Як з’ясувалося, Президент України приїжджає на роботу пізно, а залишає робоче місце — дуже рано.
Але це стало для нас несподіваним відкриттям. Бо спочатку ми поставили собі дещо іншу мету: з’ясувати, скільки людей задiяно у щоденних перекриттях доріг Києва під час руху кортежу Президента на роботу і з роботи та в яку копiєчку це обходиться платникам податків.
Ви ж знаєте, що Віктор Янукович ще не готовий перейняти у цьому питанні європейські манери — пересуватися так, щоб не завдавати клопотів іншим.
В українських реаліях — усе по-іншому. Двічі на день багатокiлометровi “корки” на дорогах, що ведуть у резиденцію “Межигір’я”, де оселився Янукович, стають для киян та гостей столицi справжнiм стихiйним лихом. Стоячи у них, майже фiзично вiдчуваєш, як безцільно минає життя, у той час як вiп-житель села Новi Петрiвцi Вiктор Янукович насолоджується ним.
Цю транспортну кому створюють штучно. Її мета — забезпечити безперешкодний проїзд Президентовi, не скутому певними обмеженнями моралі.
Чорнi ворота
Вiд Межигiр’я, де живе Віктор Федорович, до Банкової, де він працює, — 26 кiлометрiв.
Здебiльшого шлях iз Нових Петрiвцiв iде прямо мало не до самого центру столицi, однак на ньому ми все ж нарахували 26 перехресть: 11 — на околицях мiста i 15 — у самiй столицi. На кожному з них проїзд Януковича обслуговують екiпаж ДАI у складi двох чоловiк та два “беркутiвцi”. I першi, i другi — в службових автомобiлях.
…У село прибуваємо о шостiй ранку. На одному з будинкiв помiчаємо табличку “вул. Межигiрська”. Очевидно, нам сюди. Горбата дорога враження не справляє. Обабiч — скромнi селянськi будиночки. Закрадається сумнiв: невже цим “убитим” шляхом їздить сам
Президент? Втiм, за сотню метрiв iз низини виринає височезний зелений паркан, обнесений колючим дротом та з вiдеокамерами. Посерединi — масивнi ворота. З лiвого боку — автостоянка, з правого — невеличка прибудова. З неї нам назустрiч одразу вибiгають озброєнi “беркутiвцi” i знаками дають зрозумiти, аби ми негайно забирались геть. Отже, таки потрапили за адресою. Позаяк година рання, ми, аби не порушити сон гаранта несподiваним вiзитом, розвертаємось.
Мiсцева жiнка, яка трапилась на зворотньому шляху, допомогає зрозуміти місцеву специфіку:
“Там дєйствiтєльно живе Янукович, але ви заєхалi до чорних ворiт. Вiн тудою не їздить, це для обслужiвающєво персонала. Бiлi ворота — це чуть дальше, паралєльна вулиця, надо проїхати через царський городок. Тiльки зря ви туда їдете”, — застерегла нас селянка i потiм ще довго дивилася вслiд.
Починаючи від Нових Петрiвцiв і до Мiнського проспекту, дорожня розмiтка вказує на те, що тут — не проста дорога.
Середина траси, вiддiлена двома суцiльними смугами, та спецiальнi дорожнi знаки попереджають, що власне цим коридором Президент у супроводi кортежу мчить назустрiч своїм нелегким трудовим будням.
“Нема чого тут вештатись!”
…Вулицю Спаську, що веде до бiлих ворiт резиденцiї Януковича, мiсцевi недаремно охрестили “царським городком”. На вiдмiну вiд Межигiрської, тут ви не побачите вибоїн та похилених селянських халуп: iдеально асфальтоване шосе обрамлюють фешенебельнi триповерховi вiлли, нашпигованi пристроями зовнiшнього спостереження.
Ще не встигли ми наблизитись до цього раю на землi i на сто метрiв, як позаду лунає ревiння мiлiцейської сирени. Авто з увiмкненими “мигавками” перекриває нам шлях. З машини виходять кремезнi “беркутiвцi” i, тримаючи руки на кобурах, грізно запитують: “Хто ви такi i що ви тут робите?”.
Пояснюємо, що ми, журналiсти, приїхали пофотографувати мiсцевi пейзажi, адже закон цього не забороняє. Суворi “беркутiвцi” ретельно занотовують данi наших журналiстських посвiдчень, записують домашнi адреси. Поки нашi данi, за їхнiми словами, “пробиваються через комп’ютер”, люди у камуфляжi обшукують редакцiйне авто.
Кажуть, що в них наказ зупиняти i перевiряти всiх пiдозрiлих.
Минає пiвгодини, i поруч зупиняється ще один автомобiль з наглухо затемненими вiкнами. Чоловiк, який з нього вийшов, демонструє “ксиву” працiвника СБУ. Знову тi ж запитання i та ж процедура.
По закiнченнi есбiст роздратовано промовляє: “Сюда не можна приїжджати без попереджень, це охраняємий об’єкт”. На нашi зауваження, що тут немає знакiв, якi забороняли б в’їзд, вiн не реагує.
За мить з’являється автомобiль ДАI. Нам пропонують негайно залишити територію. Зрозуміло, пропонують без жодних на те законних підстав. Тут свої закони, закони Януковича.
“Вiтя любить поспати”
Не сперечаємось. Просто міняємо автомобіль і починаємо все спочатку.
Чекати доводиться довго.
На годиннику вже десята ранку, а на стратегічній дорозi — жодних ознак початку трудового дня глави держави. Невже у канцелярiї Адмiнiстрацiї Президента гарантовi сьогоднi поставлять “прогул”?
Та нi, нам таки пощастило. О десятiй двадцять (!) на перехрестi з’являються кiлька постiв ДАI, а трасою невпинно починають літати три чорнi “Ленд Ровери”та мiлiцейськi патрулi. Доки нам не заблокували виїзд iз заправки, починаємо “спецоперацiю”.
Наше завдання непросте — спробувати, образно кажучи, промчати перед кортежем за декілька хвилин до перекриття вулиць, щоб порахувати персонал та технiку, якi обслуговують щоденнi вiзити українського керманича до столицi й назад.
Таксист, автомобіль якого стоїть поруч з нашим, підтверджує: “О, щас Вітя поєдєт. Вiтя любить поспати. Може виїхати о дев’ятiй, може о дванадцятiй, а може й узагалi на роботу не поєхать. Щастлівий чєловєк. Якщо ДАI розставляє пости, значить, через пiвгодини пойдьот кортеж”, — розповiв чоловiк.
На швидкостi 200
Час тиснути на газ. Незважаючи на незаконні заборони, починаємо наш маршрут просто вiд бiлих ворiт.
Мчимо “царським городком”, у кожному провулку помiчаємо озброєних бiйцiв “Беркута”. Для них, вочевидь, наша поява — справжня несподiванка, бо дивляться вони на нас зi щирим здивуванням: що роблять тут ці вар’яти?
Дорогу ось-ось перекриють, а тому намагаємось якомога хутчiше i далi промчати трасою, якою невдовзi поїде кортеж першої особи держави. Рахуємо мiлiцейськi пости. Один, другий, третiй… Пости ДАI розмiщенi один вiд одного за кiлька сотень метрiв. I так майже по всьому шляху.
Перед вулицею Богатирською працівник ДАI активно махає жезлом, вимагає від нас з’їхати на узбіччя. Підкоряємось. За декілька хвилин пролітає президентський кортеж. Швидкість — 190 — 200 кілометрів за годину. Не дай Боже, на дорозі несподівано опиниться дитина чи інвалід. А це можливо, адже перекривають лише перехрестя від руху авто.
Фахiвцi з питань безпеки кажуть, що рухатися з такою швидкістю Януковича змушує страх — на такiй швидкостi, мовляв, практично неможливо здiйснити влучний пострiл з будь-якої зброї.
Доки пости ще не знятi, доїжджаємо до Банкової.
До речі, того дня Янукович залишив Банкову близько третьої. Красиво жити можна.
Президентська математика
Отже, лише на перехрестях пересування Януковича загалом контролювали 104 правоохоронцi у 52 автiвках.
Крiм того, в ходi наших “перегонiв” ми зауважили ще й 11 промiжних постiв, розмiщених на узбiччях лiсових смуг. Здебiльшого це були екiпажi ДАI по двоє людей. Отже, ще 22 мiлiцiонери. Додаємо сюди шiсть патрульних мiлiцiянтiв, що стояли на входах трьох, помiчених нами пiдземних переходiв, над якими мав промчати президентський кортеж, а також шiсть патрульних нарядiв чи груп у середньому в складi трьох осiб. Загальна цифра — 150 чоловiк та 63 автомобiлi.
Проїзд кортежу Президента забезпечували 98 мiлiцiонерiв та 52 “беркутiвцi”. І невже усе заради пересування однієї людини?
…Середня зарплата молодшого мiлiцейського складу, в тому числi й працiвникiв ДАI, — 2000 гривень. У працiвникiв “Беркута”, якi служать у п’ятiй ротi, що дислокується у Межигiр’ї, за свiдченням наших джерел, платня удвiчi бiльша i становить близько 4000 тисяч гривень. Неважко вирахувати, що один трудодень рядового мiлiцiонера обчислюється приблизно 83 гривнями, “беркутiвця” — 166 гривнями. Одна година, яку в середньому витрачають правоохоронцi на забезпечення проїзду Президента, у патрульних мiлiцiонерiв та “беркутiвцiв” коштує, вiдповiдно, 10 i 20 гривень.
Множимо їх кiлькiсть на вартiсть години їхньої служби й одержуємо загальну суму 2020 гривень. З дорогою назад — 4040 гривень. Варто зазначити, що близько 90 вiдсоткiв з цих 98 патрульних мiлiцiонерiв несуть службу в столицi, а отже, виїжджаючи за її межi, повиннi отримувати так званi добовi в розмiрi не менш як 50 гривень. Це ще 4500 гривень. Всього — 8540 гривень на один президентський “трудодень”. Множимо цю суму на 288 робочих днiв у роцi, протягом яких Президент мав би їздити на роботу, й одержуємо 2 мiльйони 459 тисяч гривень.
Але це ще не все. Як ми вже зазначали, нам вдалося нарахувати понад 60 автомобiлiв, якими їздить ця мiнi-армiя. В середньому кожна з цих автiвок спалює вiсiм лiтрiв пального на сотню кiлометрiв. З Києва до Нових Петрiвцiв i назад — 52 кiлометри. Отже, бак мiлiцейської машини порожнiє на чотири лiтри. Якщо це бензин марки 95, то в грошовому еквiвалентi маємо суму приблизно 45 гривень. Для 60 автiвок — це 2700 гривень на день i майже 778 тисяч на рiк.
Додавши витрати на “живу силу” i технiку, одержуємо 3 мiльйони 237 тисяч гривень на рiк. Виходить, що за свою п’ятирiчну каденцiю Вiктор Янукович витратить iз державного бюджету 16 мiльйонiв 185 тисяч гривень — тiльки на доставку Межигiр’я на Банкову.
Зауважимо, що цi розрахунки базуються лише на тих фактах, якi нам вдалося зафiксувати. Якщо сюди додати “невидиму” службу працiвникiв СБУ, чорнi джипи яких щодня борознять простiр мiж столицею та резиденцiєю Президента, розвiдки та iнших структур, амортизацiю автомобiльної технiки, форми та спорядження правоохоронцiв тощо, то ця сума зросте щонайменше у декілька разів.
Це в бідній Нiмеччинi, з перемогою над якою в останній війні вітав український народ Віктор Янукович, пiд’їзд канцлера Ангели Меркель стережуть лише два полiцiянти. В Українi, де щодня влада працює над покращеннями у житті народу, Президентовi можна жити масштабно i з розмахом.
expres.ua
