Ця історія почалася восени 2007 року, коли 23-річна Наталія Д., студентка юридичного факультету одного з київських вузів, познайомилася з громадянином Туреччини Ерденом А. Дівчина працювала у великій міжнародній компанії, стажувалася за кордоном і добре заробляла, тому жодних корисливих мотивів, знайомлячись з іноземцем не переслідувала. Наталія захоплювалася вивченням іноземних мов, знала їх кілька, у тому числі турецьку, і саме можливість розвивати лексичні навики в недавно освоєній мові, за словами дівчини, була причиною підтримки приятельських стосунків з Ерденом.
Одного разу турок запросив дівчину зайти до нього "на п`ять хвилин" в квартиру на Печерську нібито для того, щоб показати якісь книги. У помешканні Наталя виявила ще двох "книголюбів" з Туреччини, які відразу ж запропонували їй зайнятися груповим сексом. Проте дівчина виявилася не з боязких, стала кричати і вириватися з рук чоловіків, які накинулися на неї. Не дивлячись на те, що Наталку кілька разів ударили (у тому числі головою об стіну), дівчина зуміла вибратися з квартири і втекти. У стані шоку вона прийшла в районний відділок внутрішніх справ, сподіваючись на допомогу, проте там Наталі повідомили, що те, що з нею трапилося — це лише спроба зґвалтування, і вона нічого не доведе, тому заяву краще не подавати. Крім того, перелякана дівчина не запам`ятала точної адреси, а допомогти їй відшукати чоловіків, які напали на неї, міліціонери явно не збиралися.
Заяву Наталя не подала, але про себе вирішила будь що знайти насильників і змусити правоохоронців звернути на них увагу. Дівчині було очевидно, що чоловіки, які образили її, далеко не перший і не останній раз таким чином "спілкуються" з дівчатами. Незабаром після цього випадку Наталія зустріла хлопця, з яким надалі вони збиралися одружитися, — студента Артема В. Молоді люди стали жити разом — у квартирі, де Артем проживав зі своєю бабусею. Весь цей час Наталія не припиняла спроб знайти нападників і в січні 2008 року, переглядаючи сайти знайомств, виявила анкету людини, яка як дві краплі води була схожа на Ердена. Наталія, не відкриваючи себе, зв`язалася з ним через сайт, і чоловік призначив зустріч у квартирі, але цього разу за іншою адресою. Для того, щоб переконатися, що з Наталею нічого не трапиться, Артем викликався її супроводжувати. Молоді люди хотіли переконатися, чи дійсно це той чоловік, який колись напав на дівчину, і спробувати дізнатися адреси двох інших насильників, щоб надалі передати цю інформацію до правоохоронних органів.
Прийшовши з Артемом за вказаною адресою, Наталія переконалася, що не помилилася: не лише вона упізнала того самого ґвалтівника (він знову був не сам), але і він відразу ж пригадав її і, злякавшись, став пропонувати гроші, щоб "все зам`яти" і "помиритися". Жодних грошей Наталія і Артем не взяли і попросили Ердена дати адреси або телефони двох його знайомих, які разом з ним в жовтні 2007 напали на Наталію. Не добившись зрозумілої відповіді, молоді люди пішли. Наостанок Наталія пообіцяла Ердену, що розшукає в Туреччині його батьків і напише їм листа про те, чим їхній син займається в Україні. Судячи з усього, саме ці слова дівчини і визначили хід подальших подій.
Наступного дня Ерден електронною поштою став погрожувати дівчині розправою, а ще через пару днів в квартиру Артема увірвалося кілька озброєних пістолетами людей. Можна було подумати, що все, що відбувається, — втілення погрози Ердена, якби не з`ясувалося, що люди, які зненацька з`явилися в квартирі Артема, — оперативники з райвідділку внутрішніх справ. На Артема і Наталію одягли наручники, хлопця виштовхали на сходи і услід викинули його речі. В цей же час інші "оперативники" "вилучали речові докази", а саме — відеокамеру, чотири мобільні телефони, флеш-накопичувач, 700 гривень пенсії бабусі Артема та інші речі. Жодної постанови на обшук і взагалі яких-небудь документів оперативники не пред`явили. Також не велося і протоколювання "оперативних заходів".
Як з`ясувалося, причиною нальоту на квартиру стало те, що Ерден подав заяву в міліцію про те, що Артем і Наталія нібито застосували насильство і викрали з його квартири коштовні речі. Кількість цих речей, як у фільмі Леоніда Гайдая "Іван Васильович змінює професію", поступово збільшувалася ("три магнітофони, три портсигари вітчизняних, куртка замшева... три"), поки не досягло магічної суми 25 тисяч гривень (!). Пильні оперативники миттєво відреагували на заяву "постраждалого" і затримали ймовірних "злочинців".
"Героїчно" затримавши Наталю і Артема, "опери" почали судорожно ліпити "версію". Картина "злочину", за їхньою версією, виглядала так: ніколи раніше Наталія з Ерденом знайома не була. Випадково знайшовши його в інтернеті, вона вирішила його пограбувати (це так природно для дівчини). Озброївшись пневматичними пістолетами, вони з Артемом прийшли в квартиру до Ердена, побили його та його приятеля і викрали коштовні речі (природно, жодної з цих віртуальних "викрадених" речей знайдено не було, не дивлячись на те, що підозрювані декілька днів були "в оперативній розробці".).
Кричущі цинічні порушення закону, що почалися з нальоту на квартиру Артема, продовжилися в РВВС: аби приховати факт незаконного обшуку, а просто кажучи, нападу оперативників на квартиру, слідством було складено два протоколи з однією і тією ж датою і часом — в одному з них з них було сказано, що в затриманого вилучені пістолет і "кастет", в іншому — "в затриманого нічого не виявлено". Прокуратура відповідала відмовою на всі скарги і клопотання захисту відносно дій співробітників міліції (незаконний обшук, розкрадання грошей і особистих речей) і неправомірних дій слідства, а потім і зовсім перестала на них реагувати. Міська прокуратура, яка спочатку грала в бюрократичне недоумство і пересилала скарги на районну прокуратуру в цю ж саму районну прокуратуру, незабаром продемонструвала міру своєї "залученості" у справу і рівень фігур, які "кришували" багатого іноземця. На одному з судових засідань помічник прокурора заявив адвокатові Артема і Наталії: "А Ви за те, що робите, взагалі скоро не зможете адвокатською практикою займатися". Відразу після цього його усунули від справи.
Таким чином, ні в чому не винна молода пара вже 15 місяців знаходиться в СІЗО. За цей час жодних доказів розкрадання якого-небудь майна слідством знайдено не було, як і доказів фізичного насильства по відношенню до турків (медичну експертизу, не дивлячись на численні клопотання захисту, "потерпілі" проходити чомусь відмовлялися, через 9 місяців після інциденту надавши якийсь документ про наявність подряпини на обличчі Ердена), від очної ставки з Наталією "потерпілий" також відмовився, в той же час заяви дівчини про зроблену спробу зґвалтування слідство навіть не залучило до справи.
Зухвала, безкарна корупція лізе з кожної деталі цієї навіть не сфабрикованої, а незграбно зліпленої, шитої білими нитками, ганебної для прокуратури і міліції справи. Зрозуміло, що за бажанням прокуратури швидше передати справу до суду стоїть страх перед розслідуванням дій слідчих і міліціонерів-"нальотчиків" (до речі, всі вони вже переведені на інші посади), ниточки від яких ведуть до прокуратури.
Мундири вартових порядку забруднені. І дуже сильно. Цілком достатньо для того, щоб цю справу узяла Генеральна прокуратура, а також представники профільних комітетів Верховної Ради і щоб ні в чому не винні молоді люди, яких, нагадаємо, ось вже 15 місяців без яких-небудь підстав тримають в СІЗО, були нарешті випущені на свободу.
