Як провели минулий рік керівники Державного комітету ветеринарної медицини: державу — "нагріли", себе — не обділили
"Що у нас організовано добре, так це злочинність".
Костянтин Меліхан
Із висловом, винесеним в епіграф, звісно, можна посперечатися. Хтось скаже, що наша держава таки бореться з корупцією і злочинністю, бажаючи вийти на якісно новий рівень. Але наскільки ця боротьба ефективна і чи є вона взагалі? На жаль, ситуація, яка склалася в Державному комітеті ветеринарної медицини України, показує нам зовсім іншу картину. Ідеться про "доїння" державного бюджету у великих розмірах, про створення монопольної системи, про знищення українського виробника.
Лобізм по-донецьки
11 вересня 2007 року — ще за Прем’єра Януковича — на посаду голови Держкомітету ветеринарної медицини України було призначено Григорія Іванова, який перед тим працював у Донецькій області. Він зі своєю командою повів галузь у вельми специфічному напрямку.
Що і хто входить до цієї галузі? В Україні є лише декілька біологічних фабрик, які повноцінно працюють і випускають якісну продукцію для потреб ветеринарної медицини. Одна з таких — ЗАТ "НВАП "Новогалещинська біофабрика", що в смт Нова Галещина Полтавської області. Фабрику очолює Тетяна Нестеренко. Здавалося б, у цього національного виробника не мало б виникати особливих проблем, адже держава щороку виділяє немаленькі кошти для купівлі засобів на потреби ветеринарії. Але, на жаль, до українських виробників ці гроші доходять не завжди, а осідають у кишенях спритників при посадах.
"Кожного року, з часів відродження, "Новогалещинська біофабрика" реалізовувала свою продукцію для державних потреб. Це було частиною прибутку підприємства, кошти йшли на розвиток не тільки біофабрики, а й усього селища", — розповідає кандидат медичних наук, доцент Нестеренко. Основним і найбільшим замовником виступав Державний комітет ветеринарної медицини України. До того часу, як пан Іванов був призначений головою комітету, а пан Вержиховський — головою тендерного комітету, "Новогалещинська біофабрика" щорічно брала участь у тендерах Держкомветмедицини і вигравала. Але з січня 2008 року ситуація різко змінилася, свідчить Тетяна Нестеренко.
Можна було б припустити, що препарати з Нової Галещини просто не витримують конкуренції. Далебі! Усі тендери минулого року — а це більше ніж 100 мільйонів планових бюджетних коштів та 25 мільйонів резервних бюджетних коштів — Держкомітет ветеринарної медицини проводив за процедурою закупівлі лише в одного учасника. А це є ознакою відвертого зловживання і прямим порушенням частини 3 статті 42 Конституції України.
Перевагу надавали фірмам-посередникам. Їм пропонували набагато вигідніші умови співпраці — стовідсоткову передоплату на три-шість місяців, а закупівлю здійснювали за цінами, які перевищують ринкові в 10-50 разів! "Наша співпраця з Державним комітетом ветеринарної медицини також була плідною, але ми ніколи не працювали з ним на таких умовах, які зараз надають фірмам-посередникам", — розповідає "УМ" один із працівників дискримінованої біофабрики.
Опитані фахівці свідчать: чомусь жодна з екс-радянських країн, які мають свої біофабрики (Росія, Білорусь), а також країни, що увійшли до ЄС, не закуповують за власні бюджетні кошти вакцини за кордоном. В Україні ж від певного часу все перевернулося з ніг на голову.
У зв’язку із "плідною і цілеспрямованою" роботою пп. Іванова, Вержиховського та їх підлеглих протягом 2008 року всі вітчизняні біологічні фабрики, які так важко відроджувалися після розвалу Радянського Союзу, залишилися без засобів для існування і практично доведені до банкрутства. У випадку з Новою Галещиною йдеться про депресивний стан усього селища.
Як заробити на лисицях
Проілюструємо схему "державницької діяльності" Держкомветмедицини на конкретних прикладах. Так, у 2008 році зі 125 млн. гривень, спрямованих на виконання Державної цільової програми протиепізоотичних заходів (протидії епідеміям), 59,2 млн. гривень були витрачені на закупівлю пероральної антирабічної вакцини проти сказу, що застосовується для щеплення диких хижих тварин, які оточують людей. Зазначені кошти мали б піти на поліпшення епідемічної безпеки громадян. Проте що маємо?
За сприяння посадових осіб Держкомветмедицини України було закуплено й використано антиген іноземної фірми через ТОВ "Укрветпромпостач" (м. Бровари, директор Солодчук В. Л.). Можливо, підтримка іноземного виробника, а не вітчизняних біофабрик, була виправдана? Можливо, розкидані дорогоцінні приманки з вакциною — вартістю 59,2 млн. грн. — дали позитивний ефект? Навпаки! Ніякого позитивного ефекту! Кількість позитивних випадків захворювання на сказ в Україні в 2008 році зросла на 244 одиниці.
Закупівлю антигену іноземної вакцини здійснювали за ціною 6,96 грн./доза. Загалом для придбання цієї продукції Держкомітет ветеринарної медицини уклав контрактів на суму 64,2 млн. гривень. Водночас пероральна вакцина "Раборал А", яку виробляє вітчизняний виробник "НВАП "Новогалещинська біофабрика", коштує 4,5 грн. за дозу, вона пройшла всі потрібні випробування відносно якості та ефективності. Отже, якщо співставити ціни, то можна вирахувати: лише на закупівлі цього препарату економічним інтересам України завдано збитків у розмірі майже 21,07 млн. гривень. Сума просто вражає, якщо зважити, що держава втратила "скажені" гроші лише за одну закупівлю вакцини проти сказу.
За кілька років держава не замовила в новогалещинців жодної дози "Раборалу А". Але ж річ не лише в збитках підприємства і держави, а й у загрозі здоров’ю та життю конкретних людей. Тримаючи в руках документи, які підтверджують страшну статистику, пані Нестеренко відзначає: "За даними Державного науково-дослідного інституту лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, результати досліджень сироваток крові у лисиць після проведеної пероральної вакцинації проти сказу в 2008 році — негативні. Сформований імунітет низький. Ми дуже стурбовані результатами досліджень. Чи можете ви повною мірою уявити ситуацію, що склалася? Мабуть, не знаючи специфіку нашої роботи, ні. А ми повністю усвідомлюємо розвиток небезпечних для суспільства хвороб через використання недоброякісної вакцини!".
Краще пізно, ніж ніколи
"Складалося таке враження, що нашу участь у тендерах і нашу продукцію навмисно ігнорують. І така ситуація склалася не лише з нами, а й з іншими українськими біофабриками, — скаржиться Тетяна Нестеренко. — Ми не отримували повідомлень про тендери, про потрібні державі препарати. Ми неодноразово зверталися до голови Держкомветмедицини, нагадуючи про своє існування. Пропонували перевірену продукцію, порівнювали цінову політику й переконували у доцільності співпраці з нами — але марно".
Керівництво "Новогалещинської біофабрики", починаючи з липня 2008 року, не раз порушувало питання про звільнення Іванова, Вержиховського та інших працівників Державного комітету ветеринарної медицини та тендерного комітету. Приїздила до Києва з проханнями про "помилування" селищна голова Надія Ярмолюк. І мешканці Нової Галещини, яка потерпає від занепаду бюджетоутворюючого підприємства, у своїх зверненнях акцентували увагу на протиправні дії Держомітету. "Ми на підставі фактів показували, як розкрадається державний бюджет. Куди і кому йдуть гроші, — розповідає доцент Нестеренко. — Спочатку ми добилися лише того, що почалися... утиски нашої біофабрики. Приїжджали перевірки, направлені Держкомітетом ветмедицини. Перевірки, які намагалися знайти порушення і взагалі закрити нас. Але нічого їм не вдалося".
Зрештою, 21 січня вже цього року Григорія Іванова було звільнено з посади голови Державного комітету ветеринарної медицини — у зв’язку з несумлінним виконанням своїх обов’язків — порушенням присяги державного службовця (пункт 6 частини
1-ї статті 30 Закону України "Про державну службу"). Сьогодні відомство очолює Петро Вербицький. На його чесність працівники галузі дуже сподіваються і просять відмовитися від згубної практики попередника, спрямованої на знищення вітчизняних підприємств.
А до колишніх діянь Григорія Іванова, який, до речі, називає себе генерал-майором реєстрового козацтва, мали б придивитися в тому числі й працівники компетентних органів.
(Матеріал написаний на основі копій затверджених документів, протоколів, звітів, списків закупівель тендерного комітету, договорів постачання та інтерв’ю безпосередніх учасників. Сторона Григорія Іванова уникла контактів з автором статті).
СХЕМА ОБДИРАННЯ ДЕРЖАВИ
У чию кишеню пішла переплата?
Решта грошей, виділених державою, були направлені на виконання планів притиепізоотичних заходів. І знову виникає "дуже оригінальний підхід " для вирішення цього питання.
Державні закупівлі постійно проводяться в одного учасника торгів, який має незрозумілі переваги над іншими. Це ТОВ "Медторг", ТОВ "Медторг-М" (останнім часом поруч із донецькою фірмою "Медторг-М" виступає донецька ж фірма ТОВ "Альфа-Систем"). Давайте розглянемо, як тендерний комітет витрачав надані йому бюджетні кошти.
Березень 2008 року
Укладено договір на поставку засобів лабораторної діагностики (тест-систем) із ТОВ "Медторг-М" на суму 7,4 млн. гривень. Це тест-ситеми Ridascreen виробництва фірми R-Biopharm за ціною від 13 990 до 14 385 за одиницю. Водночас цю ж продукцію представник відповідної німецької фірми ПП "Біола" реалізує за ціною від 4225 до 4519 грн. за одиницю. Але як риба шукає, де глибше, так Держкомветмедицини шукає, де дорожче. Бо вигідніше не для держави, а для окремих ділків.
Але рекорд марнотратства річної давнини був іншим: закупівля тест-системи (ІФА) для діагностики грипу птахів здійснюється за ціною 40 800 грн. при комерційній ціні лише 3 400 грн. за одиницю!
Загалом вищевказані фінансові операції склали понад 2,5 млн. гривень надлишково сплачених коштів.
Червень 2008 року
Закупівля Держкомітетом ветмедицини аналогічних тест-систем у ТОВ "Альфа-Систем" на суму 2,7 млн. гривень. У порівнянні із комерційною ціною можна зауважити збиток державі в розмірі 1,7 млн. гривень.
Липень-жовтень 2008 року
Постачання засобів лабораторної діагностики, тест-систем для діагностики вірусних захворювань та лабораторного обладнання з ТОВ "Медторг-М" — сума 9 млн. гривень. Фактична сума цієї ж закупки могла становити 2 033 779 гривень. Тобто державу "ні разу не нагріли" майже на 7 млн. гривень.
Закупівля деззасобів також проводиться за цінами, які перевищують комерційні вдвічі-втричі. Виділено 8,3 млн. гривень — орієнтовний збиток держави складає 4,36 млн. грн.
Усе це — ознаки, як мінімум, недобросовісного лобізму. Аналіз цін за договорами постачання підтверджує, що йдеться про десятки мільйонів гривень бюджетних коштів, пущених у неправедному напрямку.
