Україну продовжує хитати від відгуків газового конфлікту, що вибухнув на початку року між двома державними національними компаніями НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Газпром".
Незважаючи на те, що конфлікт майже вичерпаний, всі його сторони продовжують вижимати з нього якомога більше. Тепер вже на міжнародній арені — через можливі судові позови та гучні політичні заяви.
Втім окрім Росії та України, в цій грі є ще й третій гравець — компанія RosUkrEnergo. Її представники не залишають надій повернути собі втрачене, і, можливо, навіть отримати відшкодування своїх іміджевих збитків.
І хоча досі невідома доля всіх скарг проти України, які надійшли від швейцарської кампанії до міжнародних судів, будь-який досвідчений адвокат намагатиметься отримати максимальну кількість вагомих оцінок на користь свого клієнту з боку офіційних органів влади — судів, прокуратури, Служби безпеки…
Наразі представники більшості вважають, що черговим кроком лобістів RUE стане парламентська трибуна. Як відомо, за тиждень до підписання контрактів, 13 січня, одразу після завершення активної фази енергетичної війни між країнами у Верховній Раді була створена тимчасова слідча комісія з питань розслідування стану функціонування газотранспортної системи України та забезпечення газом споживачів у 2008-2009 роках.
Комісія була створена за ініціативою Партії регіонів, очолив її також член опозиційної фракції — Інна Богословська. Крім того до складу комісії увійшли — три депутаті від "регіоналів", три члени БЮТ, два від НУНС і по одному з Компартії та блоку Литвина.
З перших же днів в комісії почались конфлікти, пов’язані з публічними виступами пані Богословської від імені комісії та її коментарями на користь опонентів уряду. Взагалі в повному складі комісія збиралась лише один раз.
Запланований на 6 березня звіт комісії був зірваний. А на останньому засіданні погоджувальної ради в понеділок Володимир Литвин пообіцяв Інні Богословській надати слово в сесійній залі в п’ятницю. Більше того, 16 березня голова парламенту особисто взяв участь у засіданні комісії.
Крім Литвина, з 11 членів ТСК були присутні лише четверо. Всі — від Партії регіонів. Як зазначається в протоколі засідання комісії, голова Верховної ради зробив висновок, що "засідання ТСК умисно зривається деякими членами комісії, і в п’ятницю треба заслухати звіт комісії у Верховній Раді".
Звіт комісії був затверджений "одноголосно" — чотирма "регіоналами" і Володимиром Литвином. Головні висновки комісії містяться в першій частині звіту, де розглядається хронологія подій під час газового конфлікту наприкінці 2008 — на початку 2009 року.
Цікаво, що всю відповідальність за зрив переговорів в Москві та подальші наслідки цього, в тому числі за зрив транзиту газу в Європу, "регіонали" покладають на Україну в особі уряду та прем’єр-міністра.
За їхньою думкою, "під час переговорів у Москві саме представники української сторони в односторонньому порядку вийшли з переговорного процесу, не реагували на заклики ВАТ "Газпром" повернутися до переговорів, готуючи в той самий час позови до Господарчого суду із вимогою, крім іншого, заборонити транзит російського газу територією України". При цьому комісія вважає, що збоку України вбачається "цілеспрямована провокація конфлікту", наслідком якого в тому числі став зрив транзиту газу територією України.
При цьому цікаво, що члени комісії у своїх аргументах посилаються на повідомлення у ЗМІ, але не беруть до уваги той факт, що у деяких газетах та інтернет-виданнях були повідомлення про те, що підчас переговорів у Москві голова НАК "Нафтогазу України" Олег Дубина отримував дзвінки також від президента Віктора Ющенка.
- Ми лише викладаємо факти, ми не робимо висновків, — запевняє пані Богословська. — Наші факти ось такі — інших в нас немає, і вони говорять про те, що конфлікт був спричинений недолугістю українських чиновників.
Достатньо дивно члени комісії розглядають питання про можливе втручання у переговорний процес між Росією та Україною представників компанії RUE.
З початку йде посилання на слова голови правління ВАТ "Газпром" Олексія Міллера про те, що компанія RUE пропонувала купувати газ для України за ціною 285 доларів США, в той час як прем’єр-міністри Росії та України були готові на ціну 235 долари США.
В другій цитаті йдеться про аналогічне звинувачення на адресу RUE з боку Юлії Тимошенко.А закінчується цей пункт посиланням на два цікавих листи.
Один — лист СБУ від 3 лютого, тобто через п’ять днів після призначення першим заступником голови Служби Валерія Хорошковського, про те, що інформація щодо втручання RUE у переговорний процес з постачання газу між офіційними особами України та Росії відсутній.
Інший лист від самої компанії RUE від 23 січня наступного змісту: "компанія "РосУкрЕнерго" не робила ніяких пропозицій про купівлю природного газу для України по ціні 285 дол. США за 1 тис. куб. м.". Слід зазначити, що цей пункт зовсім не означає, що RUE не втручалась в переговорний процес взагалі.
Голова комісії Інна Богословська в коментарі "Українській правді" розповіла, що в листі, підписаному Швейцарськими директорами RUE, запевняється, що компанія взагалі не втручалась в переговори і не надсилала нікому ніяких пропозицій.
- І я хочу підкреслити, що "Газпром" на всі наші запити не відповів нічого! В той же час ми знаємо з російських ЗМІ, що ця пропозиція про 285 доларів за тисячу кубометрів робилася від імені Дубика — директора RUE з боку Газпрому. Тобто, фактично, Газпром сам собі зробив пропозицію, бо представники RUE стверджують, що будь-які офіційні пропозиції робляться за двома підписами, — заявила пані Богословська.
Цим же аргументується позиція комісії про те, що 11 мільярдів кубометрів газу, що знаходяться в українських газосховищах, все ж таки належить компанії RUE. І в цьому пункті "регіонали" йдуть трохи далі простого викладення фактів, і стверджують: "підписання Договору відступлення не створює правових наслідків у вигляді переходу права власності на природний газ в обсязі 11 млрд. куб. м. газу від RosUkrEnergo AG до НАК "Нафтогаз України".
Інна Богословська стверджує, що комісія так і не отримала жодного документу ні від Кабміну, ні від НАК "Нафтогазу", де б взагалі йшлося про переуступку газу.
В той же час "Українська правда" вже оприлюднювала текст відповідного Договору уступки між НАК "Нафтогаз України", ОАО "Газпром" та ООО "Газпром Експорт" від 19 січня 2009 року.
- В нас цього документу не було! Все, що ми отримали, нам надавала Генеральна прокуратура по таємній пошті, — каже пані Богословська. — Тому в нас є підозри, що цей документ, на який ви посилаєтесь, був підписаний заднім числом.
Найбільш незрозумілим пунктом звіту залишається друга його частина: "Щодо збитків, нанесених іміджу України, а також шкода, нанесена промисловості України та житлово-комунальному господарству України".
З чотирьох аркушів цієї частини, три присвячені… наслідкам відключення газу для Європейських споживачів. При цьому в подробицях розписані збитки Сербії, Болгарії, Румунії, Словаччині, Угорщини, Польщі, Німеччині, Австрії тощо — всього 18 країн.
Представники комісії з боку парламентської більшості стверджують, що цей пункт звіту може лягти в основу міжнародних позовів до України з боку країн, що потерпіли збитки, або з боку компаній-резидентів цих країн, в тому числі тих, що належать Дмитру Фірташу.
- Це неправда. Цей звіт не може бути використаний, як висновок правоохоронних органів, — стверджує Інна Богословська. — Це лише політичний акт, а не рішення суду. Втім, я не виключаю, що, спираючись на нього, правоохоронні органи порушать кримінальні справи, які в подальшому дійсно можуть стати аргументом під час міжнародних судів.
В п’ятницю зранку члени комісії, що незгодні з позицією "регіоналів", можуть висловити свою альтернативну точку зору. За їхньою думкою, звіт не міг бути затверджений меншістю її членів і не може заслуховуватись як думка всієї комісії.
- Вони праві. Але, якщо ви подивитесь регламент роботи Верховної ради, там нічого не говориться про порядок ухвалення звіту ТСК, — розповіла "Українській правді" Інна Богословська. — Логіка полягає в тому, що якщо б рішення приймалося б більшістю, то опозиція ніколи б не могла висловити свою точку зору. Ви що, думаєте ми не розуміємо, що в п'ятницю в нас немає шансів затвердити цей звіт? Їх більше. Ми просто висловимо свою думку.
Втім, вже з перших днів до "Української правди" надійшли листи, в яких з посиланням на той самий регламент роботи Верховної ради прямо вказувалось, що пані Богословська не має права бути членом комісії по цій справі.
Автори листів, що побажали залишитись анонімними, посилались на 87 статтю регламенту, згідно з якою до складу тимчасової слідчої комісії не може входити народний депутат, який "має самостійні або через членів сім'ї майнові цивільно-правові інтереси в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації, об'єднанні громадян, щодо яких згідно із завданням повинно проводитися розслідування тимчасовою слідчою комісією".
Справа в тому, що Інна Богословська є засновником консалтингової компанії "Пруденс". У розпорядження "Української правди" потрапили Угоди про надання послуг, що були укладені між компанією "Пруденс" та НАК "Нафтогаз України" у 2003 та 2004 роках.
При цьому контракти підписувались з одного боку — Генеральним директором "Пруденс" Капліною А.П., а з іншого боку… заступником голови правління НАКу Ігорем Вороніним.
- Ну то й що? Це було у 2003 році. Зараз я передала усі корпоративні права у "Пруденс", і не маю до компанії ніякого відношення, — заявила "Українській правді" Богословська.
- А ви не бачите в цьому конфлікт інтересів?
- Ні. Я — юрист за фахом, і так би не підставилась. А якщо вже так говорити, то в комісії не може бути ані Пашинського, ані Палиці, бо один є радником уряду, а інший перебуває у судових процесах з суб’єктами, що фігурують в нашому звіті.
- А які в вас взагалі відносини з паном Фірташем?
- Ніяких. Я його бачила два рази — один раз в якійсь компаній, а другий — на ефірі "Інтеру". А з Юрієм Бойком взагалі спілкуюсь лише тому, що він є головою нашої партійної організації у Київській області.
