Генпрокурор Олександр Медведько намагається взяти під контроль ситуацію на очолюваній території.
Не секрет, що заступники Медведька мають високих патронів у різних політичних силах. Сергій Вінокуров близький до комуністів, Ренат Кузьмін та Віктор Пшонка — до регіоналів, Віктор Кудрявцев — до Віктора Медведчука, а Микола Голомша — до секретаріату президента.
І от тепер Медведько намагається знизити вплив, який здійснюється через його підлеглих, та локалізувати процес спілкування з зовнішнім світом на собі.
У розпорядження редакції потрапила підписана Медведьком "Вказівка" внутрішнього прокурорського використання щодо "забезпечення додержання вимог законів України під час підготовки та проведення виборів президента".
Документ цей вийшов 21 серпня 2009 року.
У преамбулі документу говориться про те, що у зв’язку з виборами "суттєво загострюється протистояння різноманітних політичних сил, громадських організації та їх блоків".
"Особливого значення набуває ефективність прокурорського нагляду за додержанням виборчого законодавства та суворе дотримання працівниками прокуратури принципів позапартійності, недопущення випадків втягування прокуратури у політичні процеси".
Але в подальшому текст стосується не порушень під час виборів, а… дисципліни в органах прокуратури та, зокрема, інформаційної політики Генеральної прокуратури.
Олександр Медведько оголосив своїм підлеглим про власну монополію на спілкування з вищими органами державної влади — Верховною Радою, Кабміном, секретаріатом президента.
Так, згідно з документом, представництво Генпрокуратури у зносинах з цими органами покладено "виключно на генерального прокурора України або визначених ним конкретних працівників".
"Водночас окремі заступники Генерального прокурора України та прокурори обласного рівня без погодження з Генеральним прокурором України відвідують зазначені органи", — говориться в документі.
Медведько визнає, що в прокуратурі мають місце окремі випадки порушення принципу єдиноначальства, виконавчої дисципліни, службової та професійної етики.
Тому одним з пунктів документу Олександр Медведько вводить монополію також на звернення громадян, нардепів та посадових осіб щодо діяльності перших керівників органів судової та виконавчої влади. Медведько підкреслює, що усі подібні запити потрібно "надавати виключно на розгляд Генеральному прокурору".
При цьому в документі згадується таємний наказ генпрокурора №11 гн-2006, який не вдалося знайти у відкритих джерелах інформації.
Посилаючись на цей наказ, у своїй "Вказівці" Медведька констатує, що всупереч вимогам, прокурорськими працівниками "допускаються виступи в засобах масової інформації, у тому числі з наданням коментарів у кримінальних справах, від імені органів прокуратури та від себе особисто як від приватної особи з використанням службової інформації".
Третій пункт документу пояснює, як саме треба інтерпретувати таємний наказ: "службову інформацію в ЗМІ від імені органів прокуратури оприлюднювати винятково через прес-службу Генеральної прокуратури України та прес-секретарів прокуратур обласного рівня".
Фактично цим абзацом Генеральний прокурор накладає заборону на будь-яке пряме спілкування працівників органів прокуратури з пресою. Втому числі, на інтерв’ю, публічні виступи та інше.
Згідно з документом, невиконання вимог зазначеної вказівки буде розглядатися як "грубе порушення виконавської та службової дисципліни і тягнути за собою дисциплінарну відповідальність аж до звільнення із займаних посад або органів прокуратури".
Окрім Медведька, право на власну інформаційну політику намагається відстояти слідча у справі про отруєння Ющенка Галина Климович. У неї своя війна — із заступником генпрокурора Віктором Кудрявцевим.
Все почалось з рапорту начальника головного управління з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури Петра Коваля. Він стверджував, що в діях Климович простежується порушення закону.
Климович сприйняла це як замовлення з метою розвалити справу про отруєння. У відповідь вона дала інтерв’ю сайту "Тема", де жорстко розкритикувала діяльність заступників генерального прокурора — Сергія Вінокурова, Віктора Кудрявцева та Рената Кузьміна.
На той момент виконуючим обов’язки генерального прокурора був саме Кудрявцев. У відсутності свого шефа заступник генпрокурора підписав окремий наказ для внутрішнього використання, в якому відкрито говорилось про те, що пані Галині Климович "попереджена за некоректні висловлювання на адресу керівників Генпрокуратури".
У наказі також повідомлялося, що "у випадку повторення такого у майбутньому Галина Климович буде притягнута до дисциплінарної відповідальності".
Віктор Кудрявцев не обмежився лише підписанням такого наказу. За його дорученням, документ був доведений до відома всіх співробітників Генпрокуратури, яких знайомили з його змістом під підпис (!).
Сама Галина Климович з наказом не погодилася та оскаржила його в Окружному адміністративного суду Києва як "грубе порушення прав громадян на свободу слова".
Найцікавіше, що позов слідчого до Генпрокуратури прийняли до розгляду.
Перше слухання було призначене на середу, 14 жовтня цього року. Однак засідання не відбулося з процедурних питань — суддя не допустила адвоката Климович до справи через відсутність належним чином оформлених документів.
