У п’ятницю, 6 червня, київські журналісти отримали змогу побувати у "святая святих" — всередині президентських резиденцій. День відкритих дверей у Секретаріаті Президента, приурочений до Дня журналістики, проводився вже вдруге й має всі шанси стати традиційним.
Кількагодинна екскурсія розпочалася з Банкової, 11 — будівлі, де знаходиться Секретаріат Президента України. Будівля належить до визначних пам’яток архітектури. Її було зведено в 1936-1939 роках за проектом харківського архітектора Сергія Григор’єва для штабу Київського особливого військового округу. Зараз про перше призначення нагадує цікава нумерація кабінетів будівлі — на кожному поверсі вона різна. З 1992-го Банкова, 11 — це адреса Адміністрації Президента, а з 2005 — Секретаріату. Отже, вистоявши довжелезну чергу та пройшовши перевірку охорони (чи не принесли, часом, із собою наркотики або зброю), працівники ЗМІ потрапляли до рук співробітників канцелярії глави держави.
Найяскравіше та найцікавіше місце, показане журналістам у Секретаріаті, — це, безумовно, зала державних заходів, реконструйована у 1997 році. Цікаво, що в радянські часи тут проводилися засідання Політбюро ЦК КПУ. Тепер же зала використовується для проведення важливих державних заходів, наприклад, засідань Ради нацбезпеки та оборони. Також тут проходив саміт Україна — ЄС, був підписаний Універсал національної єдності.
Обладнання, меблі і паркет у залі — з Італії. Усе це було замовлено ще в 1997 році тодішнім главою Адміністрації Віктором Медведчуком. А от шикарні люстри — вітчизняного виробництва. Їх зробили тернопільські майстри.
Зала оформлена в теплих, спокійних тонах. Вона може вміщувати одночасно до 280 осіб. А за столом, якщо його розсунути, може сидіти 30-40 чоловік. Жорсткого закріплення місць за конкретними людьми немає. Кожен сідає так, щоб було зручно працювати. Єдиний виняток — крісло Президента, в якому не упустили можливості сфотографуватися журналісти.
Після цього працівників ЗМІ запросили до кабінету заступника голови Секретаріату Ігоря Пукшина, який відповідає за юридичну роботу Секретаріату. На стіні його кабінету висить портрет Президента, біля стіни стоїть декілька ікон. На столі — електронна фоторамка з фотографіями членів родини. У кутку — великий телевізор, де транслюється засідання Верховної Ради.
За визнанням чиновника, його робочий день починається з комп’ютера та читання новин, а продовжується нарадами. "Працюю, як правило, до восьмої вечора", — розповів Пукшин і додав, що ночувати на роботі йому ще не доводилося, але іноді він залишався на робочому місці навіть до 5 ранку — коли Верховну Раду розпускали.
А от на 4 поверсі знаходиться кабінет самого глави держави. Правда, журналістів туди не пустили, — мовляв, Президент зараз у Москві, як же можна заходити в його кабінет за відсутності господаря? До речі, працівники Секретаріату зізнаються, що між собою називають Ющенка "Першим". "Перший поїхав, Перший повернувся…".
Біля кабінету Ющенка знаходиться велика, по-сучасному обладнана зала під назвою "Конгрес-холл", розрахована на 280 місць. Її реконструкція ще не закінчена, але залу вже використовують за призначенням. Зокрема, у ній проходили прес-конференції під час енергетичного саміту в Києві.
Показали журналістам і телестудію, де знімають теле- і радіозвернення Президента до народу, інтерв’ю тощо. "Президента завжди важко знімати", — зізнаються працівники телестудії. На прохання розповісти про кумедні випадки, пов’язані зі зйомкою, відповідають: "Ми працюємо так, щоби кумедних випадків не було". Але це й зрозуміло: запис виступу Президента — справа відповідальна. Позаду стола, за яким сидить гарант — шафа з книгами. Коли дивишся виступ Ющенка по телевізору, вони здаються муляжами. Але книги справжні. Серед них — Біблія, вірші Тараса Шевченка, енциклопедичний словар Брокгауза та Єфрона, твори Людмили Старицької-Черняхівської тощо.
На тому ж поверсі розташована вітальна або рожева зала, призначена для зустрічей глави держави у форматі "віч-на-віч" та блакитна або зала прийомів, яка використовується для зустрічей і переговорів Президента з високими офіційними особами в розширеному складі. Є там також і гостьова кімната, призначена для перебування офіційних осіб, що очікують на зустріч з Ющенком. А чекати, як зізнаються працівники Секретаріату, інколи доводиться дуже довго.
На п’ятому поверсі теж було чимало цікавого. Зокрема, журналісти зустрілися з заступником голови Секретаріату Юрієм Богуцьким, який є куратором гуманітарного напрямку в Секретаріаті. Його запитали про начебто існуючі підземні ходи під Секретаріатом, про які ходить багато чуток. Лагідно посміхаючись, Богуцький розповів, що від Секретаріату ще за радянських часів існував підземний хід до станції метро "Хрещатик", але він особисто там не бував.
Ще один заступник Балоги — Роман Безсмертний — вирішив трохи покритикувати свій кабінет.
"Звичайний совковий кабінет. Не люблю кабінетів із масивними дверима, високими стелями. У них незатишно працювати", — зізнався чиновник.
Раптом під час спілкування із журналістами Безсмертний вирішив публічно продемонструвати — вперше в історії — роботу системи звукопогашення. З динаміків біля стелі почулися шум і тріскотня. Чиновник пояснив, що систему вмикають, коли в кабінеті проводяться конфіденційні розмови — щоб ніхто не міг нічого підслухати чи записати. Безсмертний, як і його колега Богуцький, запевнив, що в підземних переходах він не бував.
Надзвичайно зайнятий Віктор Балога зміг приділити журналістам лише декілька хвилин. Розповів, що його робочий день починається зазвичай о 7.30 — 8.00, а закінчується приблизно о 20.00.
"Головне, щоб ти був корисний", — повчально зауважив керівник Секретаріату та побіг назад на засідання.
У будинку Городецького на Банковій, 10 теж було на що подивитись. У цій перлині київської архітектури, де зараз знаходиться офіційна резиденція Президента, проходять прийоми високих гостей.
Тут є зала для вручення вірчих грамот іноземними послами, урядова зала для підписання офіційних документів та мала зала для переговорів, кабінет, у якому Глава держави проводить двосторонні переговори, та кімната для урочистих святкових прийомів. Будинок був споруджений у 1902-1903 роках відомим архітектором Владиславом Городецьким. Архітектор сам жив у цьому будинку в квартирі №3, а решту шість квартир здавав в оренду.
Пізніше в будівлі була розміщена елітна поліклініка для партійної верхівки. На початку 21 століття тут відбувся капітальний ремонт, під час якого здійснювалось відновлення інтер’єрів за старими кресленнями та фотографіями.
Сама споруда нагадує замок у мініатюрі. Вона прикрашена зробленими з цементу головами носорогів, оленів, слонів, жирафів, ящірок. Фасад будинку декорований також гігантськими жабами з ліліями, морськими чудовиськами, русалками. Внутрішні інтер’єри теж відображають неабияку фантазію архітектора. Наприклад, парадні сходи обрамлені з обох боків казковими птахами, які схопили гострими кігтями білі мармурові сходинки. Над усім цим височить скульптурна композиція з двох величезних риб’ячих фігур, закручених водоростями. Кімнати розписані в "морському" стилі, так само оформлено й сходи.
Нині в будинку немає жодної житлової кімнати. Тут відбуваються лише офіційні прийоми. Меблі в будинку — усі сучасні, а от ліпнина непогано вціліла ще з часів Городецького.
На вулиці перед будинком Городецького акулам пера та мікрофона вдалося ще поспілкуватися з Мариною Ставнійчук, яка обіймає одразу три важливі посади — заступник глави Секретаріату, представник Президента в Конституційному Суді та представник глави держави у Центральній виборчій комісії. Сьогодні, 6 червня, виповнився рівно рік з моменту призначення її на пост заступника Балоги. Каже, що за цей рік не бачила конфліктів між співробітниками, а от суперечки бувають — мовляв, усі ми живі люди. Ставнійчук зізналася, що працювати в Секретаріаті важко. "Часто доводиться займатися питаннями на межі політики і права", — розповіла вона.
Досить стомлені від ходіння та спеки журналісти почали розважати одне одного думками про фуршет, якого можна було очікувати у зв’язку з професіональним святом. Але, як виявилось, співробітників ЗМІ чекало зовсім не пригощання, а похід до Липського особняку — ще однієї офіційної резиденції Президента. Тут свого часу зупинялися Білл Клінтон, Ільхам Алієв, Володимир Путін та інші відомі політики. Слід зазначити, що ця резиденція сьогодні була показана журналістам уперше. На столі в холі будівлі лежить книга відгуків почесних гостей, де залишили свої враження про відвідання резиденції Буш-старший, Олександр Квасьневський, президенти Кореї, Словенії та Литви тощо.
Резиденція розрахована на одночасне проживання в ній 9 осіб. У ній є два зали, вітальня, їдальня, кімната відпочинку, зимовий сад та спальня. Щоправда, незважаючи на всю важливість будівлі, її інтер’єр має дещо казенний, "совковий" вигляд. Та й внутрішній дворик, який екскурсовод назвала "мальовничим", особливого захоплення не викликав. Декілька доріжок, квіти, та невеличка водойма з зеленою водою, де плаває купа гілок, листя та тополиного пуху. Будемо сподіватися, що хоча б перед візитом важливих осіб водойму чистять.
Останнім пунктом сьогоднішньої екскурсії став збудований у середині 18 століття Маріїнський палац — ще одна резиденція Ющенка. У палаці проходять урочисті державні події — нагородження, прийоми, вручення вірчих грамот послами іноземних держав, саміти й зустрічі офіційних делегацій. Остання реконструкція будівлі проводилися ще в 1984 році. А нинішню реконструкцію призупинено через… нестачу грошей. От і стоїть київська гордість у вельми непрезентабельному вигляді.
Всередину журналістів не запросили, а оглядати пісок, цеглу та дошки біля стін охочих не виявилося. Один за одним працівники ЗМІ почали розходитися. Хто дуже поспішав — попрямували відразу до редакції, хто не дуже — до найближчих кіосків з квасом та пивом, адже спека справді дошкуляла. А завіса над таємницями президентського Секретаріату наступного разу привідкриється, очевидно, лише наступного року.
