Хуліганський напад чи спроба замовного вбивства? Інцидент, в який на початку місяця потрапив генеральний директор АНТК ім. Антонова Дмитро Ківа, за всіма ознаками схожий на спробу прибрати керівника підприємства.
За нею можуть стояти як недоброзичливці з України, так і з Росії, — припускає в статті для інтернет-порталу американського тижневика The Weekly Standard Рубен Джонсон.
6 лютого генеральний директор Київського Авіаційного науково-технічного комплексу ім. Антонова (АНТК), Дмитро Семенович Ківа біля свого будинку став жертвою, як це повідомляли спочатку, "нападу групи хуліганів". Ківа постраждав від "сильного удару в голову" і "в серйозному стані та непритомний" був доставлений в лікарню.
АНТК — це єдине зі значних авіаційних конструкторських бюро, що за радянських часів було розташоване поза Росією. Компанія стала ядром авіапромисловості України, але потерпала від недостачі державного фінансування, плюс Росія відмовилася від домовленостей про співпрацю з українською індустрією за кількома спільними програмами.
Перші здогади в пресі про відповідальних за напад на Ківу підозрілі, тому що найвищі посадовці з державних оборонних підприємств в Україні рідко їздять без особистого водія та/або охоронця — тож і малоймовірні жертви випадкового вуличного насильства. "Люди його [Ківи] статусу навіть не ходять по тротуару без супроводу", — сказав представник української оборонної промисловості.
Загадковості до історії додає те, що незважаючи на ранг і становище Ківи, міністерство внутрішніх справ повідомило агенціям новин, що не володіє інформацією про інцидент, хоча за звичайних умов напад класифікували б як злочин. "У нашій комп’ютерній базі інформації немає", — заявив керівник прес-служби МВС Володимир Поліщук РІА "Новости".
Загалом вважають, що інцидент був невдалим убивством на замовлення і це пояснює небажання як МВС, так і АНТК давати коментарі. Модус операнді нападу на Ківу біля його власної оселі — це ознака такого типу вбивств. До того ж український тижневик "2000" повідомив, що замах на Ківу був пов'язаний із нарадою, на якій він головував день перед тим.
"5 лютого в місті Харкові для української аерокосмічної промисловості настав кардинальний момент, — написала газета. — Було прийнято рішення, що АНТК зіллється з двома іншими підприємствами: машинобудівним конструкторським бюро "Прогрес" і ВАТ "Мотор Січ". Аналізуючи інцидент, спеціалісти з авіації в Україні та Росії вважають, що цей напад на Дмитра Семеновича був роботою сил, незгідних з такою реорганізацією аерокосмічної промисловості".
Є певні незадоволені сторони, які хотіли б запобігти злиттю "Антонова" із запорізькими "Прогресом" і "Мотор Січчю". Дехто з персоналу українського виробника літаків виступає проти будь-якого злиття, бо це означало б, що треба ділити надходження від флотилії "Авіаліній Антонова". Це Ан-124 "Руслан" та Ан-225 "Мрія" (найбільші літаки, коли-будь вироблені у світі), які київське підприємство здає в оренду для вантажних польотів. Ці контракти на вантажні перевезення — чи не єдине значне джерело доходів, яке було в АНТК, відколи Україна стала незалежною 18 років тому, тож у компанії є такі, що не дуже щасливі з ідеї підтримувати своїми прибутками операції двох нових партнерів.
Російська промисловість теж намагалася здобути "Мотор Січ" через її страшенно привабливий бізнес — виробництво та підтримка двигунів для російських гелікоптерів. Таких виробничих потужностей в Росії немає, та наразі ціна, яку Україна гне за контрольний пакет у компанії, вища, ніж готова платити Москва. Це злиття з "Антоновим" розвіяло б усі шанси на те, щоб Росія здобула "Мотор Січ", а Україна, відповідно, й далі пожинала би плоди від поставок двигунів для гелікоптерів — прибутки, які російська промисловість вважає по праву своїми. Є більше причин підозрювати в замахові на Ківу російську руку, ніж незадоволених місцевих. "Мотор Січ", яка перейшла до АНТК, вважалася б серйозною затримкою в довгостроковому плані Росії захопити стратегічні активи в сусідніх країнах — колишніх радянських республіках. Крім того, незацікавленість українського МВС у такій гучній справі дозволяє припустити, що її передано в Департамент контррозвідки Служби безпеки України.
Українська економіка зазнала кілька потужних ударів у сум’ятті минулих 5 місяців, та ще й Росія було припинила постачати природний газ на початку 2009-го, наполягаючи на підвищенні ціни на майбутні поставки. Ця ситуація — помітне зростання кримінальної активності та спроби Росії збільшити втручання у внутрішні справи України — розпалила страхи, що країна може повернутися до беззаконня та замовних убивств, як-от замах на Ківу, що характеризували перші роки незалежності України в 1990-х.
Стовідсотково те, що Росія й далі намагатиметься й показуватиме, що вона може простягти руку й крізь кордон, до своїх колишніх колоній, аби здійснити свою волю, дестабілізувати, якщо знадобиться, політичну й економічну атмосферу та прибрати індивідуумів, які стоять упоперек дороги до її державних цілей.
Йосиф Сталін любив казати: "Є людина — є проблема. Нема людини — нема проблеми". Здається, для ідеологічних послідовників колишнього грузина-диктатора в нинішньому Кремлі Ківа став проблемою. Питання в тому, коли інші високопоставлені українці почнуть підпадати під ту саму категорію?
The Weekly Standard
