За що Донбас любить Ахметова? Попри скорочення зарплат і робочих місць, жителі Донбасу не змінюють свого поважного ставлення до місцевого олігарха Ріната Ахметова. Вони цінують те, що він робить для регіону, не вдаючись у підрахунки, на які суми він отримав активів і скільки повертає суспільству через благодійні проекти, — пише Роман Олеарчик в британській The Financial Times.
Східні регіони України, де зосереджена велика частина орієнтованої на експорт промисловості країни, традиційно забезпечували левову частку надходжень іноземної валюти до Києва.
Саме з так званого Донбасу походять чимало українських мільярдерів, і саме цей регіон найбільше постраждав від світової рецесії. З часу поширення глобальної фінансової кризи по всьому світу, обсяг замовлень на продукцію металургійних комбінатів, вугільних шахт, хімічних заводів та інших підприємств, яких багато в регіоні, скоротився на 40% або й більше.
Економіка України — провідного експортера сталі, хімічної продукції та зерна — одна з найбільш постраждалих від кризи у світі. Багато поставлено на карту як для українських мільярдерів, яким належать підприємства регіону, так і для мільйонів сімей робітників, "синіх комірців". Останнім загрожують звільнення та скорочення і так мізерних зарплат.
Але на диво, напруженості між багатими і працівниками металургійних заводів та вугільних шахт, які заробляють менше 700 дол. на місяць, практично не відчувається.
Мешканці Донбасу ставляться до своїх олігархів радше з великою повагою; а найбільше — до Ріната Ахметова, найбагатшої людини України.
7 травня під час вирішального матчу півфіналу Кубка УЄФА в Донецьку — найбільшому місті в регіоні — місцеві жителі завзято вболівали за рідну команду "Шахтар". Вона, як і більша частина регіонального бізнесу, належить пану Ахметову.
Він збив свої статки, заволодівши в часи кланового капіталізму протягом 17 років після розвалу Радянського Союзу активами вартістю на мільярди доларів, зокрема, металургійними заводами, вугільними шахтами та енергогенеруючими компаніями. Через благодійну діяльність він повертає мільйони.
Мешканці регіону найбільше цінують те, що схиблений на футболі пан Ахметов вклав сотні мільйонів у місцевий футбольний клуб. Він купив провідних гравців з-за кордону і підняв клуб до світового рівня, давши мешканцям похмурого промислового регіону щось, з чого можна тішитися і чим пишатися.
Футбол в Україні — більше ніж спорт. Це питання національної і регіональної гордості і хобі для мільярдерів країни. У багатьох є власна команда. Як найбагатший мільярдер України, пан Ахметов виклався сповна, інвестувавши більше 400 млн. дол. в новий стадіон у Донецьку, будівництво якого має завершитися цього року — вчасно до Євро-2012, що організовуватиметься спільно Україною і Польщею.
Сам пан Ахметов — народний депутат і спонсор промосковської Партії регіонів, яка домінує в політичному житті Донецька. У той час як протягом останніх років українці втратили довіру до більшості політиків — зокрема і до лідера Партії регіонів Віктора Януковича — через постійні чвари, пан Ахметов у Донецьку залишається надзвичайно популярним і поважаним. В умовах кризи він був змушений зменшити зарплати та розпочати скорочення на багатьох вугільних шахтах, металургійних заводах та інших підприємствах регіону. Однак місцеві жителі не перекладають провину на його плечі, цінуючи, як багато він дає народу.
"Пан Ахметов зробив страшенно багато для наших людей, — каже 45-річний житель Донецька Володимир Мотов, який 7 травня прийшов на матч "Шахтаря", відповідаючи на запитання, чи були спрямовані інвестиції мільярдера у футбол та кошти на благодійництво на збереження підтримки серед населення. — Він розуміє, що повинен віддавати народу і що для того, щоб залишатися успішним, йому потрібна наша підтримка і повага".
"Та його не порівняти з російським олігархом Романом Абрамовічем, який інвестує кошти в британську футбольну команду. Ахметов будує команду і стадіон тут, для нас".
Мешканці Донбасу не зважуються критикувати своїх бізнес-магнатів за те, що вони, незважаючи на високі прибутки їхніх підприємств, не піднімають зарплати. Але говорять про великі інвестиції, потрібні для реконструкції збудованих за радянських часів заводів, на яких вони працюють, і про необхідність зменшити кількість робітників, яка в декілька разів перевищує кількість їхніх колег на аналогічних підприємствах в Європі.
"Не можна звинувачувати його в проблемах, від яких ми потерпаємо в часи економічної кризи, і більшість мешканців розуміють це, а також необхідність скорочень, які потрібні для того, щоб зробити наші заводи більш ефективними", — додає пан Мотов.
21.05.2009
