67-річний Ігор Смирнов — "вічний" президент невизнаної світом Придністровської Молдовської республіки, з моменту проголошення її незалежною у 1990 році.
Етнічний росіянин, він народився у Петропавловську-Камчатському. Закінчив ремісниче училище, працював на Златоустовському металургійному заводі. З 1959-го — в Україні, підіймається кар’єрними сходинками на заводі електромашинобудування в Новій Каховці. У 1987 році призначений директором тираспольського заводу "Електромаш".
У 1989 році в Придністров’ї почалися страйки, які впродовж року мимоволі набули політичного характеру. Смирнов стає очільником Об’єднаної ради трудових колективів — страйккому тираспольських підприємств. Відтак набуває досвіду політика й обирається головою міськради Тирасполя.
Саме Смирнов, людина лівої ідеології, стає одним з активних рушіїв ідеї про незалежність Наддністрянщини від Молдови. Сепаратистський рух посилюється у 1991-му, після розпаду СРСР. А в 1992 році, коли Молдова не згодилася з рішенням про відокремлення Придністров’я, починаються молдовсько-придністровські збройні сутички, і Смирнов очолює армію ПМР. Відомо, що у 1991 році він пропонував тодішньому керівнику України Леонідові Кравчуку приєднати Придністров’я, етнічний склад якого на 70 відсотків складають українці, до України.
Обирався президентом переважною більшістю голосів тричі — у 1991, 1996, 2001 роках.
