Віце-спікер звинуватив "регіоналів" у приватизації Криму
"Партійна еліта "регіоналів" фундаментально попрацювала в приватизації найбільш красивих місць Кримської Автономії… Не така вже складна справа в Україні — бути в опозиції… Пам’ятники та церкви треба будувати без держави… Про ефективність влади, мільйонерів-політиків та проблеми із 12-річним навчанням у школі розповів віце-спікер Верховной Рады України VI скликання, заступник керівника фракції БЮТ Микола Томенко під час інтернет-конференції.
"Не така вже складна справа в Україні — бути в опозиції"
- Чи вірите Ви у повернення поваги народу до влади, міністрів, народних депутатів зокрема? Як і коли це буде можливо? Яким чином, будучи в опозиції, Янукович спромігся ОФІЦІЙНО заробити за минулий рік 5 мільйонів гривень, з яких 1,6 млн. — матеріальна допомога?! Невже у Верховній Раді він — найбідніший мільйонер, який потребує ще й матеріальної допомоги? (Євген)
1) Повернути повагу до народу можна лише щоденною діяльністю в інтересах народу. Це довгий і складний шлях, що мусить складатися з невеликих, конкретних, але вагомих справ, що їх роблять всі гілки влади.
2) Декларування доходів не стало нормою не лише політиків, а й бізнесу, та і просто громадян. Напевне, неможливо задекларувати реальні доходи у країні, де майже половина економіки — тіньова. Завжди відстоював принцип, що ми можемо стати європейською демократичною країною, коли кожен громадянин України відчує себе реальним платником податків. До речі, я останні десять років і як науковець, і як експерт, і вже пізніше — як депутат декларував свої доходи. І, за декларацією про доходи за 2004 рік, в уряді 2005 року був найбагатшим членом уряду. Щодо Януковича — цікаве питання. Він за декларацією став мільйонером, коли очолював опозицію. Це означає, що не така вже складна справа в Україні — бути в опозиції.
- Янукович убеждает, что стране нужен эффективный лидер. Почему никто не вспомнит все его "эффективные" действия на посту премьера, где он побывал дважды? Почему никто не обратит внимание на то, как и чем живет его родина, ведь это — лучший показатель эффективности политика? Поверьте, если бы центр увидел всю нашу нищету, ни о какой "эффективности" Януковича там бы и слышать не захотели! (Ольга Ивановна)
- Ви абсолютно праві. Помилка політичних опонентів Януковича — нездатність показати всій Україні реальну ситуацію в Криму, Донецькій чи Луганській областях, де вся влада тотально належить Партії регіонів. До речі, звіт слідчої комісії про так звану земельну ситуацію в Сімферополі, що її очолював колишній лідер Партії регіонів в Криму Василь Кисельов, засвідчив, що партійна еліта регіоналів фундаментально попрацювала в приватизації найбільш красивих місць Кримської Автономії.
- Як би ви як політолог оцінили рівень політичної реклами цієї президентської кампанії? Чи можна завадити тотальному негативізму, брехні та обливанню брудом кандидатів у президенти? (Руся)
- Думаю, вже нічим. Якби напередодні президентської виборчої кампанії вдалося погодити позиції ключових політичних гравців та медіа-спільноти за принципом "всі за позитивну інформацію і всі проти бруду і брехні", можливо, кампанія була би інакшою. Сьогодні вже запізно. Хоча можу Вас поінформувати, що я один із тих, хто в команді Тимошенко наполягав на позитивістській рекламі БЮТ, яку ви сьогодні бачите на телебаченні і на зовнішній рекламі. На жаль, решта кандидатів пішли іншим шляхом.
- Сколько раз по телевизору слышал о создании временных следственных комиссий для расследования спорных политических и финансовых вопросов, слышал их отчеты, часто скандального характера. Куда потом идут все эти материалы, кто на них реагирует и почему нет никаких последствий для нарушителей закона? (Александр Багиров)
- Проблема слідчих комісій парламенту — у відсутності належного статусу. Ми вже кілька років намагаємося ухвалити законопроект про спеціальні та слідчі комісії Верховної Ради, але президент Леонід Кучма та президент Віктор Ющенко роблять все, щоби ветувати даний документ. Переконаний, без цього закону результати роботи слідчої комісії не будуть сприйматися належним чином правоохоронними органами, як це відбувається сьогодні.
- Перепрошую, якщо це питання не до Вас… просто накипіло. Яка доля "Лікарні майбутнього", про яку так багато говорилося і на яку всім світом гроші збирали? Хто за це відповідає, в якому стані будівництво і що буде з проектом далі? Чи не краще було б ці гроші направити на удосконалення, модернізацію, будівництво нових корпусів — одним словом, покращення дитячої лікарні "Охматдит", в яку їдуть з усієї країни, ніж будувати з нуля якийсь ілюзорний проект? (Ірина)
- Моя пропозиція щодо проекту "Лікарня майбутнього". Враховуючи те, що будівництво проекту ще не розпочалося, — я не вважаю початком проекту підготовку документації, — а також беручи до уваги, що Віктор Ющенко ближчим часом не буде президентом України, я би пропонував організаційно і фінансово перевести проект від фонду дружини президента в систему Міністерства охорони здоров’я. Таке рішення бодай збереже кошти, які збиралися українською громадою. На жаль, маємо сумний приклад з таким проектом в Киргизстані, де після завершення президентства Аскара Акаєва його дружина, що опікувалася "Лікарнею майбутнього", а тепер живе за кордоном, досі судиться з державою за цей проект.
"Міністерство не розуміє проблем у реалізації 12-річної системи навчання"
- Школы Украины — это акционерное общество директора. С родителей сдирают ежемесячно в фонд класса и в фонд школы, а директриса ездит во Францию отдыхать. Учителя отбывают срок от звонка до звонка, а знаний не дают. Где контроль и государство? Ваше мнение по поводу образования и Ваши предложения как депутата (Ирина).
- Дам непопулярну пораду. Не лише закони і концепції забезпечують якісну некорупційну освіту. Таку освіту, зокрема, в школах забезпечують і батьки, які не дають хабарів, які через батьківські збори контролюють діяльність директорів шкіл та педколективів. Тому пропоную спільно об’єднатися і діяти проти акціонерних товариств — директорів шкіл.
- Христом-Богом молю, верніть дітям 10-річне навчання! Наші діти не мають ні здоров'я, ні майбутнього в цій розкраденій країні — навіщо з них знущатися? (Наталія)
- На жаль, сьогодні немає консенсусу в системі влади, яка відповідає за гуманітарну політику, щодо повернення на 10-річне навчання. Я був серед тих, які запропонували кандидату в президенти Віктору Ющенко в 2004 році внести до своєї передвиборчої програми позицію щодо повернення 10-річного навчання. Однак ні президент, ні міністри освіти протягом п’яти років не вважали, що цю обіцянку треба реалізовувати. Для мене сьогодні не менш важливим бодай забезпечити "нетравматичний" в психологічному сенсі перехід на 12-річну систему. Як знаєте, я один з тих, хто запропонував Міністерству освіти мінімізувати наслідки 2012 року, коли у нас не буде жодного випускника, і буде, відповідно, створена система несправедливості при вступі у вузи, особливо в 2011, 2012 та 2013 роках. Здається, міністерство поки що не розуміє ні великих, ні малих проблем в реалізації 12-річної системи навчання. Думаю, по завершенні президентської виборчої кампанії ця тема знову стане предметом обговорення нової влади.
"Герой України — той, хто все своє життя присвятив Україні, а не заробляє на ній"
- Що пропонується робити, щоб не повторювалися випадки з розкраданням коштів на побудову жертвам Голодомору? (Володимир)
- Може, це непатріотично, але вважаю, що пам’ятники та церкви треба будувати без держави. Точніше, без бюджетних грошей. Мій досвід та власний досвід українського меценатства від найдавніших часів свідчить про те, що коли на добру справу гроші збирають благодійники та пересічні громадяни, то ніхто нічого не краде. Тому такий принцип треба повернути в Україну. Тоді ні з "Мистецького арсеналу", ні з пам’ятника жертвам Голодомору чиновники не будуть красти гроші.
- Пане Миколо, багато розмов про ваші просвітницькі проекти. Я не заперечую, що це гарна і корисна справа. Однак, погодьтеся, що будь-який, освітній проект дуже просто робити, маючи допомогу Міністерства освіти чи Міністерства молоді. Хіба не так? (Олег)
- Так сталося, що протягом останніх років і в опозиції, і при владі я реалізовую всі свої проекти без бюджетних коштів і без підтримки так званих гуманітарних міністерств. Важко пояснити, чому керівництво міністерств не хоче реалізовувати такого роду проекти. Можливо, тому, що вони дуже короткі (розраховані на короткий термін) і дуже дешеві у порівнянні з бюджетними, які дають можливість заробити паралельно великій кількості чиновників. Отож, виглядає, що просувати українську культуру в Україні сьогодні легше без влади.
- Коли я почув що "Ющенко дав звання Героя Симоненку", подумав — певне, поета Василя Симоненка, нашого земляка з Черкащини, вшанували. Але виявилося — то про Валентина Симоненка, голови Рахункової палати. А що він зробив? Дивні якісь нагороди. І таке в Ющенка дуже часто — то Колесников, то Потебенько, то ще якийсь кучміст... Чи можете Ви сказати — якою буде державна політика у сфері нагород, коли БЮТ прийде до влади? І якою є Ваша особиста позиція, кого потрібно нагороджувати званням Героя України та іншими високими нагородами? (В’ячеслав)
- Нинішня нагородна політика — це скоріше зневага до справжніх героїв, аніж належна оцінка їхньої діяльності. Вважаю абсурдом нагородження, особливо звання Героя України, молодих бізнесменів чи чиновників, таких як міністр АПК або голова рахункової палати. Герой України — це той, хто все своє життя присвятив Україні, а не той, хто заробляє на Україні. Зрозуміло, що державна нагородна політика має бути радикально переглянута, — президент повинен підписувати укази, а не визначати, кого нагороджує. До речі, сьогодні з’явився новий Герой України — мій колега, народний депутат з Партії регіонів Михайло Зубець.
Ще раз хочу підкреслити: точно не теперішні міністри і народні депутати мусили би бути серед категорії нагороджених. Навіть якщо вони з "братських" до президента фракцій "Наша Україна" чи Партії регіонів.
8 січня буде 75 років від дня народження геніального українського поета Василя Симоненка. І наш оргкомітет (Микола Томенко, Борис Олійник, Микола Сом, Володимир Біленко та інші) запланував серйозні заходи з його відзначення як на Черкащині і Полтавщині, так і в Києві. Переконаний, що ближчим часом ми вирішимо питання, і в Києві з'явиться вулиця Василя Симоненка. А найголовніше — його творчість більше знатимуть молоді люди, і знатимуть те, що "можна все на світі обирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину".
- Я люблю свою страну, но думаю на русском языке. Есть ли у меня шанс идентифицировать себя как украинца? (Степан)
- Я вважаю, що Україна повинна пройти два етапи ідентифікації себе як держави. Перший етап — громадянська ідентифікація, другий — національна. Під час першого всі, хто проживає в Україні, мали б пишатися тим, що вони громадяни України. До речі, сьогодні у нас, за соціологічними дослідженнями, таких — більше 60%. Другий етап — національна ідентифікація — пишатися тим, що ми українці. Думаю, другий етап мусить бути ненасильницьким і триватиме доволі довгий період. Тому найважливіше сьогодні — як Ви ставитеся до України, української культури, українських традицій, а не те, якою мовою говорите.
21.12.09
