Хочете навчитися правильно поводитися з вогнегасником або освітлювати приміщення, швидко набирати текст на клавіатурі чи дізнатися, як побудований кондиціонер? Якщо так, то мерщій до українських вищих шкіл.
Киянка Анна Ланевська цього року здобула професію комп’ютерного фахівця у технічному університеті "КПІ" і поїхала здобувати другу освіту у Франції. Вони була здивована тим, що з-поміж наявних дисциплін — жодної, яка не стосується фаху. На батьківщині, за словами Анни, "непотрібних" предметів в університеті було безліч. "У нас було два семестри охорони праці — вивчали, як побудований кондиціонер, як правильно виставляти освітлення. Останній семестр — туди ставлять якісь методології наукового пізнання, наукового дослідження і ти там робиш презентації замість того, щоб робити щось корисне", — ділиться вона спогадами про українське студентське минуле.
Всьому свій час
Охорона праці — один із тих предметів, які "зайвими" називають українські студенти різних фахових напрямків. Почесне місце з ним ділить обов’язковий для всіх вищих шкіл курс "Безпека життєдіяльності", на якому філологів, програмістів і банкірів уже вкотре за життя навчають користуванню вогнегасниками і поводженню на дорозі. Подекуди у вищих школах досі викладають фах "цивільна оборона", коріння якого сягає глибоко у часи "холодної війни".
"Є сенс викладати "безпеку життєдіяльності" ще в школі, можливо, до 11 класу. Але не на третьому курсі вищого навчального закладу. Можливо, охорона праці теж доречна, але на першому чи другому курсі і для студентів, які вчаться в професійно-технічних училищах, де можна якимись необачними діями завдати собі шкоду", — каже київський студент-журналіст Сергій Наконечний.
Предмети-клони
Записують до когорти "непотрібних" і ті дисципліни, які начебто стосуються фаху, проте дублюють зміст курсів, які студенти вже прослухали раніше. Колега Сергія, майбутня журналістка Євгенія Вятчанінова впевнена, що викладачі часом "вигадують навчальні плани буцімто нових курсів для того, аби залишитися в університеті й щось викладати". При цьому те, що предмети по суті повторюються, за її словами, очевидний факт.
Почасти студенти нарікають не стільки на самі дисципліни, скільки на принципи їх викладання у різних університетах. Найчастіше це стосується непрофільних дисциплін — філософії у "технарів" чи математики у гуманітарних школах.
Гарно, але не дуже потрібно
Студент Київського національного економічного університету Роман Дусик називає невдалим викладання у його виші української мови. "Замість того, аби вчити майбутніх банкірів ділової української мови, нас змушували аналізувати художні твори. Це і так робили всі, хто вчився в школі", — каже він.
Трапляється і так, що навчальні плани для студентів абсолютно не корелюють із середнім віком студентів та багажем уже отриманих ними знань. Приміром, Романові довелося відвідувати курс філософії у 17 років, під час першого семестру навчання. Він, як і багато його колег, переконаний, що більша уважність до складання таких планів, а також врахування фахової специфіки вищої освіти, могли б зрештою зробити перелік "непотрібних" дисциплін набагато коротшим.
06.01.2011
