Коцюбинчани й журналісти своїми численними зверненнями до органів влади змусили втрутитись у судовий процес за збереження лісу під Коцюбинським прокуратуру Київської області та Київраду.
Від професіоналізму представлення інтересів держави в суді Прокуратурою Київської області зараз залежить те, чи перетвориться на котеджне містечко прадавній ліс під Коцюбинським .
Нагадаємо, що своїми рішеннями селищна рада розширила межі селища більш ніж вдвічі. В обліковій картці Верховної Ради чітко вказана площа в межах селища від 1941 року. Близько сотні гектарів лісу першої категорії наступними рішеннями селищна рада роздали мешканцям Дніпропетровська та місцевим депутатам.
Слідчий встановив, що земля в тому числі оформлена на заяви, які ніхто з заявлених громадян не підписав. Зараз цю землю продають в оголошеннях гектарами.
Київський апеляційний адміністративний суд у четвер слухав справу щодо спірної землі між Києвом та Коцюбинським. Завдяки активним діям мешканців цих двох населених пунктів журналісти СТБ зібрали та надіслали до київської влади, Генпрокуратури, документи, які підтверджують, що Святошинський лісгосп з 1956 року є землекористувачем спірних земель. За дорученням Генпрокуратури в суд з'явився представник Прокуратури Київської області Андрій Сивець.
Київрада від журналістів дізналась про те, що Ірпінський міський суд вирішив обійтись без представників київської громади під час розгляду спірного питання і своїм рішенням визнав, що Коцюбинська селищна рада правомірно включила ліс в межі населеного пункту, назвавши його при цьому невідомим законодавству терміном — "деревинна рослинність".
До зали апеляційного суду в інтересах мешканців столиці прийшов юрист Київради Олександр Фрідман. Його клопотання про залучення до справи колегія суддів під головуванням Любов Костюк відхилила попри аргументи представника.
"Уданому клопотанні наведені достатньо обставин, які свідчать про те що оскаржуване рішення суду першої інстанції зачіпає права та обов'язки саме Київради, оскільки з документів наданих до клопотання якраз вбачається що зачіпаються територіальні межі міста Києва. Інституту ботаніки імені Холодного підтверджує що дані лісові насадження є лісом першої категорії і ні до якого виду рослинності іншої категорії вони не відносяться", — заявив Олександр Фрідман.
У додатках до його клопотання були документи з бази даних земельного кадастру станом на 2009 рік щодо належності земель із відповідним детальним описом земельних ділянок, рішення Київради щодо встановлення меж Києва 1959, 1976 2001років.
"Оскільки суд першої інстанції не вирішував жодних прав і обов'язків Київради то підстав для залучення до участі у справі міськради немає. Якщо міськрада вважає, що права і обов'язки порушені — то вона має право звернутися до суду з окремим позовом", — заявила головуюча суддя Костюк.
А судді хто? Ізмайлова, Костюк, Шостак
Представник обласної прокуратури висловив у залі суду іншу позицію, аніж судді, щодо спірних земель.
"Коцюбинська селищна рада брала до уваги рішення Ірпінської ради 2002 року. Цим рішенням зелені насадження ірпінського регіону були віднесені до земель житлово-громадської забудови. Прошу суд звернути увагу, що являє собою ірпінський регіон. Це територія, яка включає Ірпінь та селища Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське. Спірна територія не входить в межі селища Коцюбинське. Були нібито поновлені межі, які були встановлені ще в 1941 році, але ані чинне земельне законодавство, ані колишнє законодавство не передбачає поновлення меж. Чинним законодавством ніякого відновлення не передбачено", — заявив Сивець.
Представник Коцюбинської селищної ради відстоював позицію депутатів селищної ради.
"Формування території селища було здійснено відповідно до указу президії Верховної Ради 1941 року. На жаль, у зв'язку з початком великої вітчизняної війни не збереглися ті матеріали, які первинні були щодо встановлення межі. У даний момент Коцюбинською селищною радою надано цілий ряд доказів. Прокуратура не дала докази, які б спростовували дані докази", — стверджував на судовому процесі адвокат Сергій Ярош.
Представник обласної ради заявив, що ці території обласні комунальні підприємства не обслуговують, що підтверджує той факт, що прибирання лісу й гасіння пожеж цього літа проводило Святошинське лісопаркове господарство.
Пожежники з лісниками Святошинського лісгоспу рятують ліс у спеку. Представник Коцюбинської сільради заявив, що про ліс дбає селищне КП
Для додаткового вивчення матеріалів справи суд взяв перерву до 16 вересня.
Мешканці Коцюбинського й Києва, які другий рік намагаються вберегти ліс від вирубки задля котеджів та багатоповерхівок обмінювались враженнями після суду.
"Як у юриста у мене склалося враження, що прокурор не був належним чином підготовлений до справи. Він не подав клопотання про залучення доказів про лісогосподарське призначення розданих земель, якими відповідно до Перехідних положень Лісового Кодексу є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (ці матеріали надсилалися йому журналістами СТБ)", — зазначив коцюбинчанин В'ячеслав Колісник.
"Також він на питання представника Коцюбинської селищної ради не зміг повідомити, яким нормативним актом змінюються положення Указу Президії ВР УРСР 1941 року. Якщо б він ретельно підготувався, то зміг би розшукати такі нормативні акти, яким зокрема є Постанова ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР від 1956 року про передачу земель під селищем Коцюбинським Святошинському лісгоспу для лісогосподарського використання. До речі, для зменшення праценавантаження на Прокурора журналісти також надіслали йому цю постанову", — додає він.
Його думку розділили й інші громадяни, які заповнили всю залу суду.
"Можна довго перебирати папери та продовжувати полеміку. Насправді потрібно розуміти основне: всі дії Коцюбинської селищної ради направлені на узаконення злочину дворічної давнини — роздачі та перепродажу 501 ділянки прадавнього лісу. Якщо б голова Садавський дбав би про розвиток селища, то не роздавав би ліс підставним особам, а потім не організовував би перформанс із громадськими слуханнями та гарними картинками", — пояснює свою позицію Андрій Скипальський.
"До речі, в проекті генерального плану розвитку, представленому на "розсуд громади" один із майбутніх кварталів розташований на місці зоологічного заказника "Річка Любка", що налічує близько 100 видів рослин та тварин, в тому числі і рідкісних. От так — котеджі на місці заказника. І немає управи: використовуємо документи 1941 року, коли і селища не існувало, а був хутір Берковець, і розширюємо межі села з метою продажі земельних ділянок. А по ходу обіцяємо місцевому народу по кусочок лісу, що б виграти вибори і продовжувати справи", — зазначає активіст.
Заказник Любка: столітні сосни через неефективну роботу прокуратури можуть піти під сокиру. Натомість виростуть маєтки
Громада, присутня в залі, заявила, що за таких дій місцевої влади й неефективної діяльності сторони процесу прокуратури може бути порушено екологічний баланс і втрачена рекреаційна зона.
Які дії мають вчинити далі представники, що відстоюють інтереси Київської громади, аналізують експерти.
"Київрада може або приєднатися до апеляційної скарги в порядку статті 192 Кодексу адміністративного судочинства, або подати самостійно апеляційну скаргу на рішення Ірпінського суду з клопотанням про поновлення стоків на подання апеляційної скарги, або подати свій власний позов до селищної ради (строк позовної давності у такій ситуації буде рахуватися не з дня прийняття оскаржуваного селищною радою рішення, а з дня, коли Київрада дізналася про таке рішення)", — повідомляє адвокат Андрій Нечипоренко.
"У цій справі, якщо Київрада приєднається до апеляційної скарги в такому порядку, то вона стане ключовою стороною у справі, оскільки захищає не аморфне порушення закону, а своє право на цю територію", — зазначає він.\
03.09.2010
