Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко талановито дурять не тільки один одного, українських виборців, але і західних партнерів.
У понеділок ввечері президент і прем'єр поставили підписи під спільною заявою, намагаючись переконати Міжнародний валютний фонд у власній благонадійності. Заради високої мети порятунку України найвищі посадовці пообіцяли припинити політичне протистояння.
"Українська правда" знайшла цей документ.
"Нація очікує, що її лідери зможуть звести до мінімуму негативний вплив кризи, але критики та конкуренти намагаються використати важкий момент для зміцнення свого іміджу. Та ми не можемо дозволити передвиборчій політиці поглибити кризу, а тому обіцяємо покласти край нашим чварам", — пафосно сказано в розписці.
Як тиждень тому запевняв Григорій Немиря, який готував проект тексту, таке звернення є вимогою МВФ для продовження кредитної лінії стенд-бай. Окрім президента і прем’єра, заяву скріпили підписами в.о. голови Нацбанку Анатолій Шаповалов і в.о. міністра фінансів Ігор Уманський.
Однак оголошений перед світом пакт Ющенка і Тимошенко про ненапад проіснував півдоби.
У вівторок зранку парламент зусиллями людей з найближчого оточення Тимошенко проголосував відставку міністра закордонних справ, який обіймав посаду в уряді за квотою Ющенка.
У вівторок ввечері команда президента пішла атакою на газові схеми уряду, коли слідчі СБУ затримали співробітника енергетичної митниці, який за наказом прем’єра розмитнив частину газу "РосУкрЕнерго".
А потім були події в "Нафтогазі", коли підпорядкована президенту спецслужба штурмувала офіс державної компанії, а підпорядковані прем'єру депутати, в угарі безкарності, набралися сміливості поводитися з озброєними людьми як з останнім бидлом.
Якщо все це вони називають ознакою політичного миру, то що тоді називається словом "війна"?
"Сьогодні ми підтверджуємо нашу готовність діяти разом рішуче для відновлення довіри. Робота попереду не буде легка, але ми віримо в те, що спільні дії допоможуть нам подолати кризу", — завершується послання Ющенка і Тимошенко.
Якщо вони вміють так брехати, дивлячись у очі Заходу, то що тоді питатися про власний народ?
