Підсумок бухарестського саміту НАТО для України — лише аванс. Усе залежить від того, як влада діятиме далі. Нам дали термін до грудня. Три загадкові літери — ПДЧ — тоді знову стануть актуальними. І Україна, можливо, таки приєднається до Плану дій щодо членства в альянсі. Принаймні, українська влада на це сподівається.
Для керівників держави питання НАТО чи не НАТО — давно вирішене. На відміну від більшості українців, які поки що не бажають вступу своєї країни до Північноатлантичного альянсу. Які будуть наступні кроки української влади? Підсумки бухарестського саміту в оцінках президента України Віктора Ющенка. Ексклюзивне інтерв'ю "Подробицям тижня".
- Добрий вечір. Що означає для України рішення Бухарестського саміту НАТО?
— Коли ми говоримо про колективну безпеку, це найкраща, переконаний, безальтернативна відповідь на майбутнє, не тільки Європи, але сьогодні ми говоримо про Європу. І тому, коли ми говоримо про те, що є для нас головне з точки зору діалогу і цілі — членство в НАТО.
Вибачте, не ПДЧ, а членство в НАТО. Це наша є мета. Якщо згадати той анекдот — можливо, його більшість знає: нам треба їхати або таксі чекати, "шашечки", нам треба рухатися чи нам треба шашечки?
Так от, коли ми говоримо, що нам треба рухатися, то цей саміт є історичний. Тому що він дав відповідь на одне, на самий ключовий маяк: що всі країни, 26 країн НАТО висловилися однозначно позитивно до кожної країни. З усіх членів кожна країна висловилась однозначно позитивно до України відносно її членства в НАТО.
— А ви особисто очікували іншого результату цієї зустрічі в Бухаресті? Попри чітку декларацію Німеччини та Франції, ви розраховували, що саміт ухвалить рішення щодо приєднання України до Плану дій?
— В мене є протокол, як ми вели боротьбу за кожне слово, із того комюніке яке прийнято. Я можу сказати, яка країна за яким словом стоїть, за яким реченням. І якщо зробити таку фінальну частину, я б сказав би — перевершило всі сподівання.
Позиція номер 1 відносно заяви всіх, що Україна буде членом НАТО. Це, безумовно, несподівано. Хоча це виникло в другій частині дискусії — а ви знаєте, дискусія затягнулася на дві години — і треба шукати було в балансі проти кожної фрази. І ця частина в другій частині дискусії появилася, як найбільш повне збалансування відношень 26 країн НАТО до України.
Я вважаю, що це фундаментальна, ключова фраза. У нас із 26 країн жодна країна не виступила проти членства України. Друга перемога: жодна з 26 країн не виступила проти позитивної оцінки прийняття заявки до ПДЧ.
- Наскільки була вирішальною позиція Росії для тих країн, які були, як відомо, проти приєднання України до ПДЧ?
- Ну, я за інші країни не можу сказати, але хотів би сказати, що це досить чутлива позиція. Тому що приєднання України до НАТО, це, по суті, отримання відповіді на Вічну Україну. А, вибачте, ми живемо сьогодні в країні — хоча мені прикро про це говорити — ми живемо в країні, де сьогодні протяжність всіх кордонів сім з половиною тисяч кілометрів, і з яких приблизно 5 тисяч у нас не демаркований кордон. Другими словами, його немає на поверхні. На карті він є — на поверхні землі, в натурі його немає.
Ми живем 17 рік нашої незалежності — у нас немає демаркованного кордону, у нас не демілтоване Азовське море, у нас не дельмітоване Чорне море, Керченська протока. У нас є дискусія там по Зміїному, по Косі Тузла, якщо згадати трьох-чотирьохлітню історію. Другими словами, це запитання для всіх. Тому питання українського членства в НАТО можна спростити і звести до одного. Політичний суверенітет України і членство в НАТО — це є тотожність.
- Ви знаєте, тільки склалося враження за результатами цього Саміту про те, що і Україна, і її майбутнє — це власне і є розмінна карта у відносинах між Росією і Америкою. У Вас теж таке враження склалося, враховуюче те, що ви казали про розмінну карту?
- На прес-конференції у Бухаресті, я сказав такі слова. Сьогоднішня Україна, в чому я глибоко переконаний, не може розглядатися як продукт "холодної війни" між кимось. Коли ми говоримо про сучасний український вибір і її місце на політичній карті світу, я переконаний, що українська незалежність сьогодні — це не є продукт чиєїсь війни з кимось, і ми не є чимсь епізодом. Ми не потребуємо чиїхсь консультацій, коментарів, підказок.
Вибачте, ми в себе зробимо демократичний діалог, ми визначимося самим демократичним шляхом — через проведення всенародного референдуму. В мене сумнівів немає: Україна буде в НАТО. Для мене як для громадянина України, вибачте, це вже давно не питання вибору, для мене це питання часу.
- Добре, нам сказали: Україну хочуть бачити в НАТО. Але більше половини українців сьогодні проти членства.
- Не кажіть такого...
- Є соціологічні дані.
- Це не так.
- Ви казали про те, що це наслідки радянської пропаганди, це старі стереотипи. Як же ви збираєтесь змінювати думку українців і їх ставлення до Альянсу? Ви ж чотири роки як президент України, чому раніше не можна було підготувати українця інформаційно, його ставлення і думку до Альянсу? Було ж багато можливостей!.
- Ще не вечір! Куди ви спішите?! Дискусія відносно того, коли бути Україні в НАТО, це та дискусія, яку я повинен виграти через серце кожного українця. Це не питання навіть політичної відданості — це питання осмислення.
Ти розумієш, що мова йде про твою безпеку… Українець, ти розумієш, що мова йде про безпеку твоєї родини, твоїх діток, твоїх онуків?! Мова йде про те, як зробить, щоб наша мама, незалежно від того, де вона проживає — чи в Донецьку, чи на Закарпатті — говорячи про спокій своїх дітей, чітко усвідомлювала, що вона знаходиться в країні, де працює найвища формула безпекової політики. За це треба боротися.
І коли Україна почала цю ходу, подивіться — скільки хвилі підняло, скільки опонентів появилося. Але, з іншої сторони, скільки прихильників. Україна унікальна і велика європейська держава, за неї буде дискусія непроста.
- Коли варто провести референдум що до вступу України в НАТО? Цього року, через рік, через п'ять?
- Мені сподобалася соціологія, яку пару тижнів назад проводили, де більшість респондентів зробили таку відповідь на питання "Що вам бракує, щоб дати відповідь на формування вашої позиції?". Перша відповідь: бракує знання і інформації. Приблизно 97% людей сказало: нам потрібна інформація. 3% осмілилися сказати, що вони знають, що таке НАТО, що вони володіють цими знаннями, і тому можуть формувати свою політику.
За який період часу треба проінформувати?
- Тому я сказав би, що це тема найближчих двох років.
- Тобто через два роки можна очікувати референдум щодо цього питання?
- Я думаю що найближчі два роки, ми проведемо той діалог, ту дискусію в нації, яку треба вести, щоб сформулювати загальнонаціональну позицію відношення до членства країни в НАТО. За цей час ми отримаємо ПДЧ, пройдемо значну частину тих оцінок, відносно реформування різних секторів. І тоді в нагоді якраз буде питання проведення загальноукраїнського референдуму.
- Дякую вам за інтерв'ю.
