У разі отримання контролю над "Укртранснафтою" панування Коломойського на нафтогазовому ринку стане повним: група "Приват" отримає 75% видобутку газу і нафти, монопольний контроль над транспортуванням нафти, понад 25% усіх АЗС, понад 55% потужностей з випуску нафтопродуктів та чотири з п'яти основних морських нафтоналивних терміналів.
Група "Приват", яка, починаючи з січня 2009 року, заручилася в нафтогазовій сфері офіційною урядовою підтримкою, почала активно цю підтримку використовувати. Наразі вона намагається отримати контроль над ВАТ "Укртранснафта" — українським монополістом, який управляє вітчизняними нафтопроводами.
Керівник підприємства Ігор Кирюшин, співвласник канадської Shelton, що видобуває нафту в Полтавській області і на шельфі Чорного моря, та його заступник Олександр Лазорко, якого історія пов'язує з групою "Приват", звільнили одне одного заднім числом.
Першого відсторонила від виконання обов'язків наглядова рада компанії, тобто, представники "Нафтогазу України", за ненадання інформації про діяльність компанії. А виконувачем обов'язків призначила Лазарка.
Але, як запевняє Кирюшин, він звільнив свого заступника ще 3 червня "за прогули". А щодо свого звільнення він пред'явив рішення Прилуцького міськрайонного суду, який призупинив відсторонення.
Не допомогло Кирюшину навіть те, що в історії з розворотом нафтопроводу "Одеса-Броди" влітку 2008 року він послідовно допомагав групі "Приват", яка була зацікавлена у транспортуванні азербайджанської нафти до своїх західноукраїнських заводів.
Відомо, що інтереси цієї структури на паливному ринку нафтопроводом не обмежуються. Вона, зокрема, контролює велику частку продажу нафтопродуктів. За оцінками експертів — більше 25%.
Її дружба з нинішнім урядом стала можливою після того, як "приватівські" депутати 9 грудня 2008 року увійшли до складу проурядової коаліції, а підконтрольний Ігорю Коломойському телеканал "1+1" забезпечив прем'єру медіа-підтримку.
Саме тоді Олександра Лазорка було призначено заступником Кирюшина, але це апетитів ФПГ не задовольнило.
Як заварювалася каша
Лазорко почав ранок о 6.30 штурмом центральної будівлі "Укртранснафти" на вулиці Артема. Спецпідрозділи "Беркута" захопили приміщення, однак у ньому, за словами Кирюшина, вже майже нічого не лишилося, адже компанія саме переїжджала в новий офіс на вулиці Кутузова. І якщо Лазорко не знав цього, то, можливо, він і справді давно не з'являвся на робоче місце.
Між тим, будівлю на Кутузова "беркутівці" швидко зайняти не змогли: їх зупинила приватна охоронна фірма. Саме там знаходилася, зокрема, диспетчерська служба компанії, захоплення якої, як наголошував Кирюшин, могло призвести до збоїв у роботі українських нафтопроводів.
Співпраця "Привата" та "Нафтогазу" "вилізла" ще з самого ранку, коли рішення наглядової ради ВАТ "Укртранснафта" від 10 червня було розіслане ЗМІ... прес-службою компанії "Укрнафта", що перебуває під контролем Коломойського.
А вже на 12.40 була призначена прес-конференція Лазорка спільно з виконуючим обов'язки голови "Нафтогазу" Ігорем Діденком.
Охорона на вході до старого офісу "Укртранснафти" журналістів не чекала. Сурово допитувалася, хто саме їх запросив. "Вам особисто Діденко зателефонував?" — питали вони.
На прес-конференції Діденко заявив, що "досить довго керівництвом "Укртранснафти" не виконувалися умови статуту компанії, абсолютно ігнорувалися запити "Нафтогазу" з приводу тієї діяльності компанії, яка повинна проводитися з однозначним інформуванням свого власника".
Ігор Діденко додав, що у "Нафтогазі", на базі ревізійної комісії "Укртранснафти", створена комісія, яка займеться розслідуванням діяльності Кирюшина.
"Протягом дуже великого часу нам нічого не відомо щодо діяльності дочірніх компаній "Укртранснафти". І якщо ми направляємо десятки запитів, а нам жодної відповіді, то ми однозначно оцінюємо це як відмову. Я вважаю, що вже цього достатньо, аби серйозно вивчити це питання", — обурювався він.
Потім слово отримав Олександр Лазорко. Він запевнив, що до сьогоднішнього ранку про своє звільнення ні від кого не чув.
"Якби мене було 3 червня звільнено, керівник повинен був поставити мене до відома і під підпис дати мені ознайомитися з наказом. Цього не було. Я з Кирюшиним спілкувався і в четвер, і у п'ятницю у нього у кабінеті особисто на виробничі теми. Він слова про наказ не сказав", — повідомив Лазорко.
Коментуючи заяву щодо скасування рішення про звільнення Кирюшина судом, Ігор Діденко заявив, що офіційного повідомлення про це "в нас немає".
"Пан Кирюшин показав мені якийсь документ. Я кажу йому: "Я віддаю вам офіційно рішення наглядової ради, дайте мені під підпис той документ, про який ви говорите". "Ні, я вам нічого не дам, ви все отримаєте поштою. Тому наскільки реальний цей документ, я не знаю", — розповів керівник "Нафтогазу".
Обидві сторони конфлікту запевняли, що самі не допустять будь-яких збоїв у поставках нафти.
"О 8.30 я передзвонив керівнику диспетчерського пункту, повідомив йому, що я тимчасово виконую обов'язки голови правління, поставив його до відома, щоб ніяких дій, які хоч якимсь чином перешкоджали б виконанню нами умов перед нашим партнером "Транснефтью", не робилося", — повідомив Лазорко.
Обидва керівники на прес-конференціях звинувачували одне одного у тому, що в обох офісах вимкнено інтернет та телефони.
"Їх заблокувала якась приватна охоронна фірма, якою керує один із заступників Кирюшина — Авакумов. Це та ж людина, що і мені перешкоджала потрапити до офісу. Я видав наказ, що за перешкоджання мені виконувати обов'язки я його відсторонюю від виконання функцій заступника голови правління", — сказав Лазорко.
Розцінювати дії Кирюшина як рейдерство Лазорко не захотів. Натомість "старий" керівник компанії охарактеризував це саме так.
"Це не що інше, як рейдерське захоплення. Я не проти звільнити це крісло, я вважаю, що потрібні ротації співробітників. Проте їх треба робити згідно з законом. Тому я зараз відстоюю не свою посаду, а лише законність", — переконував Кирюшин журналістів.
Організатори прес-конференції Лазорка до представників ЗМІ поставилися досить стримано. Було видно, що вони прагнуть лише виголосити потрібні для них тези, а не відповідати на "підступні" запитання.
"Я би дуже просив вас не нагнітати пристрасті там, де їх не треба нагнітати. Все відбуватиметься згідно з чинним законодавством. Мова йде про серйозну міжнародну організацію", — сказав Діденко.
Напевно, він не захотів згадувати, що "Нафтогаз" — теж "серйозна міжнародна організація", але від нещодавнього візиту СБУ це її не врятувало.
Між тим, близько 16.30, якраз після прес-конференції Кирюшина в офісі на Кутузова, будівлю зайняли "беркутівці".
Через що галасують
Більшість експертів ринку просто розгублені: що саме змусило посваритися представників двох нафтових груп, які мають досвід плідної співпраці? Не зрозуміло, чому "Приват" не міг продовжити цю співпрацю, адже його бізнес-інтереси з інтересами Кирюшина, за свідченням експерта, майже не перетинаються.
"У нас в державі і так достатньо прикладів політичної нестабільності, які негативно впливають на роботу підприємства. 2008 року "Укртранснафта" втратила майже чверть обсягів транспортування, є питання і щодо трубопроводу "Одеса-Броди", і щодо створення державних стратегічних запасів", — сказав у коментарі "Економічній правді" колишній керівник "Укртранснафти" Олександр Тодійчук, водночас запевнивши, що подробиці конфлікту йому невідомі.
Експерти переконують, що політична складова у конфлікті все-таки існує. Вони виходять з того, що Кирюшин, на їхню думку, людина екс-міністра енергетики, депутата від Партії регіонів Юрія Бойка.
Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін також схиляється до думки, що справа не в якихось конкретних конфліктних ситуаціях, а в інтересі до контролю над прибутками компанії.
"Компанія працює недостатньо прозоро. Там створено якісь резерви нафтопродуктів, і невідомо, коли і кому їх продають. Компанія працює досить стабільно, прибутки стабільні, тому є за що боротися. Можливо, це все пов'язано з намаганням осідлати фінансові потоки напередодні виборів", — пояснив експерт.
За його даними, у Кирюшина більше десяти заступників, і кожен представляє власні бізнес-інтереси. "Там досить складно було б працювати будь-якому керівнику компанії", — запевнив Саприкін.
А за словами головного редактора російського журналу "Ойлмаркет" Дмитра Мосієнка, у короткостроковій перспективі "Приват" цікавить технологічна нафта, що знаходиться у нафтопроводі "Одеса-Броди".
Вона була закачана ще 2004 року за ціною 270 доларів за тонну. "Сьогодні нафта коштує більше 500 доларів за тонну. Таким чином, "Приват" отримає можливість "злити" з нафтопроводу російську нафту і продати її власним підприємствам за собівартістю", — додав експерт.
Тому незрозуміло, наскільки був щирим Кирюшин, коли казав, що не мав досі жодних суперечок із Лазорком. Щось-таки вони не поділили.
Приват монополізує галузь
Сьогодні група "Приват" контролює три з шести українських НПЗ — кременчуцьку "Укртатнафту" (43% належить державі), "Галичину" (Дрогобич, 25% належить державі) та "Нафтохімік Прикарпаття" (Надвірна, Івано-Франківська область, 26% належить державі). Їх сукупна потужність складає 50% від загальноукраїнської. Група також контролює менеджмент "Укрнафти", контрольний пакет якої належить державі.
"Привату" також належить понад 1 500 АЗС — 25% від загальної кількості в Україні, а також три з п'яти основних портів та терміналів з перевалки нафтопродуктів: Іллічівський, Одеська нафтогавань ("Ексімнафтопродукт", належить державі, в оренді до 2013 року), Одеський порт ("Одесанафтопродукт").
У разі отримання контролю над "Укртранснафтою" панування групи "Приват" на нафтогазовому ринку стане повним: вона отримає 75% видобутку газу і нафти, монопольний контроль над транспортуванням нафти, понад 25% усіх АЗС, понад 55% потужностей з випуску нафтопродуктів та чотири з п'яти основних морських нафтоналивних терміналів.
На думку експертів, від такої неприродної монополії може постраждати першу чергу конкуренція в галузі та транзит нафти.
"Приват контролюватиме всі нафтопереробні заводи. Як оператор нафтотранспортної системи він опанує проходження на заводи нафти, а через контроль над портами зможе влаштовувати заводам вимушені зупинки, наприклад, через затоварення мазутом. Це, безумовно, суперечить і російській, і європейській практиці, де природні монополії управляються державою, а не бізнес-групами", — відзначив Дмитро Мосієнко.
Експерт також не виключає, що перехід "Укртранснафти" під контроль групи "Приват" може ускладнити взаємодію цієї компанії з російським трубопровідним оператором АК "Транснефть" і призвести до порушення транзиту російської нафти через територію України.
"Не секрет, що у "Привату" є тертя з російською стороною. Вони виникли після порушення прав російських акціонерів на Кременчуцькому нафтопереробному заводі восени 2007 року. З того часу і ось уже два роки "Транснефть" не постачає російську сировину на це підприємство. Не уявляю, як "Транснефть" домовлятиметься з тими ж людьми, з якими конфліктує у Кременчуці, про обсяги і графіки поставок нафти в Європу", — підсумував експерт.
22.06.2009
Коломойський Ігор Валерійович
Підприємець з українським і ізраїльським громадянством, член наглядових рад Приватбанку, нафтопереробного комбінату "Нафтохімік Прикарпаття", а також нафтовидобувної компанії Укрнафта.
Народився в 1964 році в Дніпропетровську. За освітою інженер. Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут. Бізнесом займається з 1985 року. Є членом наглядових рад Приватбанку, нафтопереробного комбінату Нафтохімік Прикарпаття, а також нафтовидобувної компанії Укрнафта. У інтерв'ю "Дзеркалу тижня" Коломойський визнав, що особисто йому належить 30 % акцій Приватбанку. Сумарна вартість підприємств групи, крупними пайовиками якої також є Геннадій Боголюбов і Олексій Мартинов, експерти оцінюють майже в $3 млрд.
Ігор Коломойський володіє групою видань "Главред", "Газетою по-київськи", а також інформагентством УНІАН. Крім того, він володіє долею в холдингу Central European Media (CME) і є членом ради директорів СМЕ (засновник і головний акціонер Рональд Лаудер).
Ігор Коломойський являється президентом футбольного клубу Дніпро (Дніпропетровськ).
Одружений, двоє дітей. Живе переважно в Швейцарії.
uk.wikipedia.org
