Народний депутат від НУНС Олександр Омельченко, який керував Києвом протягом десяти років поспіль (з 1996 — на посаді голови Київської держадміністрації, а з 1999-го по 2006 рр. — на посаді мера), наїхав на людину.
Ввечері 25 листопада, близько 21.20, його джип "Міцубісі-Паджеро" на шаленій швидкості збив пішохода на Столичному шосе під Києвом. Керував автомобілем сам Омельченко.
Шокований депутат, за словами численних свідків, гукнув до перехожих, які підбігли до тіла: "Він живий?". Але сам не підійшов. Тим часом смерть потерпілого — 48-річного Олександра Карпинського — настала миттєво. За словами тих самих очевидців, від удару чоловіка викинуло з черевиків (за повір’ям, що побутує серед водіїв, це вказує на нульові шанси вижити). Уродженець Кіровоградщини залишив на цьому світі дружину, з якою перебував у цивільному шлюбі, і тяжкохворого 26-річного сина. Ще одна його дитина — донька — померла кілька років тому. Загиблий жив неподалік, у селі Чапаївці, і працював виконробом на будівництві елітних київських новобудов.
На момент написання цього матеріалу депутат Омельченко лишався недосяжним для преси. За словами начальника ДАІ Києва Анатолія Сіренка, пан Омельченко пройшов експертизу, яка показала, що він перебував у тверезому стані. Також — що Омельченко нібито намагався застосувати екстрене гальмування, однак безуспішно — мовляв, пішохід з’явився на трасі зненацька, з-за потоку зустрічного транспорту. Екс-меру вже навіть віддали машину, яку спочатку доправили на штрафмайданчик — під… письмову обіцянку не ремонтувати її до завершення слідства.
Власне, слідство, як повідомив міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, може тривати протягом відведених законом двох місяців. Між іншим, враховуючи зимові свята, за цей час може завершитись президентська виборча кампанія. Шокувала громадськість інша заява Луценка — мовляв, ще взагалі треба довести, що перехожого збив саме джип Омельченка, а не інше авто!
Поки що можна підозрювати, що захисники Омельченка наполягатимуть на порушенні правил самим потерпілим. Хоча свідки запевняють журналістів (про подію докладно повідомили більшість центральних газет і телеканалів), що Олександр Карпинський ішов саме по "зебрі". З огляду на це, вкотре порушено тему безпеки руху на цьому відрізку дороги: адже, незважаючи на активний рух машин та постійні звернення мешканців, там не обладнано не те що безпечного переходу (підземного або мосту), а й навіть світлофора немає…
Разом із тим, вищезгадана ділянка Столичного шосе небезпечна не лише тим, що цим шляхом їздять до своїх заміських маєтків представники вітчизняної "еліти". Їздять, як правило, з перевищенням швидкості. Недаремно ДТП за участі сильних світу цього — або їхніх рідних і близьких — уже не вперше є однією з топ-тем українських ЗМІ.
Подібні випадки реєструють із шокуючою регулярністю. Так, у квітні 2003 року на тому ж Столичному шосе намертво збив 11-річного хлопчика службовий автомобіль "Правекс-банку". Цим авто тоді регулярно користувався нинішній мер Києва, на той час — депутат від "Нашої України", Леонід Черновецький. Самого його в машині начебто не було, але вже у листопаді того ж року 20-річного юнака збила машина, за кермом якої Черновецький сидів власною персоною. Слідство вирішило, що загиблий створив аварійну ситуацію сам.
Ще раніше, 2001 року, в аварію потрапив тодішній голова адміністрації Президента Кучми, а нині — голова Верховної Ради Володимир Литвин. Його джип "Тойота-Лендкрузер" протаранив на трасі Обухів-Київ "Жигулі", за кермом якого сидів 61-річний пенсіонер на прізвище Плюта. Водій "Жигулів" загинув на місці пригоди. Міліція встановила, що саме він і винен у ДТП.
1 березня 2004 року в ДТП під Києвом загинув тренер української збірної зі спортивної гімнастики Олександр Береш. Його машина
зіткнулася зі службовим "БМВ" Верховної Ради, в якому їхала дочка тодішнього віце-спікера, комуніста Адама Мартинюка. А 25 серпня 2005 року 26-річну Марію Тюп насмерть збило авто супроводу колишнього секретаря Радбезу (нині — міністра закордонних справ) Петра Порошенка.
Схоже, належність авто політику чи його кортежу ледь не збільшує ймовірність ДТП. Хоча мало би бути навпаки. Кричущим підтвердженням тому стала аварійна ситуація в Києві на Дніпровському узвозі 28 серпня цього року, що виникла через порушення правил супроводом прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Винуватцем аварії намагалися зробити водія, який нібито спускався назустріч — хоча на момент аварії зустрічний рух було закрито. Справу вже "зам’яли".
Родичі політиків також постійно стають винуватцями ДТП. Всю Україну 2007 року сколихнула аварія з участю Сергія Калиновського. 22-річний пасинок скандального мільярдера, співвласника "РосУкрЕнерго" Дмитра Фірташа, о шостій ранку майже в центрі Києва на величезній швидкості протаранив припаркований ВАЗ, у якому перебував водій. Загинули як водій ВАЗу, так і 25-річна супутниця Калиновського. Сам же "мажор", відлежавшись у лікарні з приватною охороною, зник від українського правосуддя, виїхавши за кордон.
Пізніше подібним чином "уславились" сини депутатів місцевих рад. Торік син депутата Одеської облради Фелікс Петросян збив двох осіб і пошкодив 11 авто, а син сімферопольського депутата Віталій Файнгольд на швидкості 171 км/год вбив 25-річну мотоциклістку. Цього року, перебуваючи в нетверезому стані, збив людину син депутата Одеської міськради. Утім, у цих випадках, як і в нещодавньому ДТП за участі мера міста Димитрова на Донеччині, що збив насмерть громадянку на прізвище Тимошенко, винуватці все-таки зазвичай зазнають хоч якогось покарання (хоча найчастіше це — лише виплата компенсацій та умовний термін).
Але буває й так, що жертвами власної самовпевненості стають самі ж VIP-водії. Причому ще кілька років тому подібні випадки нерідко розглядали як приховані вбивства. Найвідомішим прикладом (хоча й не єдиним) стала загибель 25 березня 1999 року лідера Народного Руху В’ячеслава Чорновола, у випадковість якої досі не вірять чимало політиків.
Значний резонанс після загибелі Чорновола не спинив низку загадкових ДТП: у грудні 2001 року розбився опозиційний нардеп Олександр Ємець, у березні 2002-го — гендиректор компанії "Укрспецекспорт" Валерій Малєв, у лютому 2003-го — екс-депутат і опозиціонер Анатолій Єрмак. Але останніми роками загибель політиків за кермом пояснюють виключно нещасними випадками та тією ж необережністю. Так було, наприклад, із депутатом-НУНСівцем Юрієм Оробцем, який розбився у Києві восени 2006 року через серцевий напад під час керування транспортним засобом. Чи з депутатом-"литвинівцем" Михайлом Сиротою, чия "Тойота-Кемрі" в серпні 2008-го зіткнулася за 80 км від Києва з "Деу-Ланосом" (водій останнього також загинув).
Улітку поточного року в ДТП загинули діти двох відомих політиків: син регіоналки Ганни Герман та син її ж однопартійця Володимира Сівковича. Якщо в другому випадку провину самої жертви не доведено ("Лексус", за кермом якого перебував Сівкович-молодший, врізався у стовп і загорівся), то перший став практично знаковим. Зокрема, син пані Герман та його приятель, який і вів машину, вийшли з ресторану за Києвом о четвертій ранку. Після чого, за словами свідків, авто відразу ж набрало велику швидкість, причому — по зустрічній смузі… А потім водій не впорався з керуванням…
Тобто "автомобільне нахабство" політиків, їхніх чад та друзів цих чад призводить не лише до смертей "маленьких українців", а й безпосередньо відображається на самих винуватцях. Проте чи стане це уроком для інших — питання відкрите.
Реально ж захистити від політиків-"гонщиків" і нас, і їх самих міг би буквально один "показовий" судовий процес. Звісно, з дотриманням максимальної суворості закону.
