Увесь нинішній ранок я провів, борючись із докорами сумління: згадував учорашній вечір, дорогу додому, супермаркет — і ніяковів. У відділі вин придбав пляшку улюбленого марочного "Каберне". Зрадів, що ціна не зросла — й автоматично поклав у кошик ще дві. Хоча того вечора вони були мені зовсім не потрібні. Але спрацювала думка — а ну ж завтра подорожчає!.. І лише прокинувшись, збагнув жорстоку істину: своїм невиваженим учинком я сприяв розкручуванню інфляції. Знав же, що не можна так робити — і опростоволосився.
Коли ми тільки думаємо про можливе подорожчання, одразу ж ідемо в магазин і купуємо товари про запас. І такими чином самі створюємо дефіцит. Бо вдячні товаровиробники у такій ситуації, коли "по одній упаковці в одні руки", одразу ж піднімають ціни. Серед причин нинішнього підвищення цін інфляційні очікування, за висновками експертів, займають третє місце із п’яти. Інші причини — світове подорожчання продовольства, збільшення доходів населення (вкладникам "Ощадбанку" та їхнім кураторам особливе вітання), зниження курсу долара до євро (гривня прив’язана саме до американської валюти), нестача доступних інвестиційних механізмів ("зайві" гроші фактично можна нести або в банк, або в магазин).
Сумно, але що треба робити з цією напастю, у нашій країні чітко знають тільки таксисти. Інші гілки влади постійно вилізають на голову одна одній. Скажімо, Нацбанк узявся за санацію грошової маси. Іншими словами, робить все, аби у людей було менше банкнот у гаманцях: не дають кредити, всі вільні кошти юридичних осіб — під невсипний контроль. Мовляв, якщо нема грошей, ціни вас особливо хвилювати не повинні. Малоймовірно, щоб у Кабміні про ці кроки фінансового регулятора ніхто не знав. І про логіку його дій також. Але на позавчорашньому засіданні уряду вирішили махнути на все рукою — і взяти зовнішні запозичення. Причому не мало — понад 8 млрд. гривень за кордоном плюс 7 млрд. на внутрішньому ринку. Ну зовсім як я у супермаркеті.
Міністр фінансів Віктор Пинзеник, який з опозиції фахово критикував за подібні грішки уряд Януковича, сказав тільки: "Дозвіл надано бюджетом. Розмір визначить закон про держбюджет". Простіше кажучи — це моя корова, я її доїтиму з будь-якою інтенсивністю. Бо всі люди чудово розуміють, для чого уряду потрібні мільярди. І що приватизація гальмується, черги вкладників перед "Ощадбанком" не зменшуються, вибори на носі. Як наслідок, частину населення позбавлять законного права купити у кредит житло чи автомобіль, але гроші все одно потраплять на ринок. І "тиснутимуть" на інфляцію.
Ще один удар нам готує бензиновий ринок. Хто за кермом, той знає, що ціни на пальне ростуть нині з космічною швидкістю — як у "кращі" кризові роки: не встиг залити ввечері повний бак, зранку плати за літр на десять копійок більше. Експерти прогнозують: до кінця травня А-95 коштуватиме щонайменше 6,50 грн. А причина, за оцінками фахівців, — не тільки світова тенденція, а й недостатня конкуренція на внутрішньому ринку. Якби, мовляв, Антимонопольний комітет працював краще, ми платили би за пальне на 20-30 копійок менше. Пальне, як відомо, на формування цін впливає суттєво — через тиждень-другий після чергового подорожчання дистриб’ютори неодмінно зроблять поправку на "бензинову" складову.
За кордоном це, як виявилося, чудово розуміють. Міжнародна рейтингова агенція Fitch, яка до нашої економіки зазвичай ставилася чи не найлояльніше, днями знизила рейтинг України — із "позитивного" на "стабільний". Головних причин є дві: ризик прискорення інфляції — більшість аналітиків вважає, що у нинішньому році вона становитиме 30%, та збільшення дефіциту поточного рахунку держави. Рейтинг цей, до речі, найбільші світові фінансові центри читають, мов біблію, — коли ухвалюють рішення про інвестиції у загадкову державу на захід від Росії та схід — від Польщі.
Fitch, як це не сумно, були не першими. Консервативне Standard&Poor’s свій чорний песимізм із приводу нашого блискучого майбутнього висловило ще раніше. А позавчора — ще одна ластівка залетіла до табору наших критиканів: Міжнародний інститут розвитку менеджменту у своєму рейтингу переставив Україну із 46-го на 54-те місце. Всього ж у переліку — 55 держав! Тобто нині ми мужньо обганяємо за бізнес-показниками тільки Венесуелу.
А починалося все, як завжди, — з пляшки.
