Умовні терміни та звільнення на підставі амністії — буденні речі у кримінальних справах проти співробітників МВС.
"Найбільший злочин — це безкарність", — стверджував Джордж Бернард Шоу. Зрозуміти логіку англійця неважко, адже саме відсутність відповідальності зазвичай "надихає" на нові злочини. Адже за них нічого не буде.
Особливо "щастить" з цим українським міліціонерам, адже злочинці у погонах рідко коли несуть покарання, яке відповідає тяжкості вчинених правопорушень. Хоча довести справу проти міліціонера до суду — вже неймовірний успіх. Про це свідчить статистика: з 114 474 скарг на дії міліції, що надійшли до органів прокуратури у 2012 році, розслідування відбувалися лише за 1 750, із них лише 320 (чи 0,2%) закінчились порушенням кримінальних справ.
Аналіз не проводився
Питання Тиждень.ua щодо кількості співробітників МВС притягнутих до кримінальної відповідальності протягом 2012-2013 років прокуратури більшості регіонів України вирішили проігнорувати. Втім, у декого час на підрахунки все ж таки знайшовся.
Як повідомили Тиждень.uа у прокуратурі Харківської області, протягом 2012 року органами прокуратури області та міста до суду було направлено 18 кримінальних справ про злочини, вчинені в органах МВС. Ці кримінальні справи стосувались 30 осіб. У січні-березні поточного року прокуратура Харківської області вже направила до суду 10 кримінальних проваджень стосовно 10 співробітників органів внутрішніх справ.
Чим завинили правоохоронці харків’яни вирішили не розповідати, бо “інформація, що зберігається на носіях інформаційної бази даних Єдиного реєстру досудових розслідувань“ є службовою та поки що не може бути наданою.
У прокуратурі Чернігівської області висунуті проти правоохоронців звинувачення також тактично замовчали — але вже тому, що "…кваліфікації злочинів не передбачено, аналіз не проводився". Але повідомили: протягом 2012 року до кримінальної відповідальності у області було притягнуто 5 працівників органів внутрішніх справ. У першому кварталі поточного року — 4 працівника.
Зловживання та перевищення
Більш відкритою виявилась столична прокуратура. Як повідомила Тиждень.ua старший прокурор області з питань забезпечення доступу до публічної інформації пані Іллінська, протягом 2012 року в провадженні слідчих прокуратури Київської області перебувало лише 4 кримінальні справи з обвинуваченням п’яти співробітників органів МВС України.
Двох з них притягнули до відповідальності за вчинення злочину, передбаченного ст. 286 КК України — порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Двоє міліціонері скоїли злочини передбачені ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень). Один правоохоронець у 2012 році наважився на зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України).
З початку 2013 року прокуратура Київської області направила до суду 6 обвинувальних актів щодо 6 працівників органів. Двох з них звинуватили у одержанні хабара (ст. 368), двох — у службовій недбалості (ст. 367). П‘ятий, як і хтось з його колег минулого року, порушив правила безпеки дорожнього руху, а шостий — “зловживав”.
Суперечливі покази
За простими словами про “перевищення повноважень” можуть стояти найгучніші справи, які дійшли до суду лише завдяки увазі ЗМІ та подекуди навіть імітації особистого контролю з боку влади. Так, саме за перевищення повноважень судили Сергія Приходька — дільничого, якого вважали причетним до смерті студента Ігоря Індила. Ігор Індило помер у травні 2010 року від перелому черепу та внутрішньої кровотечі після того, як його затримали та допитали співробітники міліції. Деснянський суд виявився гуманним — 5 січня 2012 року років умовно. Інкримінували правоохоронцю фактично безпідставне затримання Ігоря Індила.
Другого причетного до справи міліціонера — Сергія Коваленко, на очах у якого помирав 19-річний студент — суд амністував ще у грудні 2011 року. Милосердя судді проявили через те, що Коваленко має маленьку дитину.
Зараз у цій справі проводиться додаткове розслідування — його запросив Київській апеляційний суд. Втім, вона — одна з десятків.
Восени 2012 року чоловіки, які представилися міліціонерами, просто на вулиці схопили та заштовхали у машину Олександра Попова. “Вони одягли на нього наручники, зав’язали пластиковий пакет на голову і відвезли в ліс. Через чоловіка пропускали електричний струм впродовж декількох годин, змінюючи напругу і чергуючи стопи і мізинці рук, — розповідає Богдан Овчарук, представник правозахисної організації Amnesty International. — Як повідомляється, його допитували відносно розслідування вбивства. Між п’ятою та шостою годиною вечора Олександр Попов був доставлений до Маріупольської міліції, де його присутність у відділені не було зареєстровано, що є порушенням Кримінального
процесуального кодексу. Приблизно о шостій вечора він був переведений до Іллічівського районного відділення, де його присутність була правильно зафіксована, а його самого формально допитали перед випуском“.
Наступного дня Олександр Попов і його брат подали у Маріупольську прокуратуру на тортури, вчинені міліціонерами. 21 листопада було розпочато розслідування за статею "перевищення посадових повноважень, що супроводжується насильством”. 13 березня 2013 прокуратура закрила справу — тому, що свідчення співробітників міліції суперечили свідченням постраждалого.
Умовна допомога
Трохи інший кінець має історія Михайла Белікова — шахтаря на пенсії, який під час Євро-2012 ризикнув випити пляшку пива у одному з донецьких парків. Міліціонери побили чоловіка просто на вулиці. Потім — доставили у відділення. Там шахтаря тримали троє міліціонерів, а четвертий — співробітник міліції при виконанні службових обов’язків вчинив насильницькі дії сексуального характеру у неприродний спосіб.
“Їх начальник порадив потерпілому забути про те, що трапилося і зажадав від нього 1500 гривень за звільнення, — розповідають у Amnesty International. — Михайло Бєліков погодився, і його звільнили, не висунувши обвинувачень“.
Ввечері самопочуття чоловіка погіршилось. Його доставили до лікарні, де лікарі виявили важкі ушкодження внутрішніх органів. У березні 2013 року співробітника міліції, який зґвалтував донеччанина, засудили до 10 років позбавлення волі за тортури у відповідності зі статтею 127 КК України.
Втім, ще двом міліціонерам — безпосереднім помічникам засудженного — було винесено вироки відповідно до статті 365. Умовні.
