Проблема двомовності в Україні є, але вона — історична. Однак протягом останнього часу зрушення йдуть у напрямок збільшення україномовних. При цьому ця мова стає мовою культури, мовою інтелігенції, мовою освічених людей. Якщо ти чуєш, що людина розмовляє українською мовою, то більш ніж на 80% — це культурна людина. І навпаки, якщо російською, то більшою мірою це людина не культурна. Це моє спостереження, адже "матюки" українською мовою не звучать.
Українську мову потрібно поширювати на законодавчому рівні. Якщо при владі знаходяться не українці, то вони однозначно цього робити не будуть. Не можна йти до окупаційної влади із проханнями. Не хоче вона — нам від неї нічого не треба, своє здобудемо. А влада зміниться, бо немає нічого вічного. Колись Гітлер будував бетонні бункери і дуже швидко їх знищили. Так само і ця антиукраїнська влада зміниться. Це їм здається, що вони прийшли назавжди. Як свого часу кияни ставилися до німецького гауляйтера — ясно, що це тимчасова окупаційна влада, яка прийшла нищити Україну. Ну і ця влада прийшла не зберігати Україну, а нищити все українське. Вона — чужа.
Люди мусять здавати іспити на знання державної мови. Така практика є у різних країнах світу, коли хтось хоче отримати громадянство. Інакше громадянство не отримаєш — ти повинен поважати цю державу. Так має бути і в Україні. Це треба будь-якій державі, якщо це держава. Якщо це тимчасове утворення за принципом "нацарював 100 рублів і втік", тоді цього робити не обов'язково.
Народу треба розповідати про мовне питання, показувати і допомагати. Треба діяти знизу. Адже влада має йти від народу. "Наш народ розумний — він розбереться..." Нічого він не розбереться сам! Не всі можуть піти протестувати, але принаймні іноді у народу є можливість щось зробити. Як Помаранчева революція — у українського народу був шанс, він його використав. Інша справа, що до кінця так і не довели.
Українською мовою відмовляються говорити НЕ українці. Серед українців не помічав, щоб не хотіли говорити українською. Навіть якщо вони в побуті спілкуються російською, але потрапляють в україномовну компанію, то дуже легко переходять на українську.
Змушувати розмовляти певною мовою не можна нікого. Це приватна справа людини — хоче французькою, хоче — на івриті, хоче — англійською. Але є державна мова, тому всі державні чиновники і службовці зобов'язані розмовляти українською. Усі ці чиновники, депутати, президенти, "азарови" різні зобов'язані володіти і використовувати українську мову на своїй роботі, в офіційних стосунках. Вдома — хоч на мові марсіан, які проблеми.
Мовна проблема штучно нагнітається владою, політтехнологами і ЗМІ. Чим менше вони будуть про це трубити, тим менше люди думатимуть про це. Насправді немає проблеми спілкування українською. Ця проблема виникає там, де її штучно створюють. Держава — створена українським народом. У Конституції — це держава українського народу, а не держава населення території України. Все. Наш народ має право на свою державу, на свою мову. І це право невід'ємне. А все решта — це ігри навколо цього.
