Політики й експерти сперечаються про можливість введення в країні надзвичайного стану
"Я точно знаю, що у президентському оточенні виношується ідея неприродним чином подовжити перебування на цій посаді чинного Президента. Розглядалися різні варіанти. Один із них — довести країну до дефолту, оголосити надзвичайний стан, який Верховна Рада у такій ситуації муситиме затвердити. Ну а за Конституцією, під час надзвичайного стану виборів у країні проводити не можна", — заявила Юлія Тимошенко у січневому інтерв’ю "Дзеркалу тижня". Тези про те, що курсова політика Нацбанку теж з цього репертуару (у такий спосіб, мовляв, намагаються дестабілізувати ситуацію в країні і підвести її під "надзвичайний" сценарій), зазвучали на засіданнях Кабміну. Розкручування теми спровокувало дискусію серед парламентаріїв. Одні сходяться на думці, що поява указу про надзвичайний стан — це щось на межі фантастики. Як висловився "нунсівець" Тарас Стецьків, "Ющенко нічого не може організувати, навіть дефолту". Інші вважають, що Президент не наважиться ризикувати, розуміючи, що усе може закінчитися кровопролиттям. Треті не виключають можливості "надзвичайного" сценарію з подачі Банкової. А дехто твердить, що ситуацією може скористатися не Ющенко, а Тимошенко: прем’єрові, мовляв, вигідно лякати країну "підступними планами" Банкової, щоб переконливішою виглядала ідея імпічменту Президента… Що стоїть за заявами про можливість введення в Україні надзвичайного стану — застереження чи політичний розрахунок? У пошуках відповіді "Високий Замок" звернувся до політиків і експертів.
Юрій ЛУЦЕНКО, міністр внутрішніх справ: "Певні політичні сили хочуть застосувати сценарій, схожий на ризький"
Українська міліція готова реагувати на масові заворушення. Кажуть, що я лякаю опозицію. Ні. Всі мають право на протест. Та я володію інформацією, що певні політичні сили хочуть застосувати сценарій, схожий на ризький: політики починають мітингувати, а кримінальний елемент у цей час починає громити місто. Деякі сили готуються практично до колонізації сходу України шляхом створення молодіжних загонів, які проводитимуть акції непокори з блокуванням важливих магістралей. Та цього не допустить міліція. Вище керівництво Секретаріату Президента, Партія регіонів та деякі інші політики зацікавлені в дестабілізації ситуації, щоб, скориставшись цим, ввести надзвичайний стан. Та дестабілізувати країну не вдасться без опанування МВС. Саме тому я не збираюся йти у відставку і не зміню своєї лінії…
Василь ГРИЦАК, генерал-лейтенант міліції, народний депутат (фракція "Регіонів"): "Може бути "по бєспрєдєлу"…"
Починаючи з травня 2008 року Президент намагається підігнати ситуацію для введення надзвичайного стану. Перший сценарій — звинуватити прем’єра у державній зраді, показати, що вона вступила у контакт з керівництвом Російської Федерації і веде переговори, які начебто підірвуть економічні і політичні інтереси України. Але і тодішній в.о. голови СБУ, і Генпрокуратура, й опозиція — усі потрохи — не пішли на те, щоб дати старт для початку такої кампанії. І її перенесли, сподіваючись на дострокові парламентські вибори. БЮТ звинуватили б у фальсифікації виборів, спровокували б масові безпорядки, і це дало б можливість ввести надзвичайний стан і не оголосити результатів цих виборів. Але не вдалося провести дострокових виборів. Тоді перейшли до іншого плану. Включивши у схему Нацбанк і маніпулюючи курсом (долар підняли до десяти гривень, планували до 15-ти, а то й 20-ти), Секретаріат Президента й особисто Президент могли викликати масові заворушення, а відповідальність перекласти на уряд. Коли керівництво парламенту і більшість депутатів зрозуміли, що це робиться для того, щоб ввести надзвичайний стан, було вжито заходів. Створили тимчасову слідчу комісію, парламент неодноразово розглядав питання, які стосуються діяльності Нацбанку й особисто Президента… На певний час Президент відступив, але від своїх намірів не відмовився. Головне — спровокувати громадянський конфлікт. Введення надзвичайного стану раз і назавжди поховає Україну як державу. Але заради влади, заради особистих амбіцій Президент може піти на це.
Олег БЕРЕЗЮК, голова Українського юридичного товариства: "Навіть якщо будуть спровоковані масові безпорядки — є міліція, СБУ, прокуратура…"
Заяви про те, що в Україні може бути введений надзвичайний стан, голослівні. У законі чітко прописані умови, за яких це можливо. Потрібно, щоб Президент вніс подання до Верховної Ради. Вона має схвалити президентський указ. На сьогодні не бачу підстав для введення надзвичайного стану. Навіть якщо десь будуть спровоковані масові безпорядки (хоча дуже сумніваюся у цьому) — є міліція, Служба безпеки, прокуратура: дадуть правову оцінку, і на цьому все закінчиться.
Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, політтехнолог, директор PR-групи Polittech: "Силові акції СБУ проти "Нафтогазу" змушують замислитися"
Підставою для введення надзвичайного стану могли б стати дві обставини. Перша — масові акції протесту. Починатися може зі страйків, пікетувань, а вилитися у неконтрольовані заворушення. Початок таких акцій був оголошений Партією регіонів саме на березень. Друга обставина — загострення економічної кризи, яке може призвести до того, що сама Верховна Рада, коаліція будуть змушені вимагати введення надзвичайного економічного стану. Про ймовірність надзвичайного стану говорять з прив’язкою до президентських виборів — їх скасування чи перенесення. На тлі нинішніх рейтингів Віктора Ющенка найбільш зацікавлені у цій ситуації Президент і його Секретаріат. Силові акції Служби безпеки проти "Нафтогазу" і погрози першого заступника голови СБУ Хорошковського на адресу Кабміну (про те, що силові дії можуть бути застосовані й у приміщенні уряду) змушують замислитися. "Прощупується" реакція української і світової громадськості на такі дії. За законом, ввести надзвичайний стан в обхід Верховної Ради неможливо. Але не виключений силовий тиск на депутатів, щоб переконати їх дати потрібну кількість голосів.
Чим надзвичайний стан відрізняється від звичайного?
У Законі "Про правовий режим надзвичайного стану" передбачено сім підстав для введення "н.с.": масштабні техногенні чи природні катастрофи і лиха; масові теракти; міжнаціональні і міжконфесійні конфлікти, блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування; масові безпорядки; спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства; масовий перехід державного кордону з території суміжних держав; необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади. Президентський указ про введення надзвичайного стану має бути затверджений Верховною Радою. Закон обмежує термін дії надзвичайного стану — не більше, ніж 30 діб по Україні, в окремих місцевостях — до 60 діб. Президент може продовжити цей термін не більше як на 30 діб, але за погодженням з парламентом. У списку надзвичайних заходів, які можуть бути прописані у президентському указі:
- встановлення особливого режиму в’їзду-виїзду й обмеження свободи пересування;
- обмеження руху транспортних засобів, огляд транспорту;
- посилення охорони громадського порядку й життєво важливих об’єктів;
- заборона страйків;
- запровадження комендантської години;
- перевірка документів у громадян, за потреби — проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, вантажів, службових приміщень, житла;
- заборона інформаційних матеріалів, які можуть дестабілізувати ситуацію;
- регулювання роботи теле- і радіоцентрів, заборона роботи аматорських радіопередавальних засобів та радіовипромінювальних пристроїв;
- особливі правила користування зв’язком і передачі інформації через комп’ютерні мережі;
- порушення (у визначеному законодавством порядку) питання про заборону діяльності політичних партій, громадських організацій в інтересах нацбезпеки і громадського порядку.
В умовах надзвичайного стану діє заборона на внесення змін до Конституції і виборчих законів, проведення виборів (від президентських і парламентських до місцевих) і референдумів.
А тим часом…
На початку березня Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив результати всеукраїнського дослідження, які свідчать: більшість громадян (51%) не готові брати участь у жодних акціях масового протесту. Вийти на санкціоновані мітинги і демонстрації погодилися б 16,6% українців, на несанкціоновані — 3,6%. Бойкотувати рішення адміністрацій, органів влади готові 3,8% громадян, пікетувати державні установи — 4,8%, страйкувати — 7,7%.
