Історія фальсифікації президентських виборів-2004 через шість років, у 2010-му отримала несподіване відлуння.
У останньому числі журналу “Євроатлантика” — науковому виданні Інституту євроатлантичної інтеграції — вийшла стаття пам'яті Ілька Кучеріва — директора фонду “Демократичні ініціативи”, який помер цього року.
Автор одного коментарів — Дмитро Понамарчук, колишній прес-секретар лідера Народного руху В'ячеслава Чорновола.
Хоча офіційно в тексті Понамарчука представлено як президента Фонду вільних журналістів імені Чорновола, але останні роки він працює як політтехнолог та спеціаліст по пресі в Партії регіонів.
Зокрема, під час виборів 2010 року Понамарчук очолював прес-центр Януковича в готелі InterContinental.
У своїх спогадах про Кучеріва Понамарчук вирішив поділитися історією, яка сталася перед другим туром виборів президента 2004 року, що, як відомо, завершилися Помаранчевою революцією.
Кучерів тоді очолював Національний екзит-пол, який фактично єдиний був непідконтрольний тодішній владі. І, зокрема, на результатах екзит-полу базувалися дії тодішньої опозиції, які переросли в події на Майдані.
Розповідь Понамарчука стосується спроб тодішнього начальника виборчого штабу Януковича Сергія Тігіпка забезпечити необхідні їм результати екзіт-полу.
“...У 2004 році я опинився на барикаді під прапором Тігіпка, але жодних посад у штабі Тігіпка я не обіймав.
Я зустрічався з Тігіпком в його кабінеті у “ТАС-Комерцбанку” біля Центрального залізничного вокзалу.
Коли мова зайшла про соціологічні опитування щодо перспектив Януковича і Ющенка, а фонд “Демократичні ініціативи” вперто прогнозував перемогу суперників Тігіпка, я сказав йому, що знаю директора Фонду Ілька Кучеріва з 1990 року. На що Тігіпко поцікавився: а чи можеш запропонувати Ількові мільйон за те, що він у межах похибки соцопитувань вивів уперед Януковича у другому турі.
Я спитав: “А це як можливо — “спонсорувати” мільйон?”
У відповідь почув схему: 333 тисячі можеш взяти і відвезти Ількові просто зараз. 333 тисячі — коли він дасть за пару днів до другого туру відсотка півтора на користь Януковича.
І 333 тисячі — коли “Демократичні ініціативи” оголосять наживо по телебаченню його перемогу за підсумками Національного екзит-полу після закриття виборчих дільниць 21 листопада 2004 року. А ЦВК потім, мовляв, теж “не схибить”.
Поїхав я до Ілька. Ми зустрілися просто неба на розі вулиці Волоської та Іллінської. Дослівно переказав пропозицію.
Логіка моїх дій була простою. По-перше, це не моя пропозиція. По-друге, Ющенко — не мій кумир. По-третє, гроші пропонують моєму другу.
Про те, що все серйозно, — жодного сумніву. Цей банкір сказав — банкір зробив, людина слова.
Ми знали, що він здатен заплатити мільйон, бо керує штабом чинного прем'єра. І завтра сам може очолити уряд. Ціна питання — мільйон доларів. Лише за півтора відсотка — яка дрібниця, бо все в межах похибки.
Вислухавши пропозицію, Ілько Кучерів сказав: “Ні!” М'яко і без емоцій...”.
Власне, на цьому захоплива мемуарістична розповідь Понамарчука закінчується.
“Українська правда” зателефонувала до Понамарчука та отримала підтвердження, що все викладене у журналі є правдою.
“Коли ми зустрічалися з Тігіпком, то під час розмови зайшла мова про соцдослідження. І Тігіпко запитує: “Янукович постійно відстає від Ющенка в межах похибки, тому чи не могли би вони зробити так, щоб Янукович в межах похибки, але випереджав Ющенка? Мова йшла не про те, щоб докидати Януковичу 10%, а лише в межах похибки поставити його вперед”, — зазначив Понамарчук.
Він також не згодний, що публікація кидає тінь на нинішнього віце-прем'єра з економічних реформ: “Це матеріал не “за” чи “проти” Тігіпка, це публікація пам'яті Ілька”.
На питання, що робитиме Понамарчук, якщо Тігіпко вирішить подати до суду, він відповів: “Хай позивається, але сказане мною є абсолютною правдою”.
У понеділок, 2 серпня “Українська правда” звернулася по коментар до самого Тігіпка, але протягом цих днів жодної реакції не отримала.
Як відомо, на виборах 2004 року соціологія була одним з фактором недовіри до дій тієї влади.
Так, Національний екзит-пол за підсумками першого туру, проведений методом анонімного опитування, показав перемогу Ющенка над Януковичем 44,4% проти 38,0%.
Після цього Центрвиборчком понад тиждень не міг “дорахувати” бюлетені, але в підсумку також змушений був оголосити перемогу Ющенка з різницею в 0,6%.
Власне, як зараз випливає зі слів Понамарчука, після цих подій Тігіпко і звернувся до нього з пропозицією за мільйон доларів підкупити Національний екзит-пол.
Але і в другому турі опитування, організоване Ільком Кучерівим, показало перевагу Ющенка над Януковичем 53,7% проти 43,3%. Ці дані відрізнялися від офіційних показників Центрвиборчкому під керівництвом Сергія Ківалова, який віддав перевагу Януковичу з різницею 2,9%.
Після цього почалася Помаранчева революція, а Верховний суд визнав недійсним голосування в другому турі в зв'язку з неможливістю встановити його результат через чисельні фальсифікації.
Сьогодні ж виходить, що демократична історія 2004 року відбулася серед іншого і завдяки тому, що Ілько Кучерів не спокусився на мільйон доларів від Сергія Тігіпка.
