Президент Віктор Ющенко в ексклюзивному інтерв’ю Бі-Бі-Сі відзначив величезну роботу, яку радіостанція провадить в Україні.
На запитання до 75 річниці Всесвітньої служби Бі-Бі-Сі і 15 річниці Української редакції Бі-Бі-Сі, президент Ющенко висловив сподівання, що Бі-Бі-Сі і далі працюватиме в Україні для формування зрілого ринку ЗМІ.
Від Бі-Бі-Сі розмову провела Світлана Дорош:
- Свободу слова називають чи, можливо, не єдиним досягненням помаранчевої революції. Можливо, вам доводилося це чути. Чи ви з цим згодні?
Віктор Ющенко: Я хочу підкреслити, що це не повна відповідь! У помаранчевої революції вже є багато завоювань. Але ці речі завжди будуть оцінювати, як і будь-що велике, з відстані. Безумовно, є ряд очевидних речей, і перш за все свобода слова — очевидний здобуток революції. Хоча думаю, сама свобода слова і досягнення, які зроблені в Україні у цьому питанні, — це вже немало. Коли ми маємо вільного журналіста, коли ми маємо свободу слова, ми можемо говорити про проблему, яка заважає нам рухатися вперед, ми можемо говорити про зло. Іншими словами, це перший крок до того, щоб позбутися, позбавитися чи того зла, чи тих проблем.
По-друге, я думаю, що завдяки помаранчевій революції ми вийшли на нову культуру економічних відносин. Ми сьогодні маємо за останні три роки динаміку приросту валового продукту в районі 7,3 — 8 відсотків валового продукту. Ми зробили макроекономіку, яку, я переконаний, можна віднести до європейського зразка. Кожний рік доходи до державного бюджету зростають на 54 відсотка, на 30 відсотків. Цього раніше не було.
Я переконаний, що це дала революція, тому що ми почали говорити по-іншому про економіку, ми почали говорити по-іншому про приватизацію. Я не ідеалізую. Багато є проблем, які...
- До речі, це заслуги всіх урядів, чи тільки помаранчевих?
- Очевидно, це ті всі, хто працював. Я не хотів би сказати, що є уряди, які з виключним мінусом чи з виключним плюсом, але спадкоємність, яка утворилася з принципових, пріоритетних речей мене радує, тому що ми зараз говоримо про ті стандарти, макроекономічні, зокрема економічні, соціальні, про які три роки назад ми не дозволяли собі й думати.
- Якщо все ж таки повернутися до свободи слова, до українських медіа, вам подобається, як вони працюють? Адже з одного боку ви кажете про свободу, але з іншого — всі фактично засоби масової інформації належать тим чи іншим бізнесовим чи політичним групам.
- Є ряд викликів, які звичайно, завдають проблем. Починаючи з політики — велика присутність бізнесу, це є ще проблемою української політики. І звичайно, цей клопіт не оминув і роботу засобів масової інформації. Дещо ширше поле, але все одно ми маємо значну концентрацію в обмежених руках засобів масової інформації, і це у значній мірі викривлює інформаційну ситуацію в країні. Але переконаний, що найближчим часом ми до цього питання доберемося.
- Вже є традицією присутність іноземних мовників в Україні. Але багато говорять про те, що з розвитком національних медіа, з розвитком демократії і свобод цікавість до них просто відпаде, оскільки правду й інформацію подаватимуть національні мас-медіа. Як ви ставитесь до того, що іноземні мовники колись можуть піти з українського ринку? І чи допускаєте ви, щоб такі компанії, як Бі-Бі-Сі, пішли з України?
- Я думаю, що це буде гірше. Я думаю, що це буде гірше тому що, знаєте, демократія — це як школа, коли ми говоримо про демократичні цінності, то безумовно розуміємо, що для того, щоб досягти одні, можливо, потрібно рік чи три, для того, щоб установити і утвердити інші — можливо, 3-4 роки. Це як школа свого роду, де є перший клас, другий клас, п’ятий клас, дванадцятий клас.
І коли ми говоримо про унікальну місію журналіста, преси, свободи слова — а це дійсно унікально, тому що якраз журналіст, незаангажований, чесний журналіст і свобода слова в цілому, зрештою, допомагають реалізувати основні й концептуальні засади демократії, в основах яких лежить свобода вибору, яку зокрема підтвердили вибори двох останніх років до українського парламенту. Ми вцілому вважаємо, що вибори пройшли демократично, що ми можемо послатися на авторитет суспільства і сказати, що це акцепт, який дало суспільство. І знаєте, багато у чому тут є заслуга й унікальна роль преси як такої і журналіста зокрема.
Хоча запитайте: чи я задоволений класом журналістики? Очевидно, ні. Ні, тому що прикро дуже бачити занижені планки, коли ми проводимо дискусії з того чи іншого питання, чутливого для нації, то дуже часто журналіст на рівні і морально-етичної, і історичної планки, яку виставляє суспільство, поки що залежить часто від власника, зрештою, від грошей.
Я не кажу, що це фатальні проблеми. Безумовно, як і в самій демократії є період її становлення, так і для журналіста, не можна за одну ніч із раба, який працював по конспекту із Банкової вулиці зробити вільного журналіста і засоби масової інформації. Це для когось уже неможливо за визначенням, бо це така доля, це його життя, яке, можливо, він більше всього провів у цій професії і вже іншим не стане. Для когось це кон’юнктура, а для когось це є життева позиція, яку він буде утверджувати за будь-яких обставин. І про те, що сьогодні вільних журналістів, які б хотіли бачити свою місію в контексті національних інтересів, стає більше, що кожний раз дискусії, які ми проводимо із точки зору встановлення державності, демократичних цінностей, свобод, — вони з кожним часом стають все цікавіші, продуманіші. І тут, звичайно, унікальну роль грає журналістика.
Тому переконаний, що на нашому українському ринку, чим довше будуть представлені різні засоби масової інформації, в тому числі й Бі-Бі-Сі, яке колосальну роботу зробило у минулому, величезну роботу робить на сьогодні... Це одне із авторитетних слів (в ефірі), яке часто слугує для багатьох, в тому числі політиків, точкою відліку або оцінки тих чи інших подій. Тому я б бажав процвітання вашому радіо на многії і многії літа, і перш за все в Україні.
