Практика показує, що один із шляхів отримати додатковий прибуток — це обійти закон, який вимагає цим прибутком поділитися. Одним із таких законів, що ним переважна більшість українських бізнесменів навчилася успішно нехтувати, є Кодекс законів про працю (КзпП).
Український КЗпП гарантує працівникам немало прав, серед яких можна особливо виділити право на захист від незаконних звільнень та право на справедливу та вчасну виплату заробітної плати. Забезпечення дотримання цих гарантованих державою засадничих прав КЗпП покладає передусім на профспілки, а в якості механізму забезпечення таких прав робітникам пропонується укладення колективних договорів з працедавцями.
Такий принцип забезпечення прав працівників, можливо, в Європі працює чудово. Профспілки там можуть не тільки оголошувати страйки, а й, приміром, брати участь як незалежна сторона в переговорах з продажу того чи іншого підприємства.
Переважна більшість українських профспілок про таке може тільки мріяти. На приватних підприємствах, особливо малих, як правило, немає ані профспілкових організацій, ані колективного договору. Але на деяких підприємствах профспілки нинішнім власникам дісталися, так би мовити, у спадок — профспілкові організації там були створені й діяли ще до приватизації. Втім, і таких підприємствах власники тією чи іншою мірою мають контроль над профспілками. Очевидно, що таке явище, як незалежні профспілки — поки що не з українського життя.
Проте ступінь залежності профспілки на підприємстві може бути різним, і в дуже багатьох випадках у власників ще є можливість "підкручувати гайки" своїм працівникам. Логічно припустити, що до такого "прикручування" власник буде вдаватися щоразу, коли виникне необхідність економити на робочій силі.
Безперечно, структура зайнятості на дуже багатьох українських підприємствах далека від оптимальної, існує об’єктивна необхідність зменшувати кількість працюючих, особливо в управлінському секторі, збільшувати продуктивність праці й модернізовувати технічне оснащення робочих місць. Але якщо це все робити "правильно", тобто законно, то згідно з нормами КЗпП будуть потрібні немалі витрати на вихідну допомогу. Набагато економніше створити умови, за яких працівник сам піде з роботи "за власним бажанням", добровільно-примусово відмовившись від належних йому компенсацій.
Дотепер лишень металургійний гігант "Криворіжсталь", що нині перебуває у складі міжнародної корпорації "Арселор Міттал", офіційно провадить кампанію із скорочення персоналу й виплачує своїм співробітникам компенсації. Це зовсім не означає, що до таких скорочень не вдаються інші українські роботодавці. Просто інші бізнесмени намагаються розробити своє "ноу-хау" з тим, щоб проводити скорочення "за власним бажанням" своїх співробітників. Само собою, одним із ключових моментів у таких "технологіях" є наявність "слухняної" профспілки.
Одним з таких ноу-хау можна вважати звільнення з роботи профспілкових активістів. У ВАТ "ЕК Дніпрообленерго", приміром, звільнення керівника підприємства "Широківський район електричних мереж" (ШРЕМ) Білого М.І. здійснили згідно з ч. 3 статті 40 КЗпП України — "систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку" — з грубим порушенням законодавства, в перший день виходу на роботу після тривалого лікування в кардіологічному відділенні.
Голову цехового комітету первинної профспілки Шрамко Є.В., яка стала на захист прав незаконно звільнення працівника, теж вирішили звільнити за подібною "технологією". Проти неї була використана багатоходова комбінація. Спочатку в підприємстві, де вона працює, було скорочено її посаду — інженера з рейдової роботи (що в даному конкретному випадку тягне на повний абсурд — в компанії-енергопостачальнику скорочено людину, яка за посадою зобов’язана боротися з розкраданням електроенергії та незаконними підключеннями).
Потім з порушеннями вимог законодавства, що передбачає інформування працівника й дотримання 2-місячного терміну, було оформлено переведення Шрамко Є.В. до іншого підприємства — Криворізького району електричних мереж, тоді переобрали голову профкому на попередньому підприємстві — ШРЕМ, а після того винести три службові догани й на підставі їх оформити звільнення ч. 3 статті 40 КЗпП України — вже суто "справа техніки".
Така комбінація була б неможливою, коли б голова профкому всієї компанії "Дніпрообленерго" Сергійчук М.В. відверто не діяв у інтересах адміністрації, а після звільнення всіх "незгодних" в "Дніпрообленерго" повністю налагоджена "вертикально інтегрована" підконтрольна профспілка. Чим не мрія роботавця? Повна свобода для "реорганізацій", "оптимізацій" та інших дій з персоналом!
Зрештою, те, що робиться з профспілковою організацією в компанії "Дніпрообленерго", цілком підпадає під визначення корупції, а корумпованість суспільства, зокрема, й профспілкового руху — це далеко не те, що позитивно характеризує Україну. Дуже б хотілося б, щоб у нас були профспілки, яким неможливо було б "підкрутити гайки".
