де відкрито й безкарно діють організовані злочинні угруповання
Будь-який вантаж, який можна швидко і вигідно реалізувати, може бути украдений. Як стверджують потерпілі, ролі в злочинному ланцюжку чітко розподілені: співробітники залізниці надають можливості для крадіжки, злодії — крадуть, посередники — продають крадене, а правоохоронні органи забезпечують прикриття з боку закону і нічого не роблять.
Як крадуть у Нікополі
Крадіжки на залізниці вже давно перетворилися на систему. Проте ніхто не зацікавлений порушувати цю тему, кримінальні справи і вже тим паче доводити їх до суду. Навпаки: потерпілим, котрі хочуть повернути вкрадене, намагаються всіляко перешкодити, розваливши справу, відпустивши винних. А вже про те, щоб змусити злочинців виплачувати компенсації, годі й казати.
Торік Нікопольський райсуд Дніпропетровської області виніс вирок у справі про розкрадання продукції Нікопольського феросплавного заводу в особливо великих розмірах. Незважаючи на те, що збитки становили понад 1,8 мільйона гривень (у цінах 2006 року) і підсудні визнали свою провину, доведену на досудовому слідстві, винні опинилися на волі.
У жовтні 2006 року на станцію Нікополь надійшло шість піввагонів із вантажем феромарганцю, який НЗФ мав поставити польському покупцеві. За договором за охорону і супровід вантажу відповідало ТОВ “У безпеці”. Останнє у свою чергу уклало договір з нікопольським ТОВ “Сервіс-БГО”, підрядивши його охороняти й супроводжувати цей вантаж.
За кілька днів перед прибуттям вагонів двоє невідомих запропонували заст. начальника станції за винагороду подати вагони на віддалену ділянку станції. Той погодився й “підрядив” під це свою команду. Одночасно було розв’язано проблему з охороною, точніше — її відсутністю.
Як тільки 26 жовтня вагони з вантажем прибули на станцію Нікополь, надійшов наказ залишити об’єкти без охорони і покинути станцію. Коли ті пішли, “заряджені” залізничники відігнали вагони на сусідню станцію Південна. А там за допомогою вантажно-розвантажувальної техніки та автотранспорту з вагонів було перевантажено понад 73 тонни феромарганцю. Щоб приховати розкрадання, до вагонів закидали шлак — неозброєним оком його складно відрізнити від феросплавів. Після цього вагони знову відправили на станцію Нікополь.
На Рівненщині не відстають
Спокійно дістатися Польщі цим вагонам не судилося — довелося серйозно “полегшитися” на станції Здолбунів Львівської залізниці. Як випливає з матеріалів кримінальної справи, долю вантажу вирішили ще на початку жовтня в криворізькому кафе “Ліон” киянин Михайло Кацуба і нікопольчанин Денис Вуйченко. Там вони розробили план крадіжки й зайнялися пошуком співучасників. Одним із них став заст. начальника станції Здолбунів Роман Дудко. Згідно із планом, від нього вимагалося відчепити вагони від состава і відігнати на 42-гу колію — в зону дії козлового крана.
Питання з охороною вирішити було нескладно. Начальник варти Десятник, який уже “заробив” на цих само вагонах напередодні в Нікополі, погодився за 15 тисяч гривень зняти охорону з об’єктів. Змовилися вони із Вуйченком у районі станції Шепетівка. При цьому Десятник розповів, що вагони в Нікополі вже переполовинили. Зазначив: “якщо залітати -то з музикою. Тому я не проти спрацювати і вдруге”.
Далі — за схемою: вагони прибувають у Здолбунів, начальник варти ТОВ “Сервіс-БГО” Десятник знімає охорону, а сам із Вуйченком вирушає до Рівного. Залізничники за розпорядженням заст. начальника станції відправляють вагони на 42-гу колію, де за допомогою козлового крана з них вивантажують понад 74 тонни феромарганцю в порожній вагон. Після цього вагони із рештою вантажу знову чіпляють до состава і відправляють у Польщу.
Наступного дня викрадене перевантажують у самоскиди і за підробленими документами, виготовленими Кацубою на якусь дніпропетровську фірму “Конреал”, відправляють на реалізацію до Дніпропетровська.
Аналогічним способом у Здолбунові було скоєно крадіжки феросплавів 2 і 4 листопада. Змінювалися лише виконавці — начальники варт “Сервіс-БГО”. У першому випадку “знімав охорону” Максим Заславський, у другому — Євген Назаренко. Керував перевантаженням якийсь Зучак.
Поцупили мільйони — гуляйте на волі!
Після того як покупці з Польщі та Чехії пред’явили НЗФ претензії із приводу нестачі вантажу, завод у свою чергу зажадав компенсації збитків від ТОВ “У безпеці”. Що ті й зробили. Але у свою чергу охоронна фірма зайнялася розслідуванням справ про розкрадання на залізниці. І виявила злагоджену систему.
Лише після порушення кримінальної справи в Генпрокуратурі, що стала резонансною, місцева прокуратура зайнялася розслідуванням.
У грудні 2006 року були заарештовані Куренченко, Герасимюк, Десятник, Назаренко, Вуйченко. Під підпискою про невиїзд опинився Дудко. Було накладено арешт на майно.
На початковому етапі досудового слідства фігуранти зізналися в тому, в чому їх обвинувачували. Але коли справа влітку 2007 року дійшла до суду, всі шестеро відмовилися від своїх показань, заявивши, що давали їх під моральним і фізичним тиском з боку співробітників міліції.
Через цю відмову в 2008 році суд направляє справу на дослідування. На дослідуванні тиск правоохоронців не підтвердився, справу знову спрямували до суду. Обвинувачувані почали давати нові й дуже синхронні свідчення, спрямовані на зміну статті обвинувачення. Це спрацювало.
При цьому основною мотивацією обвинувачення стало те, що нібито матеріали досудового слідства в судовому слідстві не підтвердилися. 2 березня 2010 року справу знову відправляють на дослідування. Цього ж дня суд змінює запобіжний захід — підсудні із залу суду вийшли під підписку про невиїзд. За новими статтями фігурантам загрожувало не більше трьох років позбавлення волі.
13 березня 2012 року суд ухвалив рішення щодо закриття справи у зв’язку із закінченням строків давнини. А 21 березня з майна підсудних було знято арешт.
Якби правоохоронці не зволікали, а відразу взяли всіх злочинців під варту, то й епізодів би виявили набагато більше, і ланцюжок був би набагато довший. А головна складність у боротьбі з цими злочинами — бездіяльність самих держорганів.
Чого “не помітило” слідство
Складно засумніватися в цих твердженнях. Як інакше пояснити той факт, що співучасники злочину Кацуба і Заславський, які перебувають понад п’ять років у міжнародному розшуку, особливо й не ховаються. Один з них їздить відпочивати в Єгипет, другий — до Москви, вільно проходячи прикордонників, у яких не виставлені “контрольки”. “Торік протягом трьох місяців місцева прокуратура через співробітників транспортної міліції демонструвала бурхливу діяльність з розшуку злочинців. Уже йшлося про те, що виїжджають брати Заславського. Але в грудні заявили, що слід пропав, знайти його не можуть”, — згадують співробітники охоронної фірми.
Слідство навіть не замислилося над тим, що сам 21-річний спортсмен Вуйченко, на прізвисько Удав, не такий геніальний, щоб організувати подібні розкрадання. А могло б: за даними автора, в Удава є дядько — кримінальний авторитет. Можливо, саме він і став мозком операції?
Жоден керівник на рівні начальника залізничних станцій або управлінь Південної залізниці і Львівської залізниці не був покараний.
Що наштовхує на певні міркування. Також правоохоронці не притягли до відповідальності дніпропетровських покупців краденого: одержуючи феросплави за ціною в чотири рази нижче від ринкової, ті вийшли сухими з води.
Поза полем зору правоохоронців чомусь залишилися керівники ТОВ “Сервіс-БГО”, співробітники якого так вчасно залишали вагони перед крадіжками. Можливо, ця фірма і створювалася конкретно для того, щоб вчиняти систематичні викрадення феросплавів. Але невеликими дозами — 100 кг із вагона: саме така кількість феросплавів за нормативами списується на “усушку та утряску” під час транспортування. Про обсяги розкрадань можна судити з кількості поставок. У середньому НЗФ відправляє продукцію кожні три дні — по шість піввагонів. І, можливо, фірма продовжувала б своє “щипання” й досі, якби їм не перебили малину злодії з більшим розмахом.
Поміркуймо. Євгена Назаренка було призначено начальником варти “Сервіс-БГО” буквально за кілька днів до скоєння крадіжки — імовірно, саме для виконання відведеної йому ролі у викраденні. Припустимо, що коли в “Сервіс-БГО” довідалися, що за участі Назаренка вкрадено було не по 100 кг із вагона, а 80 тонн, то зрозуміли, що тема розкрадань феросплавів засвічена, ТОВ “У безпеці” почне розслідування й усе може закінчитися плачевно.
За інформацією автора, у Нікополі діяла так звана банда Мимрика, що займалася темою феросплавів. І складно уявити, щоб крадіжка 80 тонн могла відбутися під самим носом “мимриків” без їхньої участі — це в невеликому Нікополі. За даними джерела, зв’язок між “Сервіс-БГО” і “мимриками” існує. Однак слідство розбиратися й виявляти його не стало. “Можливо, відіграв роль той факт, що в засновника “Сервіс-БГО” дружина працює в правоохоронних органах”, — каже авторові його джерело.
Летючі голландці Гуляй-Поля
Залізниця — як море для піратів. Під їхнім прицілом перебуває все, що можна швидко й без проблем реалізувати з великим зиском, заявляють в охоронній фірмі й наводять ще один приклад. У Гуляй-Полі Покровського району Дніпропетровщини протягом двох років донедавна діяли “летючі голландці”. Там є ділянка шляху в 5-6 км, на якій залізничний состав сповільнює хід. І в цей момент на вагони застрибують молодики, до вагонів під’їжджає “ЗіЛ”, і хлопці лопатами скидають вугілля в кузов. До одного автомобіля встигали скинути до 5 тонн. За один “рейс” платили по 100 гривень на людину. В райцентрі був виявлено склад, куди звозили крадене вугілля — звідти вже йшла реалізація селами.
Кримінальна справа порушувалася знов-таки не місцевими правоохоронцями. Прибули з Києва співробітники СБУ, які впродовж двох тижнів знімали на відео процес розкрадання. І навіть зважаючи на такі серйозні сили, організаторів злочину не знайшли. Виконавці з лопатами потрапили під амністію.
Вищевикладене дає змогу зробити висновок: на українській залізниці діють організовані угруповання. Залізниця надає можливості для крадіжки, злодії — крадуть, посередники — продають крадене, а правоохоронні органи нічого не роблять. У потерпілих при цьому жодного шансу на справедливість.
Післямова
За наявною інформацією, Вуйченко й сьогодні активно колесить по всій Україні — як і в 2006 році. Тоді він майже щодня перебував у новому місці, займаючись організацією злочинів. Чим займається наразі — питання.
Уже в грудні Апеляційний суд Дніпропетровської області виніс рішення про стягнення матеріальних збитків з вище перелічених злочинців. Сподіваємося, що на винних у крадіжках на залізниці чекає заслужене покарання.
Пряма мова
“Усе поставлено так, що відкупитися не становить ніякої проблеми, — стверджує співробітник фірми ТОВ “У безпеці”. — Розкрадання відбувалися регулярно, всі про це знали. Але ніхто не порушував цієї теми, не доводив до розслідувань і суду. І навіть зараз, як показав суд, усе це приховується — дуже серйозні люди задіяні”.
