Нещодавно на українсько-російському кордоні затримано Роберта Флетчера — громадянина США. Той намагався перетнути кордон за фальшивим українським паспортом на ім`я Роберта Флетчера. Затриманого взяли під варту.
За цим лаконічним повідомленням, схоже, стоїть історія, яка затьмарить найграндіозніші афери останніх років в Україні.
"Американо аферисто", судячи з усього, нагрів громадян України на мільйони доларів. І при цьому, що неймовірно, має всі шанси вийти сухим з води. Бо працював настільки філігранно, що сісти замість нього можуть інші. На його фоні творці легендарних трастів чи "Еліти-Центру" виглядають просто дітьми. Флетчер міг би вчити їх, як школярів.
І прийшов Мільйонер-наставник…
Суперуспішний бізнесмен. Професор. Доктор та академік. Мегамільйонер, який заробив свій перший мільйон у 22 роки, і Наставник, здатний кожного зробити багатієм.
Такий образ ліпився з Флетчера в Україні протягом останніх півтора року.
Cайт компанії GST (Глобальна Система Тренінгів) розповідає, як він з`явився в Україні. Весною 2006 року приїхав до нас знайти собі наречену.
Але чомусь замість "обустройства личной жизни" зайнявся бізнесом. Українські підприємці, коли вірити сайту, просто благали його, аби він допоміг "прикоснуться к его знаниям и опыту". І Роберт, повідомляє сайт, "согласился стать их миллионером-наставником".
"Миллионер-наставник" енергійно взявся вчити пересічних громадян "як стати мільйонером". Поїхав по країні з тренінгами, семінарами, благодійництвом. За цей час охопив своїми маршрутами ледь не третину України — Київ. Суми, Дніпропетровськ, Луганськ, Сімферополь, Севастополь, Бердянськ, Івано-Франківськ. Кількість його учнів, як пише той же сайт GST, зростала "в геометрической прогрессии", ледь не щомісяця в нових містах відкривались офіси. Останнім часом, хвалився Флетчер на одному з телеканалів, навчання велось у 50 містах України.
Одне слово, суперуспіх.
Але де мільйонери, що вилупились з цього бізнес-інкубатора? Де бізнес-вибух від їх діяльності?
Нема й не буде, оскільки вся діяльність Флетчера в Україні — ні що інше, як грандіозна фінансова піраміда. Одиниці "батьків-засновників" в таких випадках, як відомо, отримують все, ті, хто сформував піраміду своїми вкладами — все втрачають.
Розповіді людей, які залишили Флетчера, зрозумівши з ким мають справу, показують техніку і технологію "кидка".
Спочатку ви "купуєтесь" на рекламу. Реклама просто колосальна! Флетчер посміхається вам з бігбордів, лайтбоксів, Флетчер кличе з телеекрана, Флетчер благає: Заробіть свій мільйон! Беріть його!
Ви записуєтесь на його тренінг чи семінар. На перші семінари можна було потрапити, сплативши 150 гривень. (Чому не демпінгнути, коли бачиш золоту перспективу?). Потому ціна пішла вгору. Невдовзі вже треба було сплатити 50 доларів за тестування (свого роду співбесіда, під час якої можна визначити вашу платоспроможність та інші "параметри") плюс тисячу, а потім — 3 тисячі "зелених" за сам курс навчання.
Помножте на темпи зростання лав учнів "в геометрической прогрессии", і ви уявите темпи зростання піраміди у фінансовому вимірі. Плюс додайте до цього виручку від продажу книг, дисків, різного роду навчальних посібників з настановами про заробляння того самого мільйона. Той же мільйон доларів і набігає. Навіть трохи більше, ніж один.
Люди приїжджають на кілька днів до іншого міста, за власний кошт знімають готель. Вдень іде психологічна обробка слухачів помічниками Флетчера. Як правило, десь близько півночі з`являється сам Гуру і починає "обробку". Вона може тривати до ранку. Чому вночі? Відомо, що в цей час воля людини притуплена, її легко "підштовхнути" до потрібного рішення.
А рішення потрібні, адже "мільйонер-наставник" не просто вчить. Як переконує сайт GST, "фішка" в тому, що він не лише дає теорію, а допомагає застосувати її на практиці. Конкретно — залучає "студентів" до своїх бізнес-проектів.
Часто ці проекти "експромтом" плодяться на очах "у изумленной публики".
Ті, хто бачив і чув, кажуть — вражає.
Флетчер пропонує: "Я мільйонер, я все можу. Я дам вам завдяки своїм суперуспішним проектам 100 відсотків доходу за місяць. Але лише тим, хто зараз, протягом години, кредитує мене на тисячу доларів. Я напишу розписку: беру тисячу, за місяць повертаю дві. Хто?"
Через годину він отримує кільканадцять розписок. Це — з одного семінару.
Далі техніка проста, як все геніальне. Через місяць тут же, в аудиторії, власники розписок отримують дві тисячі. Розписки урочисто рвуться на шматочки, публіка вражено мовчить. Мало хто запитує себе, в чому було "диво" — якийсь бізнес приніс фантастичні доходи, чи просто зросла кількість тих, хто "надав кредит" Маестро.
Наступний семінар. Флетчера: "Минулого разу я повернув вам замість вашої тисячі нікчемних доларів дві. Сто відсотків за місяць? Дрібниці. Беру дві тисячі — за два місяці повертаю чотири. Двісті відсотків! Хто дасть мені ці дві тисячі?".
Розписок на стіл Флетчера лягає навіть більше, ніж першого разу. "Студенти" шаленіють від отриманого адреналіну. З однієї репліки, з однієї ідеї народжуються проекти, від яких голова йде обертом.
На тому ж сайті GST ці проекти рекламуються з фантастичним розмахом. Але з кільканадцяти лише один має під собою щось реальне — фірма по прокату лімузинів. Та й то, судячи з усього, реалізовується він як суто прикладний — прибуток не фантастичний, але для антуражу потрібно.
Решта проектів — пил в очі, не більше.
Мережа піцерій під претензійної назвою — "Піцца Maximus". На карті України напис: "500 піцерій у 100 містах". Реально, скажімо, у Києві є дві установи під цим брендом. Тісненькі приміщення на пару-трійку столиків, що випікають кілька варіантів піци. Але, принаймні, це було б реальним бізнесом. Якби пан Флетчер доклав до цієї справи зусиль. Бо розмова з одним з керівників піцерій завершується вельми цікаво: "Флетчер не має до нас ніякого стосунку. Так, його фірма колись замовляла у нас піцу. Але що, нам звати "партнером та власником" кожного, хто щось замовив?"
Мережа курортів — рекламується один з курортів на Азовському морі, на базі якого Флетчер з компанією проводить свої "грандіозні" заходи. Таким ось боком він до цього проекту.
Інститут. Тут навчаються тисячі студентів. Але, знову: де тут Флетчер? Викладає, має свої лекційні години. Не більше.
Нерухомість в Луганську — розповідається про інвестування 15 мільйонів доларів. При цьому жодного землевідводу в місті не зроблено, ніхто не чув ні про яке будівництво "від Флетчера", немає жодного проекту бодай найменшого будиночка.
І так в усьому. Більше двох десятків розрекламованих, відпарених по повній програмі бізнес-проектів. На виході — нуль.
Як з цим в’яжеться попередня історія суперуспіху героя? Як же перший мільйон, зароблений у 22 роки?
Хороша "фішка". Та відомо про це зі слів самого Флетчера. Хто його бачив, той мільйон?
Успіхи Флетчера у Сполучених Штатах — це окрема історія.
Флетчер у США
Аби не бути суб’єктивними, викладемо "американський" період бізнес-біографії Роберта Флетчера суто мовою документів.
На сайті Департаменту Корпорацій, що є частиною Агенції бізнесу, транспорту та житлового фонду при урядові Каліфорнії, знаходимо Припис Департаменту від 15 червня 2005 року.
У приписі зазначено, що компанія ProVision Business Systems (президент — Роберт Флетчер), яка, у свою чергу, є стовідсотковою дочірнею компанією ProVision Business Systems, була зареєстрована у Лас Вегасі (штат Невада) в 2003 році. На території Каліфорнії компанія продавала права на франчайзу. Вартість франчайзи — 100 тисяч доларів + 60 відсотків прибутку. Мета франчайзи — отримання права на проведення освітніх семінарів у царині бізнесу, фондового ринку та ринку нерухомості. Але оскільки вищезгадана компанія не була зареєстрована у штаті Каліфорнія, зазначеним приписом їй наказано припинити продаж франчайзових прав.
Сайт уряду штату Невада, реєстраційна палата. На сайті наведено назви 48 компаній, президентом / скарбником / секретарем яких є Роберт Флетчер. Всі ліцензії відкликано в 2006 році.
Найцікавіший та найвагоміший документ — витяг із висунення звинувачень американським регулятором фондового ринку — Комісією з цінних паперів (аналог української Держкомісії цінних паперів та фондового ринку).
27 вересня 2007 року Комісія повідомила про звинувачення проти компанії ProVision Business Systems, зокрема, проти Роберта Флетчера (був її президентом з липня 2003 року по березень 2005), Річарда Хілла та Джеймса Стока.
Ось ці звинувачення:
"Мільйони доларів, зібраних з інвесторів, скеровувалися Флетчером на забезпечення екстравагантного способу життя, придбання коштовностей та одягу.
Флетчер постійно надавав сфальшовану інформацію про реальний стан компанії. Зокрема, вказав, що на її балансі знаходиться мільйони тон міфічної субстанції х’юмейт вартістю 137 млн доларів.
Також компанії та її посадовим особам винусинуто звинувачення у порушенні низки статей Федерального закону про цінні папери".
Виходячи з цього, Комісія повідомила, що вимагатиме від суду позбавити трьох вищезазначених осіб права займатися будь-якою діяльністю на фондовому ринку, повернути незаконний прибуток, отриманий внаслідок цих дій, а Флетчеру також заборонити очолювати акціонерні компанії і повідомити свій реальний фінансовий стан.
Ричард Хілл визнав частину звинувачень, що, втім, не звільнило його від цивільного позову. Про інших двох фігурантів нічого з цього приводу не сказано. Більше того, очевидно, що сповідувані ним в Америці бізнес-принципи Роберт Флетчер експортував в Україну. Добре, хоча б творчо переосмислив. Принаймні, не пропонував українцям купувати речовину х’юмейт, якої не існує в природі.
І на тому спасибі.
Сто тисяч, і ви — платиновий партнер
Чому стільки людей в Україні "повелось" на ці "понти для приїжджих"?
Йдеться ж бо не про наївних домогосподарок чи романтичних студентів. "Клієнти" Флетчера — юристи, фінансисти, податковими, підприємці, які мають власний бізнес. Чи ці люди не чули про Інтернет, аби зайти до будь-якої пошукової системи і дізнатись про "американські подвиги" Флетчера? Чи їм не досить би було ознайомитись з установчими документами або балансом фірм, нібито заснованих в Україні Флетчером, аби відділити "мух від котлет"?
Відповідь складніша, ніж могла б здатись на перший погляд.
Українська армія послідовників Флетчера сформувалась з призовників, так би мовити, двох типів.
Перші — ті, хто пішов за Флетчером, чудово розуміючи, що саме вони допомагають йому будувати в Україні. Відтак, їм не потрібен був Інтернет та баланси. Це — гравці за своєю суттю. Їм не цікаво ходити на роботу з 9-ї до 18-ї, вони роблять ставки, аби зірвати банк. В даному разі ставка — на Флетчера. Розрахунок — на те, що, перебуваючи близько до Месії і маючи відповідну інформацію, вони встигнуть "вийняти" свій пай до того, як "піраміда" завалиться.
Саме на цю категорію "призовників" робилась ставка Флетчером на першому етапі в кожному місті, де він розпочинав свою діяльність. Так і писалось в рекламі : "Перевага віддається мережевикам, юристам, бухгалтерам та страховикам…"
Вони й потягнулись до Флетчера, сформували ядро, мозковий штаб його армії.
Приміром, луганчанка Ольга Дубровська, яка пізніше стане гендиректором фірми та дружиною Флетчера, повідомляє: "Я працювала в мережевій компанії, у мене була велика структура, більше 5 тисяч людей". Киянин Володимир Макаренко похвалився, що задовго до Флетчера став президентом мережевої компанії зі структурою в 11 тисяч людей і отримував дохід в 15-20 тисяч доларів на місяць.
Неважко здогадатись, що пішовши "під Флетчера", активісти мережевого руху дбали зовсім не про зменшення своїх доходів. І ці доходи звідкись мали прийти.
Тут саме і з`являється інша категорія людей. Це, так би мовити, "пірамідне м’ясо" — ті, за чий рахунок мають зіграти свою гру засновники піраміди. Вони пішли за Флетчером, натхненні прикладом перших. Ці ж люди — досвідчені, підготовлені — не можуть помилятись! Приміром, одна з севастопольських "активісток" Флетчера каже: "Я побачила на семінарі дуже знайоме обличчя. Довго пригадувала. Нарешті: це ж начальник відділу районної податкової, якій я ношу звіти, вона ж напевне знає, що робить!"
Саме ці люди "оброблялись" за допомогою звичного арсеналу прийомів. Тут грає роль все, кожна деталь.
Перше — офіс. Він знімається в самому центрі міста, в найсолідніших офісних центрах. У Севастополі, приміром, це бізнес-центр, в народі відомий як "Одеколон" — одна з найреспектабельніших установ міста (головна штаб-квартира фірми зняла тут цілий поверх). У Дніпропетровську — це офіси на Шевченка та Карла Маркса. Респектабельніше не буває.
В доповнення — лімузини (тут якраз і потрібна власна фірма), яхти, одне слово, необхідний антураж.
А далі — справа техніки. Інтенсивні тренінги (12- 14 годин на добу), семінари в нічний час — на вирішальному етапі, коли потрібен максимальний вплив на людину. І, безумовно, ключовий елемент впливу — Флетчер. Його голос, що накочується потужною хвилею, його вогонь в очах, його натиск та енергетика. І розмах, розмах, розмах…
"Оголошую черговий проект — інвестування у нерухомість. Внесок — сто тисяч доларів. Це — платиновий партнер. Але партнерами стануть лише перших десять з-поміж вас. Даю добу".
Ста тисяч ні в кого немає. Люди "скидаються", позичають у родичів, заставляють майно, вкладають кошти у грандіозні проекти, які так і не починають реалізовуватись.
Для тих же, у кого виникають сумніви — є додаткові аргументи.
Перший — українське громадянство Флетчера. Як можна сумніватись у його порядності, кажуть адепти Флетчера, як можна навіть думки припускатись, що Наставник збере гроші в Україні і "зробить ноги"? Він же став громадянином України! Він отримав ідентифікаційний код, він справно платить податки ( для "переконливості" озвучувалась сума — мільйон гривень, а хто перевірить?). Тепер чудово видно, що історія про громадянство була міфом. Але для скількох людей вона стала вагомим "аргументом" "за Флетчера".
І нарешті — головний доказ, фінал, апофеоз. Флетчер одружується на українці! Він пустив у нас корені, вони народять тут діток, він ще багато років вчитиме нас і допомагатиме заробляти мільйони. Сайт GST розроджується сентиментальною поемою "И миллионеры влюбляются…". "Влюбився" Флетчер у ту саму Ольгу Дубровську, яка має "посаг" у 5 тисяч клієнтів власної мережі. Весілля погуляли на славу, Севастополь гудів, лімузини клаксонили, гостей було небачено.
Одне слово, все працювало на образ Флетчера, який прийшов до України всерйоз та надовго.
Але все закінчилось на україно-російському кордоні.
Українська армія послідовників Флетчера сформувалась з призовників, так би мовити, двох типів. Перші — ті, хто пішов за Флетчером, чудово розуміючи, що саме вони допомагають йому будувати в Україні. Інша категорія людей — так би мовити, "пірамідне м’ясо" — ті, за чий рахунок мають зіграти свою гру засновники піраміди. Вони пішли за Флетчером, натхненні прикладом перших.
Наслідки затримання Флетчера матимуть абсолютно різні масштаби для цих двох категорій людей.
Перші — гравці — сприймуть його як даність: що сталось, те сталось. Взяв я, мовляв, своє, наступного разу візьму більше. Тим паче, що навряд чи хтось із них постраждає. Як правило, наближені до засновника піраміди люди заздалегідь, задовго до краху всієї конструкції, встигають "вийняти" своє. Навіть з прибутком.
Для людей з другого призову все значно складніше. Багато хто вкладав "у Флетчера" не лише наявні заощадження. Брались кредити, заставлялись квартири, автомобілі, інше майно. Відповідно, втрата вкладеного — це крах бізнесу, це удар по сім`ях, по долях.
Ось лише одна історія.
Двадцятирічній киянці запропонували попрацювати перекладачем у Флетчера. Почала їздити по країні, трохи заробляти. Графік поїздок ставав все інтенсивнішим. Дівчина перевелась з денного навчання в інституті на заочне. Потроху в орбіту Флетчера залучила матір, ще пізніше — сестру матері. У підсумку — дві заставлені під кредити квартири, в Києві та Дніпропетровську, десятки тисяч вкладених "у Флетчера" доларів. Нескладно передбачити, як відгукнеться крах піраміди на цих двох сім’ях.
Чи вийде Флетчер сухим з води?
Цілком можливо.
Новоявлений граф Каліостро зумів при згаданих масштабах "мобілізації" ресурсів практично не залишати слідів, які б тягнули адміністративну чи кримінальну відповідальність. Або, принаймні, полишати мінімум таких слідів.
Приміром, у Києві на першому етапі було укладено угоду (звісно, неформальну) з одним із приватних підприємців. Той збирав оплату за семінари-тренінги. З цих сум з багатьма нулями сплачувались податки, як і належить приватному підприємцеві, на рівні пару сотень гривень. Людям видавались папірці на участь у навчальному семінарі. Але хто його проводить, ніде не сказано, Флетчер ніде не фігурує. За що з нього питати?
Пізніше організувалось підприємство з абревіатурою GST та київською пропискою. Воно почало видавати "студентам" щось на кшталт угоди на участь у тих самих семінарах. Але, знову таки, прізвище Флетчера ніде не з’являється, "угода" оформлена туманно та неконкретно, відповідальність сторін не прописана (піди доведи, гарно тебе вчили чи погано, якщо ти не став мільйонером). Про здані ж кошти (пригадуєте кругленькі суми в тисячу, а потім у 3 тисячі "зелених") нагадують папірці "типу касового ордера", але найчастіше без будь-яких печаток та інших ознак "документальності". Шалені кошти, таким чином, обертались в орбіті Флетчера, але формально він не має до того практично ніякого відношення. Аналогічно — з орендою офісів. Шикарні апартаменти в центрі міст-мільйонників та обласних центрах, як правило, винаймаються на правах суборенди, без будь-яких ознак легітимності. Сьогодні офіс за вказаною адресою є — завтра нема. З кого питати?
Кошти "під проекти" залучались у той же спосіб. Розписки про отримані кредити від "студентів" на тисячі доларів писались на папірці, ніби вихопленому Маестро в пориві натхнення із зошита чи записника. Папірець, підпис, дата. Папірець, підпис, дата. Все. Як тепер можна застосувати ці "документи"?
Тепер про проекти, які "приписав" собі Флетчер. Все залежить від того, як це зробити.
Приміром, вже згаданий "грандіозо" проект "Національна мережа піцерій "Maximus" (пригадуєте, "500 піцерій у 100 містах країни"?). На сайті GST пафосно розповідається, які колосальні перспективи у цього проекту! Як наставник-мільйонер разом з італійцем Массімо Кондіті задумали цю грандіозну справу, як винаходили рецепти піц (серед них є і піци, випечені за рецептом мільйонера, уявляєте, пише сайт!) І фото — ось апетитна піца, ось наставник-мільйонер їсть піцу, ось показує коробку в об’єктив…
Але вчитаємось, і виявимо: ніде прямо не сказано, що це проект саме Роберта Флетчера та його "студентів". Нібито його проект, і нібито не його. А якщо "лохи" зрозуміли неправильно, хто їм лікар?
Чому Флетчер "двинув" на Росію?
Розгадка проста: Україну як ресурс для бізнесу флетчерівського зразка вичерпано. Лави людей, які готові навчатись "на мільйонера" за 3 тисячі доларів, не безмежні, масована реклама в столиці та регіонах вже не дає колишньої віддачі.
Крім того, є ще одна, навіть вагоміша обставина. Згідно із законами побудови фінансових пірамід, флетчерівська споруда вийшла на ту стадію "життєдіяльності", коли її підтримка вимагає різкого збільшення членів. Це має бути не просто новий призов, а стрибок, вибух. Без нього піраміда завалиться. Як свідчать люди, причетні до збору коштів у флетчерівських структурах, такий момент неминуче мав настати до кінця цього року.
Спочатку, протягом перших кількох місяців, американський "комбінатор" просто вчив "на мільйонерів", потому певний час збирав кошти під 100% на місячні проекти. Потому, аби демонструвати стрімкий розвиток, запустив двомісячні проекти вже під 200%.
Але ці 200 % треба повертати. Повертати ж стає все важче, оскільки суми ростуть астрономічно, крім того, після двомісячних настала черга річних, а там і дворічних проектів.
Отже, вибір у Флетчера невеликий — робити ноги (але куди, якщо в Сполучених Штатах за ним тягнеться відповідний послужний список), або освоювати нові ринки. Цим ринком і стала Росія. А за нею мали піти й інші країни, ба, навіть цілі регіони. У недавньому інвтерв’ю на 5 каналі він пафосно розповідав: "Відкриваємо Малайзію, Казахстан, Німеччину…" Нічогенькі плани.
За великим рахунком, Флетчер не блефував. Росію він вже якщо не відкрив, то, принаймні, привідчинив. Фальшивий паспорт не завадив йому вже кілька разів навідатись до країни, провести там перші тренінги-семінари і, тим самим, підготувати запуск нового мегапроекту.
Чим все закінчиться?
Чи може Флетчер викрутитись?
Може.
Як?
Відкупиться. Знаючи реалії нашої країни, цей варіант не можна виключати аж ніяк. Зміг же він кілька разів з незрозумілим паспортом навідатись до Росії (українські прикордонники під час цих візитів "не помітили" фальшивість документів Флетчера, після чого СБУ змушена була "допомогти" прикордонникам проявити пильність). Чому не зможе домовитись з тими, хто завів на нього справу і "накопав" реального компромату?
В такому разі Флетчер відповість лише "за незначні порушення" (скажімо, "підробку документів" буде замінено на "неточності в оформленні"), а за основними, так би мовити, статтями — збір готівкових коштів чи ухиляння від сплати податків — виявиться "чистим". З тих самих причин, про які вже говорилось: підписів на фінансових документах не залишав, офіційно ні до яких сумнівних операцій не причетний.
Справді, що можна йому інкримінувати в такому випадку. Читав лекції, вчив людей заробляти шалені гроші? Законом не заборонено. Чому ніхто не став мільйонером, а, навпаки, прогорів? Погано вчились. Взяв гроші у людей? Нікого не силував, не погрожував, несли гроші йому добровільно. Не повернув грошей? Що поробиш, бізнес — справа ризикова…
В такому випадку Флетчер, можна не сумніватись, навіть своє затримання оберне собі на користь. Заявить, що його відсутність "на волі" та резонанс навколо цього нанесли непоправну шкоду всім проектам. Мовляв, втрачено вигідні контракти, не отримано інвестиції, розгублено партнерів. Відтак, гроші повернути вам не може, треба збирати по новому колу, тільки ще більше. З його ораторським талантом та вибудованою схемою піару, це ж які суми можна буде акумулювати замість втраченого!
Як цьому можна зарадити?
Як не банально це звучить, лише в один спосіб — публічністю.
Ті самі компетентні органи, за достовірними даними, вже мають серйозне досьє на Флетчера. Вони мають чітко відповісти, чи є у них питання до американського громадянина, та які саме.
Що думає Міністерство внутрішніх справ України? Якщо міністерству зараз вдасться відмовчатись, хто завадить пізніше всім матеріалам "зникнути", "згоріти", а справі — розвалитись?
Чи є питання до "наставника-мільйонера" в українських податкових органів? Скажімо, скільки "студентів" реально проведено "по бухгалтерії", якщо Флетчер хвалиться викладанням у 50 (!) містах України, і лави його слухачів росли "в геометрической прогрессии"? Скільки угод на оренду приміщень було укладено, якщо проводились сотні тренінгів, орендувались найреспектабельніші офіси? Скільки податків сплачено легендарною "лімузинною" фірмою? Один із флетчеровських активістів на всіх перехрестях хвалився, що за три місяці отримав десять тисяч доларів відсотків від участі у "лімузинному" бізнесі. Це ж які прибутки треба мати від лімузинів!
І, зрештою, всі ці компетентні органи мають поспішити й не дати розбігтись найвисокопоставленішим "птахам" Флетчерового гнізда. Тим, хто допомагав йому вибудовувати піраміду. Тим, хто розвішував "локшину" перед "лохами".
Це вони красувались на лімузинах, розповідали свої "історії успіху", переконували: не бійтесь, приєднуйтесь, вкладене вами повернеться багатократно.
"Я создала 13 дополнительных источников дохода, получила в подарок красивый черный "Мерседес"…"
"Передо мной открылись новые ворота знаний. Я увеличил свой доход в 4 раза, получил через четыре месяца суперавтомобиль "Мерседес"…
Вони проголошували це з таким натхненням! Тепер же найближчі сподвижники Флетчера, всі ці "тренери по країні", "платинові партнери", "спонсори міст", чомусь уникають контактів з простими "студентами" та вкладниками Флетчера. Чомусь ховаються від преси, а дехто з них вже зник "поза зоною доступності" і невідомо коли повернеться…
Ніхто з них не захоче сісти сам. Тому залюбки розповість про інших. Лише так можна буде отримати реальну картину того, як мільйонер Флетчер зміг кинути українців на мільйони доларів.
Відтак, треба послухати їх зараз. Аби потім не шукати по швейцаріях, малайзіях чи інших далеких просторах.
