьківщиною”.
Персональне голосування вже стало наріжним каменем роботи Верховної Ради сьомого скликання.
Зусиллями активістів “Чесно” і опозиційних, депутатів народних обранців вдалося змусити виконувати їх прямий обов’язок. Тепер депутати-регіонали біжать як спринтери в зал на голосування, щоб не отримати “дюндюлєй” від керівництва.
Однак те, що у Верховній Раді наразі є предметом пильнування, на місцях “не помічають”.
Днями донецькі сайти опублікували фото невідомого юнака, який голосував в залі міськради замість депутата. Судячи з того, що хлопець після засідання перетягував папки з паперами — це один з помічників депутата.
Втім голосування хлопчини — це ще квіточки порівняно з масштабом проблеми. Справа в тому, що в радах рівнем нижче міськради взагалі відсутні системи персонального голосування.
Тому громадяни навряд чи колись знатимуть поіменно тих осіб, які виділяли гектари землі Віктору Януковичу під Сухолуччям і Межігір'ям або дерибанили інші землі і ліси.
Навіть якщо ви бачили це голосування на власні очі, ви нічого не доведете, бо юридично факт голосування особи не зафіксований ніде.
“Наприклад, якщо я голосую проти незаконного рішення, а всі присутні одностайно голосують за те, щоб прокласти в Біличанському лісі вулиці для подальшої забудови, то в протоколі значиться, що один голос “проти”, а всі решта — “за”.
Як довести потім, що саме я не голосувала за незаконне рішення? Кожен депутат прокурору чи міліції скаже: то я був проти”, — розповідає депутат ради селища Коцюбинське Ірина Федорів.
“Те, що у місцевому самоврядуванні жодним чином не фіксується, хто і за що поіменно голосував — це найбільша біда України”, — вважає вона.
За її словами, місцеві ради, до яких увага ЗМІ взагалі не прикута, таким чином можуть ухвалювати безкарно незаконні рішення. Вони прикриваються тим, що рада — то колегіальний орган.
За 20 кілометрів від Києва політика закінчується. В радах працюють в основному бізнес-інтереси. Регіони домовляються з УДАРом або дружать проти небажаного чиновника з “Батьківщиною”.
При цьому лідери фракцій не можуть навіть спіймати за руку своїх однопартійців, які голосують за те, що вважається неприйнятним для партії.
“Він (депутат) же потім приходить на засідання партійного осередку і каже, що не голосував за незаконне рішення. І доказів у мене немає. Потім ще й піде скаржитись нагору, що я його незаконно вигнав”, — розповідає один з керівників районних осередків УДАРу.
Якщо ж однієї партії вигнали, то потім ці депутати переходять в іншу. Як перехідний прапор комунізму.
Один з варіантів вирішення проблеми безвідповідальності — це поіменне голосування, стверджують місцеві депутати.
“У нас в раді таким чином вдалося в протоколах офіційно оформити прізвища тих місцевих урядників, які роздавали сотні гектарів столичного лісу на міфічні кооперативи.
Але треба розуміти, що якщо більшість хоче ухвалити незаконне рішення, то саме від неї залежить, чи буде голосування поіменним. Поіменне голосування й подальша відповідальність — не в їхніх інтересах”, — каже Федорів.
Звісно, можна було б застосувати до депутатів громадський контроль.
Але, коли в одній з рад Київської області депутат попросив свого помічника познімати на відео голосування, хлопця вигнали.
Можна було б прийти на засідання ради. Але в будь-який момент депутати можуть на свій розсуд закрити сесію від громади, бо в законі не прописано чітких підстав для закриття сесії.
Ба, в раді Коцюбинського навіть вигнали з засідання представника прокуратури, який прийшов заявляти протест на дії депутатів.
Хоча це рідкий випадок, коли представник правоохоронних органів і депутати опинилися по різні боки барикад. Зазвичай, вони тісно “співпрацюють”.
“У нас сесію райради знімає собі на відео лише голова. Каже, що для того, щоб в разі чого було зафіксовано якісь порушення закону. Насправді, я приходжу в податкову і бачу своє прізвище разом 5 колегами, які не голосували за виділення коштів на канцелярію для податкової на столі у її голови. І він мене питає, а чого це я не голосував? А я питаю, а звідки знає він? Хто йому це передав? Хіба ж це не тиск на депутатів?” — розповідає з роздратуванням депутат Києво-Святошинської ради.
“У мене у фракції два забудовники, 2 особи, які займаються торгівлею землею, один — син директора заводу і один директор поліклініки. Ці люди ледь не щодня бувають у податковій. Як думаєте, чи важко цих людей переконати проголосувати потрібне рішення? Тому я вже дивлюся як на героїв на тих колег, які при незаконних голосуваннях мають сміливість просто утриматися”, — каже депутат однієї з місцевих рад Київської області.
“Кілька років тому УДАРу взагалі довелось ліквідовувати партійний осередок. Наших депутатів залякуванням чи іншими відомими методами переманили регіонали. Одного дня губернатор Анатолій Присяжнюк прийшов до Артура Палатного, і сказав: “Артурчик, а половина твоєї фракції у мене. Ге-ге”. І що ми мали робити з тим “ге-ге”? Ми ж його за руку ніяк не могли ухопити. Довелось ліквідувати осередок” — розповідає депутат від УДАРу.
Система персонального голосування — це мрія для свідомих місцевих депутатів. Хоча вони й розуміють, що дуже дорога.
“Облаштувати ради електронною системою поіменного голосування — це наддорогий проект для держави. Зобов'язати депутатів голосувати поіменно й це записувати — це затягти сесію на кілька днів. Але, як на мене, така безкарність державі дорого коштує. Якщо таким чином більшість депутатів селищної ради можуть дерибанити мільярди.
З цього боку система персонального голосування й відповідні зміни до закону обійдуться державі відносно дешево”, — вважає Федорів.
І тоді депутати нарешті будуть думати й не голосувати хором “ручкомаханням” за проекти рішень, тексти яких вони в очі не бачили, але які часто є відвертим кримінальним злочином.
