Член Бюджетного комітету ВР розмірковує над тим, чи вдасться наступного тижня прийняти зміни до бюджету-2008 і чи справді уряд хоче цих змін
Наступного тижня на плечі паралізованої Верховної Ради ляже відповідальне завдання — розглянути зміни до Державного бюджету. Точніше, не стільки на парламентські плечі, скільки коаліційні. Голосування за ці зміни буде черговим випробуванням на міцність коаліції, лакмусом її спроможності домовлятися з іншими політичними силами (передусім Блоком Литвина). У БЮТ і “НУНС”, попри численні переговори, поки що нема спільної точки зору на те, як має виглядати оновлений бюджет. Не кажучи вже про те, щоб таке порозуміння було між усіма силами парламенту.
Уряд відтягнув бюджетні поправки аж до останніх днів цієї сесії, хоча мав запропонувати їх іще навесні. Якщо ВР провалить зміни, ми житимемо за старими, недосконалими бюджетними приписами щонайменше до осені. Народний депутат від “Нашої України — Народної самооборони” Павло Жебрівський, який входить до Бюджетного комітету парламенту, допускає, що окремі діячі якраз і сподіваються на те, що проект провалиться.
“Якщо очільники уряду не озиратимуться на вибори, ми з БЮТ домовимося”
- Павле Івановичу, чи вдасться ухвалити бюджетні зміни до закінчення цієї сесії? І чи існують обставини, за яких фракція “НУНС” може не підтримати проект?
- Теоретично можливі різні варіанти. Я спостерігаю за процесами, які відбуваються навколо бюджету та економіки. Мене найбільше турбує те, що ми не можемо відійти від популізму. Ми, особливо це стосується очільників уряду, ніяк не навчимося жити за можливостями. Усі хочуть сподобатися людям, живуть сьогоднішнім днем і не думають про майбутнє.
Уряд хоче збільшити у бюджеті виплати на соціальні програми, але не хоче корегувати під це макроекономічну базу. Якщо підвищувати соціальні видатки — то треба збільшити і рівень прогнозованої інфляції, на чому наполягає Національний банк України. Наприклад, Кабінет Міністрів наблизив час запровадження єдиної тарифної сітки для бюджетників із 1 листопада на 1 вересня, збирається передбачити частину коштів на компенсацію знецінених заощаджень вкладників Ощадбанку. Якщо порахувати додаткові соціальні видатки, які лягають на бюджет, вийде 4,5 мільярда плюс 10 мільярдів, обумовлених законодавством. А це потягне за собою додаткову інфляцію на 1,5-2 відсотки. Якщо ми швидко збільшуємо соціальні виплати — то різко росте інфляція. Це треба усвідомити і визнати.
Якщо виникнуть проблеми — ми знову можемо почути звинувачення на адресу Президента, “НУНС”, що ми не даємо працювати, заважаємо. На жаль, багато людей вірить у ці казочки.
Якщо ж уряд все-таки почне дивитися на макропоказники, не озираючись на президентські і ймовірні парламентські вибори, то тоді ми знайдемо згоду. БЮТ і “НУНС” завжди знаходили спільну мову, якщо йшлося про прагматизм та інтереси держави.
- Чому розгляд бюджетних змін було перенесено аж на останній сесійний тиждень?
- Я не виключаю, що декому з очільників нинішнього уряду нецікаво приймати зміни до закону про бюджет. Верховна Рада може не прийняти закон. Тоді країна житиме за старим бюджетом.
- Тобто ви допускаєте, що бюджетні зміни свідомо затягувалися, аби парламент не зміг їх ухвалити до канікул?
- У політиці зазвичай розробляються багатоходові схеми. Тут нема прямих шляхів. У цьому випадку: якщо вдасться протиснути зміни — можна буде сподобатись людям, якщо не вийде — можна звинуватити когось. Мовляв, ми хотіли перейти на контрактну армію, виплатити заощадження — а нам не дали.
“Я проти забігів на коротку дистанцію”
- Які зміни в бюджеті хоче бачити “НУНС”?
- Унаслідок зростання ВВП збільшиться доходна частина бюджету. При показниках, які закладаються в державну скарбницю, бюджет має збільшитися приблизно на 30 мільярдів гривень. Тому зараз постає важливе питання: куди спрямувати ці кошти?
“Наша Україна” виділяє кілька пріоритетів. У першу чергу, це сільське господарство. Ми критикуємо політику уряду на м’ясному ринку. Кабінет Міністрів прийняв постанову з приводу відтермінування сплати мита і ПДВ за ввезення м’яса зза кордону. Ми згодні, треба відкрити ринок для імпорту, щоб ліквідувати дефіцит м’яса. Але давайте це робити так, щоб не загинула тваринницька галузь в Україні. Давайте збільшувати дотації. Щоб не сталося так, що в нас зникне конкуренція, і через рікдва українець купуватиме польське, аргентинське м’ясо, але утричі дорожче. Бо не буде внутрішнього виробника.
Друге питання, яке непокоїть “Нашу Україну”, — це закупівельна ціна на пшеницю. Міністерство агропромислового комплексу виставило ціну — 1251 гривню за тонну пшениці третього класу. Враховуючи витрати аграріїв на вирощування та збір злаків, собівартість однієї тонни становить 1200 гривень. Півсотні гривень — надто малий прибуток. З такими доходами сільське господарство не зможе розвиватися.
Крім того, ми звертаємо увагу на Міністерство оборони. До 2010 року маємо перейти на контрактну службу в армії. Уряд не хоче вкладати гроші на розвиток Збройних сил, а пропонує збільшити зарплату контрактникам — до 1200 гривень для солдата першого року служби. Але на бойову підготовку, на житло нічого не планується. Це не можна назвати переходом на контрактну службу. З армією не жартують.
- Тобто ви проти того, щоб надлишок бюджету йшов на збільшення витрат “соціалки”?
- Ні, я не проти соціальних виплат. Але я противник популізму і забігів на коротку дистанцію. Вважаю, що нам треба спрямовувати більшість бюджетні кошти на видатки розвитку. Тобто вкинути ці гроші в реальну економіку. Це будівництво шкіл, доріг, це сільське господарство — тобто все те, що створюватиме додану вартість, а відтак працюватиме на збільшення соціальних стандартів.
Якщо на першому етапі, у 2005 році, коли Віктор Ющенко став Президентом, ми говорили, що треба швидкими темпами підняти соціальні стандарти, то зараз доцільно вкласти гроші у виробництво, в економіку. Тоді ми поставили за мету підтягнути рівень забезпеченості людей. Три роки незалежно від складу уряду ми працюємо на лівій ідеології. Але цей запас уже вичерпався. Сьогодні треба вкладати гроші в реальну економіку, щоб потім покращувалися соціальні стандарти на довгі роки.
“Краще рік шоку, ніж 17 років мазохізму”
- То, може, в 2005 році ми справді перегнули палицю? Адже саме з того часу в нас почалися змагання між урядами, хто видасть більше соціальних виплат.
- Упродовж двох років я відстоюю точку зору, що нам потрібна така людина на чолі уряду, яка проведе непопулярні реформи. Такий, яким для Польщі був Лешек Бальцерович. Це має бути патріот своєї держави, який усвідомлюватиме, що після проведених реформ він знищить свій рейтинг. Він ніколи більше не стане ні президентом, ні прем’єром. Непопулярні реформи приводять до стагнації економіки, втрат у доходах населення, але на дуже короткий термін. А потім уже через розвиток економіки, через реформи відбувається покращення життя. Це те, що зробив Бальцерович. Рік економічного шоку в Польщі — і 17річний мазохізм в Україні. Порівняйте. У нас прем’єрський пост розглядається як сходинка до президентства. Ніхто не хоче ризикувати своїм рейтингом, щоб піти на непопулярні реформи.
Прем’єр — не той, хто роздає блага, а той, хто проводить реформи. Шкода, але, наприклад, вибори в Києві показали, що людям захотілося бачити у владі якраз того, хто роздає. Чому його підтримали? Тому що всі крадуть, а цей ділиться. Новоявлений Кармелюк, розумієте, знайшовся: “З багатого хоч я візьму — убогому даю: а так гроші розділивши, гріха я не маю”. На жаль, людям подобаються такі політики. Існує ціла система, як сподобатись людям. Політики спеціально винаймають соціологічні дослідження, визначають, чого найбільше хоче народ, і починають по цій темі працювати.
- Але таким же чином вчинила “Наша Україна”, коли рік тому йшла на вибори із гаслом про скасування депутатської недоторканності. Це теж був популізм.
- Я й не виправдовуюсь. Бо ще тоді критикував цю ідею. Але, на жаль, навіть у “Нашій Україні”, котра, я переконаний, є найдемократичнішою партією, залишається певний авторитаризм у прийнятті рішень. Тоді керівництво партії та блоку дослухалося до порад політтехнологів. Безумовно, депутатська недоторканність у тому вигляді, як вона є зараз, не потрібна. Але висувати головним гаслом скасування недоторканності — це неправильно, адже в державі існує багато інших важливих справ. Це була велика помилка.
“Можна обійтись і без приватизації”
- Повернемося до бюджету. Уряд нарікає, що секретаріат Президента не дає йому провести приватизацію, відтак державна скарбниця недоотримує частину запланованих коштів. Чи під силу Кабінету Міністрів виконати ті соціальні зобов’язання, які він хоче взяти на себе, якщо приватизації не буде?
- Бюджет можна виконати без приватизації. Якщо уряд звітує про те, що за перше півріччя ми маємо 8,3 мільярда гривень профіциту, тобто зібрано більше, ніж очікувалося, а планові надходження від приватизації становлять близько 10 мільярдів, то чом би й ні? Але істина каже, що грошей забагато не буває. Якщо є надлишок — їх можна пустити на соціальні виплати або на розвиток економіки.
- Якщо є такий великий профіцит, то, мабуть, треба визнати, що цей уряд усе-таки працює добре. Як ви оцінюєте його діяльність?
- Я не кажу, що Кабінет Міністрів Тимошенко працює зовсім погано. Безумовно, є плюси: збільшилися надходження із митниці за рахунок перекриття контрабанди, зросли податкові надходження. Але, з іншого боку, перевиконання бюджету було спричинене рівнем інфляції. Планувалося, що за рік вона становитиме 9,6 відсотка. А ми за п’ять місяців маємо більше 14%. За рік вийде близько 10 додаткових відсотків інфляції до запланованих. Це приносить додаткові кошти в бюджет. Тобто треба об’єктивно дивитися, за рахунок чого відбулося збільшення доходної частини.
У нас росте внутрішній валовий продукт. За темпами росту він один із найвищих у Європі — це правда. Відбувається реальне зростання доходів населення. Але найбільша помилка уряду в тому, що він не бореться з інфляцією і досі не запропонував механізмів, як її подолати (крім монетарних — зменшення курсу долара, стерилізації грошей на єдиному казначейському рахунку, збільшення вимог банків до позичальників).
Цей уряд працює не гірше за попередників. Я гарантую: якби був Кабмін Віктора Януковича, в нас зараз було би значно більше проблем. Але ми як члени урядової коаліції маємо право ставити перед цим урядом більші вимоги, бо там працює половина міністрів від “НУНС”.
