Максим Буткевич: "В нас є расистські напади, в нас є расистське мовлення, в нас є расистські організації та ідеї, в нас є расисти. Безумовно в Україні є расизм!"
Київ — В Україні зростає кількість злочинів на ґрунті ненависті, заявляє Харківська правозахисна група. 62 такі злочини правозахисники зафіксували з весни минулого року по весну цього. Саме стільки тривав моніторинг злочинів, що пов’язані з етнічним та соціальним походженням, кольором шкіри, релігійними переконаннями, мовними та іншими ознаками. Натомість, у Міністерстві внутрішніх справ стверджують, що впродовж останніх чотирьох місяців не було скоєно жодного злочину на ґрунті ненависті і запевняють, що расизму в Україні немає.
20 квітня, в День народження Адольфа Гітлера, шестеро невідомих, ймовірно ультраправих, побили у Києві журналіста Андрія Мовчана, який не приховує своїх лівих поглядів.
22 квітня на "Полі пам’яті" поблизу Сімферополя, на місці масового розстрілу євреїв та кримчаків, розрили братські могили та розтрощили кістки загиблих.
13 травня у місті Костянтинівка на Донеччині невідомий бритоголовий молодик побив трьох американців — волонтерів "Корпусу миру"…
Це лише кілька прикладів, які оприлюднили останнім часом ЗМІ, і які наводять у своєму звіті правозахисники.
38 промов ненависті з боку чиновників
І це лише верхівка айсберга, наголошує Харківська правозахисна спілка. Більше року вона проводила моніторинг у 17 областях України та в державних установах. Результати свідчать, що проблема загострилась. Так, за останній рік правозахисники зафіксували 62 злочини на ґрунті ненависті, 23 акти вандалізму. В перебігу моніторингу також зафіксували 38 промов ненависті з боку держслужбовців, 30 із яких стосувалося ромів.
"Людина, яку призначили в Калуш головним лікарем зібрала лікарів і сказала: "Цыгане вы немытые, я вас всех уволю!" Усе закінчилося тим, що звільнили її саму", — зауважує співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
"Жертвами ненависті" в Україні стають не лише громадяни з небілим кольором шкіри, але й певні соціальні групи, продовжує правозахисник.
"Ми виділяємо такі групи: по-перше, це іноземці, по-друге, громадяни України з неєвропейською зовнішністю, далі роми, кримські татари, окремо виділяємо групу релігійних іудеїв. Ще одна група — зовсім нова в цьому переліку — стосується людей, які вживають наркотики, є носіями ВІЛ-СНІД, алкоголіки, бомжі. Пов’язана зі зростанням впливу в Україні молодіжної субкультури, яка бореться за здоровий спосіб життя", — розповів Євген Захаров.
Расизму в Україні немає — МВС
У Міністерстві внутрішніх справ ставлять під сумнів статистику правозахисників. "В Україні расизму немає, — заявляє начальник управління зв’язків з громадськістю Міністерства внутрішніх справ України Володимир Поліщук.
"Расизму в Україні немає. За 4 місяці цього року жодної кримінальної справи за статтею 161 Кримінального кодексу не порушено", — сказав Радіо Свобода Поліщук.
За даними МВС, за минулі 3 роки було вчинено щонайменше 126 насильницьких злочинів. Проте як злочин на ґрунті ненависті відповідно до статті 161 Кримінального кодексу України кваліфікували лише 11 із них.
Щоб ліквідувати расизм в Україні, необхідно змінити законодавство
Координатора проекту "Без кордонів" Максима Буткевича така офіційна статистика не дивує, адже, за його словами, потрібно бути сильним і чесним, щоб визнати проблему.
"В нас є расистські напади, в нас є расистське мовлення, в нас є расистські організації та ідеї, в нас є расисти. Але в нас нема расизму? Це позиція українських державних органів. Класична їх цитата: "в нас немає расизму, а лише окремі його прояви". Це не серйозно. Безумовно в Україні є расизм!" — наголошує Максим Буткевич.
За підсумками дослідження правозахисників, найбільш агресивним регіоном є Крим, а найтолерантніші — Житомирська і Вінницька області. Активісти пропонують кілька шляхів розв’язання проблеми, зокрема внесення змін до статті 161, встановлення адміністративної відповідальності за хуліганство, вчинене з мотивів расової, етнічної та релігійної ворожнечі. Деталі можна дізнатися у книзі "Злочини на ґрунті ненависті в Україні: 2011-2012 роки".
