На місці колишнього входу в туалет 28-річний Роман Слончак із райцентру Андрушівка Житомирської області відкрив кафе ”Смакота”. Там продають пиріжки, пончики, піцу, хот-доги, біляші.
- От як так можна! Раньше там туалет був, люди нужду справляли, а зараз з того всього роблять ”Смакоту”, — каже 31-річна Ніна Діюк, продавець фотокіоску. — Понімаєте, асоціюється. Людей я тих не осуждаю. Вони готують добре. Для мене брезгливим є саме місце. Я коли взнала — то ото як людину вдарить легко током, так і мене сіпонуло. Це місце заплямоване, заклеймоване.
Кафе розташоване на автовокзалі між третьою платформою Бердичівського напрямку та четвертою — Попільнянського. У металевих синіх дверях зроблене віконце для покупців, висить цінник. Хот-дог коштує 4 грн, біляш — 3,50, піца по-домашньому — 2 грн за 100 г. Пиріжки з капустою, м’ясом, яблуками, повидлом, горохом — 1,3-2 грн. На стіні праворуч жовта вивіска ”Смакота”. Поруч стоїть лавка. Люди чекають автобуса і їдять пиріжки. Чути запах гарячої випічки. Продавець кричить: ”Дідусю, ваші пиріжки готові”. Чоловік ховає їх у великий пакет.
- Я буду в середу. Так що приготуйте мені знову такі ж із сиром, — каже.
- Із сиром — то мої улюблені пиріжки, — ділиться з ”ГПУ” 68-річний Микола Сушко. — Купив собі шість штук. Я в селі Зарубинці живу. Кожного понеділка, середи й п’ятниці їжджу в Андрушівку. Постоянно беру пиріжки. Я не сразу почав купляти. Трохи було протівоєстєствєнно, того шо раньше стояв туалет, а зараз ”Смакота”. Було шось відталкующе. Як це пиріжки продають, де туалет був? Але основне — вкусові качества пиріжка. А вони смачні. Там ваніль є. Мою огиду перебороло желаніє попробовать пиріжки із сиром. І ціна тут менша.
Про старий туалет люди згадують неохоче.
- Туалет був дуже страшний, — каже жінка, яка не хоче називатися. — Безплатний. То можете представити, який мав вигляд. Дірки замість унітазів, умивальник.
Добре пам’ятають колишній туалет таксисти, які працюють на автовокзалі.
- Смерділо страшенно, — згадує 42-річний водій Ігор Гуркун. — Особенно літом. Ми паркувалися метрів за 20 від нього. Коли почався ремонт, думали з колегами, що продаватимуть там хозтовари. Потім якось ввечері написали ”Смакота”. Я ще фари включав. Кажу, шо за фігня. Мабуть, хтось добре заплатив, що на такому місці дозволили відкрити. Зараз бабло побіждає зло. Я в той магазин не хожу. Із тих людей, які купують, сначала сміялися, а потом привикли.
Власник кафе Роман Слончак займався виїзною торгівлею. Їздив селами, продавав те, що люди замовляли. Справа була не дуже вигідною. Працівники автопарку вирішили відкрити платний туалет. А місце, де був старий, запропонували Романові взяти в оренду.
- Ми подумали: можна було б відкрити магазин і пекти пончики, пиріжки, — розповідає 50-річна Віра Слончак, мати Романа. — Я добре готую, на свадьбах куховарила багато. А автовокзал — це саме те місце, де люди хочуть свіженького поїсти.
Слончаки зробили капітальну стіну, яка відгороджує кафе від нового туалету. Плитку залишили стару, продезінфікували. Помили все й побілили. Заклад відкрили у вересні минулого року.
На кухні ”Смакоти” стоїть мікрохвильова піч, холодильник, є витяжка. На стіні висить бойлер. На стільчику замішане тісто, на іншому — сира піца. Це фірмова страва ”Смакоти”.
- Коли предложили робити в цьому кафе, я зайшла й побачила, що тут порядок, гарно, чисто, все як положено. Погодилася зразу, — каже 27-річна Наталя Омельченко, продавець кафе.
- Спочатку було тяжко, бо люди сміялися й гидували, — згадує Віра Слончак. — Ми їх запрошували всередину, щоб показати — у нас чисто. Тройний фільтр стоїть. Каналізацію маємо. Потрошку людей ставало більше. У нас же все свіженьке і смачненьке. За день до 300 штук випічки продаємо.
- Ми проводили перевірку перед відкриттям ”Смакоти”, — коментує Віктор Пташник, виконувач обов’язків головного санітарного лікаря Андрушівського району. — Там усе відповідає санепідеміологічним нормам.
