За двадцять років з життя українського суспільства зникли і довіра, і демократія, і добробут, і духовність. Здається, що поступово зникають підвалин і її державності. УНІАН вирішив зробити добірку найсерйозніших втрат України, як економічних, так і чисто стратегічних.
Коли перший президент України Леонід Кравчук балотувався в президенти України від виставив своїм гаслом п'ять “Д”, обіцяючи народу Державність, Демократію, Добробут, Духовність, Довіру. В той чи в інший спосіб це все народу України обіцяли всі його президенти та прем'єр-міністри. Вони обдурили нас, і за двадцять років з життя українського суспільства зникли і довіра, і демократія, і добробут, і духовність. Ми ще віримо у її державність, але здається, що поступово триває втрата і її підвалин. УНІАН вирішив зробити добірку найсерйозніших втрат України, виставивши в один ряд, як втрати чисто економічного характеру, так і помилкові стратегічні рішення.
1993 рік
Навряд чи багато людей одразу пригадають, якою запеклою була суперечка навколо розподілу Чорноморського флоту. Російський парламент одноосібно оголосив Севастополь російським і головною базою Чорноморського флоту. Під загрозою війни Кравчук пішов на те, щоб підписати протокол "Про врегулювання проблем Чорноморського флоту". Флот ділили 50 на 50, одначе Україні відійшов чомусь весь "чорноморський непотріб". Тоді як північний сусід залишив собі бойові кораблі та всю інфраструктуру в Криму. Цю принизливу угоду аналітики порівнювали із Брестським миром. Президент Кравчук згодом зізнався: важелем впливу стали обіцянки росіян поставити засуви на нафто- на газопроводах.
1994 рік
Масол підписав нульовий варіант
Через підписання угоди про “нульовий варіант” Україна відмовилася від долі своєї власності за кордоном. Автору цих рядків довелося розмовляти із людиною, яка на момент обговорення була в групі перемовників від нашої держави. Цей посадовець і тоді і зараз був переконаний: Україна могла претендувати на 14%-20% авуарів та власності за кордоном. І нульовий варіант він вважає величезною помилкою України. Україна, як і Росія, могла взяти на себе солідарну відповідальність та частково виплатити частку державного боргу в обмін на майно Радянського Союзу. Втім, колишній прем'єр-міністр України, Віталій Масол під час другого приходу на посаду підписав нульовий варіант. Україна відмовилася від свого майна за кордоном, а Росія повинна була погашати борг СРСР перед країнами світу. Росія з боргами розплатилася за десять років, а Україна нічого не отримала.
1994 рік
Ту-160 порізали на брухт
Ми відмовилися від ядерної зброї, назавжди викресливши для себе такий варіант захисту своєї незалежності. Країна, що мала третій у світі — після США і Росії — ядерний потенціал, добровільно віддала росіянам боєголовки і крилаті ракети, підірвала пускові шахти, а 43 стратегічні супербомбардувальники Ту-160 і Ту-95МС порізали на металобрухт.
І можна скільки завгодно говорити про те, що нам не було чим обслуговувати зброю, що нам гарантували безпеку США та...Росія (це особливо зворушує), але очевидне те, що із втратою зброї ми втратили елемент захисту своєї незалежності та можливість свого, третього шляху.
2000 рік
Україна втратила виробництво Ан-124 "Руслан", фото rusarmy.com
Україна відмовилася від авіапарку стратегічних бомбардувальників. Вони перелетіли в Росію в обмін на часткове погашення заборгованості за російський газ.
А кількома роками згодом Україна втратила виробництво важкого транспортного літака АН-124, Руслана. Можливо, їхнє виробництво відновиться в Ул’янівську РФ.
2004 рік
Кучма і Путін освятили появу РосУкрЕнерго
Створення газової посередницької кампанії РосУкрЕнерго, яка стала монопольним постачальником російського газу в Україну до 2028 року. Втрати українського бюджету за оцінками незалежного експерта Михайла Гончара, сягають мільярдів доларів. Цей бізнес, освячений президентами Росії (Путіним) та України (на той момент — Кучма) став предметом різних міжнародних досліджень, який ілюстрував втрати через непрозорі газові потоки. Експерти намагалися порахувати втрати від такої посередницької схеми, втім головним вважають інше. Саме після зустрічі Володимира Путіна та Леоніда Кучми в Ялті паралельно із новими газовими угодами з військової доктрини України було викреслено згадку про вступ до НАТО та ЄС, як кінцевої мети політики європейської та євроатлантичної інтеграції.
2004 рік
Владою заблоковано європейський розвиток нафтотранспортного маршруту Одеса-Броди. Цей маршрут дозволив би, відкриваючи маршрут на Чехію, транспортувати каспійську нафту на південно-німецькі НПЗ.
Якби тоді вдалося реалізувати цей проект, то карта нафтових транспортних маршрутів (а може й переробки) була би іншою. Це ще одна сторінка про те, як Україна втратила можливість стати потужною енергетичною транзитною державою.
2009 рік
Зміїний — острів, але дуже маленький
Міжнародний суд ООН в Гаазі оголосив рішення у суперечці України та Румунії про розділ Чорноморського шельфу. У підсумку під юрисдикцію Румунії відійшли 79,34% спірних територій нафтогазового шельфу. Під контроль Бухаресту відійшло родовище, яке за попередніми оцінками має 10 мільйонів тонн нафти та 70 мільярдів кубометрів газу. Румунія наполягала, що Зміїний це скеля. Україна намагалася довести світу, що Зміїний це острів (вклавши кошти у будівництво та повітряно-дизельну електростанцію), вимагаючи визнати, що території навколо нього — зона економічної діяльності України. Суд Гааги визнав, що Зміїний це український острів, але дуже маленький, а континентальний шельф — зона інтересів Румунії.
2009 рік
Україна отримала драконячі ціни на газ
Рік укладання газових угод. Вони були укладені після новорічної газової війни 2008-2009 років, коли Росія вимкнула газовий вентиль, припинила постачання газу на українському (європейському) напрямку, а Україна вимушена була запустити роботу внутрішньої газотранспортної системи у реверсному режимі, використовуючи обсяги газу з підземних сховищ. Україна отримала одну з найвищих цін на газ в Європі. Нинішня влада любить казати про 12 мільярдів доларів втрат нібито отриманих за погані газові контракти, втім не згадує про 11 мільярдів кубометрів газу, які ця влада повернула приватній кампанії.
2010 рік
Україна віддала Севастополь за газ
Укладання Харківських угод, за якими Чорноморському флоту дозволено базуватися у Севастополі ще 25 років. В обмін на це Україна отримувала знижку на газ в 100 доларів. Якщо ж колись український парламент надумає денонсувати Угоду, то держава повинна віддати гроші, які накопичилися за пільгове споживання газу. Знижка на газ стала платою фактично за довічне розташування на території України іноземної військової бази.
2011 рік
Через політичні переслідування Україна втратила шанс наблизитись до Європи
Європа відтермінувала підписання з Україною Угоди про Асоціацію. Такою була відповідь Євросоюзу на переслідування українською владою лідерів опозиції.
Більшість європарламентарів зазначило, що ще ніколи Україна не стояла так близько до ЄС, підкреслюючи, що ключ від євроінтеграції заритий під Качанівською колонією.
2012 рік
"Развели, как котят"
Втрата українською мовою статусу єдиної державної. Ми ще навіть не здогадуємось, які наслідки цього безглуздого рішення матимемо і які втрати понесемо. Експерти вважають, що впровадження російської мови, як другої державної, коштуватиме бюджету мінімум 19 мільярдів гривень. Хоча справа не в грошах. Мова — одна із "цеглин", на яких побудовано фундамент будь-якої нації. Якщо забрати її — наслідки будуть катастрофічні, про що, до речі, історія знає безліч прикладів. Бо як сказала Ліна Костенко, "нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову".
