Керівник ВККС Ігор Самсін не переймається з приводу "мовного закону" та не вірить у корумпованість судової системи України.
Голова Вищої кваліфікаційної комісії (ВКК) суддів України Ігор Самсін болісно реагує, коли говорять про сформований в уявленнях багатьох людей негативний імідж судової системи України. Навіть обурюється на закиди, що, мовляв, звична річ — якщо судді за хабарі вирішують справи "як треба". На думку пана Самсіна, 98% українських суддів — чесні люди, які приймають справедливі рішення. А проблему, за його словами, часто слід шукати не в судах, а у невиконанні судових рішень.
Розмова про це з керівником установи, яка сьогодні займається добором суддівського корпусу і, відповідно, опосередковано також має відповідати за стан суддівства у державі, виявилася не тільки суперечливою, але й, в чомусь, обнадійливою. Особливо в частині нового КПК, який, за словами фахівців, має суттєво полегшити долю людей, що підпадають під сферу кримінальної відповідальності. Не оминули увагою ми і "мовний" закон.
- Раніше людина боялася вчинити злочин, бо знала, що буде суд, який її за це покарає. А зараз порушення закону подекуди вчинюється із посмішкою і словами: "А подайте на мене до суду!". Яке Ваше особисте ставлення до такої трансформації в свідомості людей? Що Комісія, яка по новому почала добирати суддівські кадри, може змінити в ситуації, коли хабар вже "заносять" не слідчому чи прокурору, а напряму судді — бо він бере, а іноді й вимагає?
- Ми зараз мало не кожен день чуємо, як говорять, що в судовій системі на кожному кроці корупція. Але, тим не менш, 7-8 млн. справ кожний рік суди розглядають. При цьому оскаржується судових рішень дуже мало, лише від 3 до 6 відсотків. Наприклад, якщо у нас в двох минулих роках у судах був наплив "соціальних" справ, пов’язаних з пенсіями чи пільгами, то відповідно, і відсоток оскаржених рішень був більшим — в межах 6% від постановлених. Але й це — зовсім небагато.
Звичайно, поодинокі кричущі випадки у нас є, до речі, вони є усюди, в усіх сферах. Ми від цього не застраховані, як і будь-яка демократична держава. Але, навіть з незначними негативними проявами ми серйозно боремося, і якщо про суддю з’явилася відповідна інформація, ми одразу ставимося до цього дуже уважно. У минулому році у міських районних судах ми відсторонили від посад 12 судів.
- Якщо дивитися на зведення правоохоронних органів, складається враження, що випадків набагато більше, порівняно із цифрою 12…
- В Україні більше 8 тис. суддів, 12 ми відсторонили від посад лише за те, що у вчиненні злочинів їх "підозрюють" правоохоронні органи, хоча справи по суті ще не розглянуті й вина суддів ще не доведена. Я не стверджую, що усі судді гарні, але кажу, що попри всі негаразди, судова система працює. Між іншим, в умовах недофінансування.
Ви знаєте, що судова система вже кілька років поспіль недофінансовується приблизно на 40%? Для прикладу: на навчання суддів цього року передбачено лише 18 млн., близько третини від потреби, і набагато менше, ніж на правоохоронців. Цифри говорять самі за себе…
- Так і за кількістю правоохоронців, мабуть, трохи більше, ніж суддів…
- А ефект? А суспільна значимість навчання? Звісно, є випадки негативних проявів і у суддів, проте дуже неправильно, якщо суспільство і надалі не буде довіряти суду, бо тільки суд є гарантом захисту права.
Але яким повинен бути суддя? Кваліфікованим, з високими діловими та моральними якостями. Людина приходить до суду не за створенням конфлікту, а за його вирішенням, і завдання судді — розв’язати цей конфлікт, і ні в якому разі не створити новий. І тут, у процесі розгляду справи, теж виникає непросте питання — законності і, водночас, справедливості судового рішення, бо суддя може беззаперечно додержатися приписів закону, а рішення — буде несправедливим. Суддя ж має віднайти інструмент, щоб прийняти і законне, і справедливе рішення, причому справедливе — перш за все. Такі дії судді — виразник принципу верховенства права, й у 90% випадків так і відбувається.
- Розкажіть, будь ласка, для широкого загалу, як із запровадженням нової практики анонімного тестування претендентів на посаду судді, в принципі змінилася система: як було, що змінилося і чому це краще?
- Раніше в Україні існувало 12 кваліфікаційних комісій територіальних округів, спеціалізовані кваліфікаційні комісії, а також Вища кваліфікаційна комісія. Всі вони працювали на громадських засадах і кожна на своєму рівні приймала рішення про рекомендування кандидатів на зайняття посади суддів: збиралися раз на місяць, голосували, в основному, виконуючи побажання голів судів щодо "своїх" кандидатур.
Сьогодні ВККС — орган, який діє в системі судоустрою на постійній і професійній основі. Її завдання — добір суддівських кадрів, дисциплінарна практика щодо суддів місцевих і апеляційних судів, переведення суддів з одного суду в інший, вирішення питань про обрання на посаду судді безстроково.
Також введено нову процедуру добору кандидатів на посаду судді вперше — всі громадяни України, які відповідають вимогам Конституції і закону, вправі звернутися до Комісії для участі в добрі. Сам добір включає в себе два етапи — тест на виявлення рівня знань в галузі права та кваліфікаційний іспит, і Комісія забезпечує рівність для усіх кандидатів щодо порядку проходження іспитів, а також відкритість інформації про їх результати.
На початку червня ми провели тестування: на 724 вакантні посади претендувало більше 3,5 тис. кандидатів. Усі вони здали анонімний тест (100 питань з 4 варіантами відповідей, одна з яких правильна), трохи більше 1200 осіб із кращими знаннями було вибрано і допущено до кваліфікаційного іспиту, який відбудеться вже днями.
Цей іспит також буде проводитися Комісією й складатиметься з кількох етапів: знов анонімний тест (120 питань), але вже не на знання права, а саме на його застосування, після цього 19 та 20 вересня кандидати будуть виконувати практичні завдання: по три години дається для написання процесуальних рішень по цивільному та господарському праву, а на наступний день — по адміністративній та кримінальній спеціалізації. Для виконання кандидатам будуть запропоновані моделі судових справ, в яких є необхідні для прийняття рішення документи. Ці екзаменаційні справи вже пройшли через всі інстанції, і мають однакове, правильне рішення.
Але на цьому іспит не завершується: кандидат буде захищати свою роботу перед членами ВККС на засіданні, під час якого Комісія "приглядатиметься" до кандидата з точки зору його особистих та моральних якостей. Звичайно, що в нас буде і вся інформація на претендента з відповідних органів, адже, подаючи заяву на участь у доборі, він давав згоду на збирання, зберігання та використання інформації відносно нього.
- І критеріями вашої оцінки будуть особисті враження членів ВКК?
- Так, особисте враження членів Комісії, звичайно, буде, але також буде й процес голосування Комісії як колегіального органу, й у разі позитивного висновку, кандидат одержить право на перебування в резерві на заміщення вакантних посад суддів.
- Серед вимог, що висуваються для кандидата, є й вікова — треба мати не менше 25 років. Чи не замало це для судді, адже, керуючись не лише знанням закону, але й внутрішніми переконаннями, життєвим досвідом, принципами, суддя приймає своє рішення. Чи достатньо зріла людина в 25 років, аби Іменем України вирішувати долі інших людей? Адже серед ваших кандидатів найбільше саме молодих людей.
- Таке питання виникало постійно, і думки були різні. Якщо звернутися до історії, то і в царській Росії, і в СРСР віковий ценз для кандидата на посаду судді ніколи не перевищував 25 років. І в нас це питання обговорюється. Зазвичай суддями стають у 28-29 років. Я сам став суддею в 29. Цього року серед 3,5 тис. претендентів ми мали в основному молодь 25-27 років, а вже кому за 30 — їх було не дуже багато. Чому? Мабуть, вони вже визначилися із своїм напрямком діяльності в юриспруденції — працюють адвокатами, прокурорами, юристами на підприємствах, тобто мають свій хліб і його шанують.
Але суддею не народжуються, суддю треба вчити й "виховувати". Якщо раніше в суд приходив на роботу молодий суддя, його закріплювали за суддею з досвідом, який допомагав молодому, радив, як робити і чинити, перевіряв проект написаного рішення. Нас свого часу вчили досвідчені судді-практики, а тепер ми в Україні замало уваги приділяємо цьому питанню, неналежне фінансування судової системи впливає й на те, що коштів для навчання суддівських кадрів хронічно недостатньо.
- Але навіть за недофінансуванням маєте дуже великий конкурс, тобто молодь перспективу бачить добру?
- По-перше, суддівська посада — це престижно. По-друге, кожен рік з 214 юридичних вузів України виходить близько 10 тис. юристів. І ця молодь "бачить" лише те, що "чує" (мабуть, має на увазі можливість брати хабарі, — УНІАН). А якби вони знали, що після призначення судді принесуть 200 справ — так кандидат на посаду судді ще б як подумав... Наше завдання — добір якісних кадрів для технологічного судового процесу. Ми вимагаємо від них і знань права, і його застосування, і вік тут не має значення. І ще, мені здається, що молодій людині навіть легше "прищепити" специфічні суддівські навички, ніж особі у віці, в якої вже склалися власні стереотипи. Також можу констатувати, що в молодих людей ширший юридичний кругозір, ніж у тих суддів, яким зараз ми надаємо рекомендації на обрання безстроково, і це безперечно. Молоді юристи й мобільніші, й поглиблено цікавляться правом, і чітко уявляють, як вони будуть застосовувати свої знання.
- Тоді в вас повинні бути механізми, якими ви "виховуватиме" таких молодих суддів?
- Ці механізми працюють лише 2 роки — з часу введення нової системи добору суддів. Але ефект за 2 роки побачити неможливо, ми його побачимо рівно через 5 років, коли призначені по-новому судді будуть претендувати на обрання на посаду судді безстроково й ми матимемо змогу оцінити їх роботу.
- Через 5 років будуть кращі рішення?
- Суди як виносили рішення, так і виносять — тут нічого не змінилося й не зміниться. На мою думку, весь цей негативний імідж суддів у суспільстві більшою мірою створений штучно. Адже більше, інформації, окрім як про Зварича, чи ще одну-двох одіозних фігур, ви й не знайдете!
- То як в своїй новій системі ви навчатиме справедливості — будете розказувати, як треба приймати справедливі рішення, чи каратиме за несправедливі?
- Завдання Національної школи суддів — провадити роз’яснювальну і навчальну роботу. До речі, наступний добір на зайняття посади судді ми зробимо із так званою спеціальною підготовкою: кандидати здадуть тест на виявлення знань у галузі права, а потім півроку ми будемо їх навчати, в тому числі й тому, як треба себе поводити, будемо постійно моніторити їх ділові та моральні якості, і лише після успішного проходження спеціальної підготовки по вимогах, які ми до них поставимо, вони будуть допущені до кваліфікаційного іспиту. І якщо ми будемо бачити недостатні успіхи претендента, він не буде до цього іспиту допущений.
От тоді він буде знати: хочеш стати суддею — перш за все, добре подумай, чи в тебе достатньо знань, вмінь, витримки, моральних якостей для того, щоб в один день, коли тобі принесуть 300 справ, не знепритомніти, а бути до цього готовим. А то був випадок — двоє суддів (їх щойно призначили), одержали звичайне суддівське навантаження й одразу написали заяву про звільнення.
- Добре, але є й інше "матеріальне" питання — про роботу суду в умовах дії нового закону "Про засади державної мовної політики". Якою буде ціна впровадження цього закону у судах? Чи є вже розрахунки, скільки коштуватимуть бюджету судові процеси, наприклад, татарською — у Криму, угорською — на Закарпатті, а румунською — на Одещині?
- Я би з цього абсолютно ніякої проблеми не робив. І Конституція, і сам закон про регіональні мови, і закон про судоустрій говорять про те, що всі судові документи складаються українською мовою.
Проблеми би не робив, тому що мова — справа громадянина. Я, як суддя, маю вирішити спір і допомогти громадянину у цьому. І якщо я його не розумію — я запропоную йому найняти перекладача.
- І суд не повинен буде йому цього перекладача забезпечити?
- Лише в тому випадку, якщо такий обов’язок суду передбачений законом, а витрати на переклад у такому випадку повинні бути в повному обсязі передбачені державним бюджетом або ж відноситися на рахунок сторін за їх згодою.
- Тобто, якщо вся справа буде проведена українською мовою, то в тому не буде жодного порушення, якщо позивач позивався мовою іншою?
- Абсолютно не буде. Він повинен розуміти українську, а якщо ні — будь ласка, користуйся послугами перекладача, послуги перекладу за державний кошт — лише за законом, наприклад тому, хто перебуває під вартою і не може сам собі їх забезпечити. Проблеми в цьому взагалі у нас не існувало, і не існує. Це в політиків із цим можуть бути проблеми — в людини чи в суду вони виникнути не повинні.
- Новий Кримінальний процесуальний кодекс у листопаді вводиться в дію. Що у зв’язку з цим буде нового для громадян, які підпадають під сферу кримінальної відповідальності? Які зміни через новий КПК впроваджуються у самих судах, чи розширюються повноваження суддів?
- Так, новий КПК ставить суд на перше місце. Вводиться посада слідчого судді, і основні слідчі дії, які стосуються захисту прав і свобод громадянина, переносяться в суд. Всі свої рішення — щодо обмеження прав громадян, обшуку тощо — суддя прийматиме у присутності осіб, щодо яких буде застосовуватися цей захід, їхніх адвокатів.
Не секрет, що у кримінальному процесі нашими судами виносилося дуже мало виправдовувальни вироків — десь 0,2% від загальної кількості, а, в основному, суддями приймалося рішення про направлення справи на додаткове розслідування. В новому КПК інституту додаткового розслідування не існує. Тому судді необхідно приймати остаточне рішення — або винен підсудний, або невинний. І для того, щоб зробити людину винною, це необхідно буде довести саме у суді.
- Тобто, досудове слідство вже не відіграватиме таку роль як зараз?
- Ні. І тут також, я не виключаю, що в бік суддів з’явиться новий інформаційний негатив: мовляв, суди випускають на волю злочинців. Але ж не забувайте — для обвинувального вироку необхідно беззаперечне доведення вини підсудного, всі сумніви повинні трактуватися на користь людини.
Наступним нововведенням є участь у процесі адвоката як професійного юриста, що несе повну відповідальність за об’єктивне вирішення конфлікту, у якому він бере участь, і який повинен допомогти судді встановити істину, здійснюючи захист всіма можливими законними заходами. Суддя зможе дослідити всі обставини справи, все, у чому він сумнівається, в тому числі й докази адвоката, і зробити абсолютно інший висновок, ніж роблять правоохоронці.
Також дуже прогресивним, на мій погляд, є можливість укладення угод в кримінальних справах, приклад чого я бачив у судах США. Для цього потрібна добра воля як потерпілого, так і підсудного. Є величезна кількість злочинів, що можуть підпадати під ці угоди, коли міра покарання могла б бути не позбавлення волі, а інша. Для чого саджати людину за грати, якщо потерпілий не вимагає цього, а погоджується на компенсацію?
- Ви вважаєте, ситуація для людей покращиться, коли запрацює судове слідство?
- А іншого виходу немає. Ніхто й ніщо не змусить суддю винести обвинувальний вирок, коли вина людини не доведена!
- Але ж судді самі часто беруть сторону правоохоронців, на "15 діб" іноді штампують рішення, навіть не слухаючи затриманих.
- А це залежить від судді. Якщо суддя поважає, в першу чергу, себе, то йому не важливо, хто до нього прийшов — високопосадовець чи громадянин, який не займає важливої посади. Для такого судді немає важливих чи неважливих справ. Обов’язком судді є людське ставлення до всіх людей, до їхніх проблем і доль, і якщо він цього не розуміє, його треба звільняти, щоб не калічив у подальшому долі людей.
До речі, в питанні "виховання" молодих суддів ми сподіваємося на допомогу досвідчених колег, суддів у відставці. У нас в кожному регіоні є багато старших, дуже позитивних у професійному та особистому плані суддів, які довго, по 25-40 років, пропрацювали в судовій системі. Вони можуть розказували молодим приклади з життя, наводити моделі поведінки.
Тож не все так негативно в судовій системі, якщо добре розібратися, а не сліпо вірити голослівним заявам. Позитиву в нас дуже багато, в нас 98% — це порядні судді.
А з негативними проявами, повторюю, боремося всіма доступними методами, працюємо над вдосконаленням системи, співпрацюємо з іноземними інституціями, зокрема в рамках так званого Східного партнерства, проекту Європейського Союзу. До речі, від колег по Східному партнерству маємо непогану оцінку цієї нової системи формування суддівського корпусу. Але ж про хороше чомусь не говорять, мабуть, цікавіше — про негатив та проблеми…
- А ось наприкінці липня у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) заявили, що найближчим часом суд активізує роботу з розгляду позовів від громадян України, оскільки кількість поданих в ЄСПЛ скарг наших співвітчизників "росте в геометричній прогресії" і є величезною у порівнянні із рештою країн. Це свідчить про серйозний непрофесіоналізм українських суддів?
- Це дуже відносно — сказати чи нормальний, чи не нормальний такий стан речей в Європейському суді. Україна входить в число тих 5-6 країн, від яких дійсно є значна кількість звернень до ЄСПЛ. Але, наприклад, станом на початок поточного року з Сербії їх було близько 7 тис., з Болгарії та Молдови — близько 4 тис., з Туреччини — 15 тис., з Італії — 13 тис. Від громадян України на початок цього року в ЄСПЛ знаходилося 10 тис. 750 заяв. І журналісти починають поєднувати кількість справ у Європейському суді з якістю правосуддя в Україні, хоча це зовсім різні речі.
- Чому? Хіба це — не показник?
- Ні, бо що це за скарги? Станом на 30 червня поточного року близько 4 тис. заяв від громадян України містили "потенційно прийнятні" скарги. Тобто, з 10 тисяч ці 4 тисячі — можуть попадати на різні слухання, процедури, але й можуть бути "відсіяні". Причому, варто зауважити, що з цих 4 тис. справ 65% стосуються проблем невиконання судових рішень. Ось де треба шукати проблему — не в судах, а у невиконанні судових рішень.
Та й чому ви пов’язуєте кількість заяв з якістю національного правосуддя? Можливо, тому, що процедура виконання судового рішення Європейським судом тлумачиться як розгляд справи по суті? Але ж це не зовсім так… Європейський суд не є наглядовою інстанцію по відношенню до національних судових систем, він тільки розглядає ті справи, у яких держава-член Ради Європи порушила ратифіковану нею Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод.
Як приклад, можу привести й цитату з щорічного звіту про результати діяльності урядового уповноваженого, згідно з яким на 1 січня 2012 року: "…Переважна більшість проблем, які приводять до констатації ЄвропейськиІгор Самсінм судом порушення Україною положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є невиконання або тривале виконання рішень національних судів, погане поводження особи, яка перебуває під контролем держави в місцях утримання позбавлення волі, тривале провадження досудового слідства у кримінальних справах, неефективність розслідування кримінальних справ, які проводять правоохоронні органами, неналежні умови матеріально-побутового утримання осіб, які перебувають у місцях досудового тримання, недоліки законодавства, які призвели до тримання особи під вартою тощо".
Щодо решти заяв, які знаходяться у Європейському суді, то вони в масі своїй стосуються проблем тривалості розслідування кримінальних справ, нелюдського поводження і катування, законності утримання під вартою. Тобто не самих судових рішень. Звісно, підставою розгляду ЄСПЛ заяви буває і помилка судді. Можу сказати, що я, як суддя Верховного Суду України, за 6-річний період пам’ятаю перегляд буквально 5-6 таких справ (ВСУ має право переглядати судові рішення з підстав установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом). Тобто статистика говорить, що значна частина українських справ у ЄСПЛ стосується не суто суддівських рішень, а сфери їх виконання.
До речі, хочу повідомити, що Європейський суд надіслав запит до держави Україна на те, щоб наші судді могли стажуватися у ЄСПЛ. Причому не просто стажуватися, а бути відрядженими до нього, для того, щоб допомагати розібратися у нашому законодавстві і з нашими справами, які стосуються проваджень у Європейському суді. Тобто практично допомагати працювати. У такий спосіб від Росії там вже працюють шість російських суддів — для попереднього "фільтрування" їхніх справ.
- Якщо ви вже заговорили про ЄСПЛ і Раду Європи, то останні наші гучні процеси по Луценко і Тимошенко — як, на Вашу думку, вони вплинуть на імідж судової системи України саме на міжнародній арені? Адже європейські оцінки цих процесів вже пролунали.
- Я, як суддя, на це питання не відповідав би. Це політичні оцінки судових процесів, а судді політичних оцінок давати не повинні.
10.09.2012
