Чого варта СБУ, якщо нею управляють люди, які підробляють документи? Якщо СБУ не здатна навіть перевірити біографічні дані своїх працівників, то на що вона тоді взагалі здатна? Якщо відповідне управління СБУ все ж таки знало про можливу підробку диплому, то наскільки великим стало кумівство та корупція, коли керівниками призначаються такі "кадри"?
Заступник Голови СБУ Андрій Кислинський в інтерв’ю УНІАН нарешті відповів на звинувачення в тому, що у нього фальшивий диплом про вищу освіту. І відповів так, що навіть ті, хто сумнівався, переконалися остаточно, що з диплом щось не те.
- З ким я вчився? А хто ви такі, щоб вам про це розповідати?
- Яка була тема дипломної роботи? Не буду про це говорити, щоб не чинити тиск на перевірку.
- Ніхто мене не пам’ятає на факультеті? Та я не знаю, з ким ви там спілкувалися. І взагалі, моя освіта — це моя особиста справа.
І так далі, і тому безподібне.
Очевидно, що людина, яка має справжній диплом, відповідатиме інакше. Оскільки, згадати студентські роки завжди приємно. А тема дипломної та прізвища викладачів не є державною таємницею. Тим більше, якщо ти скінчив не школу зовнішньої розвідки, а історичний факультет університету. Начебто скінчив.
Будь-які спроби дізнатися хоч щось про навчання Кислинського в університеті, наштовхувалися на відповідь: "Я звітуватиму перед своїм роботодавцем — яку маю освіту, чим я її підтверджую і чим вона мені допомагає на моїй роботі."
Хочемо нагадати цьому молодому держслужбовцю, що його роботодавцем є українські платники податків. Саме перед ними він і має звітувати. А якщо під роботодавцями він мав на увазі голову СБУ Наливайченка та президента Ющенка, то вони для нього лише керівники. У яких все той самий роботодавець — народ України.
Невже, пан Кислинський не пам’ятає цього? Про це ж розповідають під час курсу "Теорія держави та права", який читається для всіх студентів гуманітарних спеціальностей.
До речі, бос Кислинського — Валентин Наливайченко особливо не переймається "дипломною справою" свого підлеглого. Переадресувавши проблему справжності освіти на управління державної служби, він назвав розборки навколо диплому "зайвою політизацією". Так, начебто йдеться про те, чи був Кислинський в школі піонером.
Насправді ж проблема набагато серйозніша.
Річ не в тому — чи є у заступника голови СБУ диплом про вищу освіту чи не має.
Річ в тому: чи користується заступник голови СБУ підробленими документами? Оскільки, останнє є кримінальним злочином, за що, згідно ч3. Ст.358 Кримінального Кодексу, чиновнику може світити до двох років в’язниці.
Зрозуміло, для того, щоб остаточно стверджувати, що Кислинський купив собі "корочку" потрібно дочекатися перевірки головної державної служби або рішення суду.
Але чи можна розраховувати сьогодні в цій країні на об’єктивну і неупереджену перевірку? Чи можна бути впевненим, що "дипломну справу" не загальмують, після того, як оточення Ющенка домовиться з оточенням Тимошенко і піде на якісь поступки, аби не чіпали "його хлопців"?
Тим більше, подібний приклад уже був, коли у брехні викрили екс-міністра юстиції Романа Зварича. І що? Нормально допрацював собі міністром поки уряд не змінився. Тільки отримав в журналістських колах прізвисько — "петеушник".
Тому, суспільству самостійно доводиться робити висновки про достовірність звинувачень проти заступника голови СБУ:
· Є довідка з архіву Київського Університету в якій чітко написано, що студент Андрій Кислинський там не навчався. Справжність довідки Кислинський не заперечує, а тільки обіцяє розібратися, як вона з’явилась.
· Є розслідування журналістів, які не знайшли на історичному факультеті Університету Шевченка жодної людини, яка б пам’ятала студента Кислинського. Ні серед викладачів, ні серед колишніх студентів.
· Є дані інформаційно-виробничої системи "Освіта" Міністерства освіти та науки, в якій можна перевіряти справжність всіх дипломів, виданих в Україні. Даних про диплом Кислинського там немає.
· І нарешті, інтерв’ю самого Кислинського в якому він краще за всіх підтвердив підозри з приводу фальсифікації його диплому. Інтерв’ю настільки феєричне, що його варто цитувати цілими шматками:
"… — Тобто ви стверджуєте, що навчалися на історичному факультеті КНУ?
- Я сказав те, що я сказав.
- То ви там училися чи не вчилися?
- Мій диплом справжній! Крапка.
- Може, він у вас і справжній, але чи закінчували ви історичний факультет Київського університету?
- Те, що я скажу, все одно не буде сприйнято тією стороною...
- Та ви для громадськості скажіть!
- Я вам сказав усе, що вважав за потрібне. А ви можете собі трактувати як завгодно. Те, що ви й робили досі..."
Висновки, які напрошуються в цій ситуації, м’яко кажучи шокують:
* Чого варта Служба Безпеки країни, якщо нею управляють люди, які підробляють документи?
* Якщо СБУ не здатна навіть перевірити біографічні дані своїх працівників, то на що вона тоді взагалі здатна?
* Якщо відповідне управління СБУ все ж таки знало про можливу підробку диплому, то наскільки великим стало кумівство та корупція, коли керівниками все ж таки призначаються такі "кадри"?
Колись президент Ющенко декларував принцип трьох "п" при підборі державних службовців: професійність, порядність, патріотизм.
Під завісу його президентської кар’єри, літери змінилися. Тепер це принцип трьох "л": лояльність, лояльність, і ще раз лояльність.
Адже, якщо чиновник підробляє диплом, то з порядністю у нього якось не складається. І це ніякий не професіонал, а такий собі — Хлопчик Помагай — готовий виконувати будь-яку забаганку вищого керівництва. Відповідно, наявність освіти чи досвіду для такого "співробітника" — не обов’язкова. Головне бути кмітливим та безвідмовним.
Коли ж тебе притиснуть до стіни аргументами про невідповідність займаній посаді, можна взагалі зіграти роль жертви і заявити: "Ах так! Ах он ви як! Та я можу взагалі у відставку подати!".
Подайте, пане Кислинський! Це буде порядно. Це буде професійно. Це буде по-європейські. Адже, європейські чиновники не вагаючись йдуть з посади, не очікуючи рішення суду. Бо кожен день скандалу дискредитує владу і країну в очах громадян і сусідів.
І дякуйте Богові, що ми не в Японії, чи в Кореї, де чиновники після такого сорому не лише залишають крісло, а ще й стрибають з вікна.
