В амурній історії головного комуніста Петра Симоненка Леоніду Грачу дісталося аж дві епізодичні ролі.
Спочатку прізвище Леоніда Івановича (компартійного “старожила”, екс-спікера кримського парламенту, а нині — нардепа з фракції КПУ) прозвучало в одкровеннях колишньої дружини Петра Симоненка: мовляв, саме подружжя Грачів відкрило їй очі на любовні походеньки чоловіка.
А потім заговорили про те, що скандальне “розвінчання культу” Симоненка нібито й організував Леонід Грач, щоб, змістивши комуніста номер один, сісти у його крісло. Що думає з цього приводу сам “винуватець” чуток, “Високий Замок” дізнавався з перших вуст, “напросившись” на інтерв’ю з Леонідом Івановичем.
- Я не належу до кола друзів Петра Миколайовича, які, судячи з інтерв’ю Оксани Ващенко, знали про їхні стосунки, — каже Леонід Грач. — Коли почув з теленовин “1+1”, для мене це стало шоком і до певної міри образою. У мене свої принципи. Я б не міг дозволити собі на півроку піти з сім’ї, і потім, щоб та, яка ще не відбулася як дружина, розповідала про наші стосунки в усіх барвах. Ті друзі, про яких говорила Оксана Ващенко, мали б ще раніше сказати Петрові Миколайовичу, щоб “зав’язував” з цими речами, а не так, щоб це тривало три-чотири роки, і всі мовчали. Я свою оцінку висловив: те, що відбулося, — удар по партії. А “доброзичливці” запустили брудну “качку”, що я — такий-сякий, нібито хочу стати першим секретарем ЦК. У мене, повірте, не було і не буде такого бажання. Я вже давним-давно це переріс. Щодо вчинку Петра Миколайовича, то для партії це просто так не минеться. Візьмемо майбутні президентські вибори. Як Петру Миколайовичу бути кандидатом і відповідати на запитання, які ще довго витатимуть після всієї цієї історії. Запитайте у нього. Я з ним на цю тему ще не розмовляв, бо він на лікарняному, і я його не бачив.
- Може, на президентські вибори піде не Симоненко, а Грач?
- Багато хочете… Я керуюся принципом: політик повинен говорити правду, політик повинен говорити багато правди, але політик ніколи не повинен говорити всю правду. Це я відповідаю вам жартома.
- А серйозно?
- Нікуди не збираюся… Що я вам поганого зробив?
- Мабуть, не так вже й погано у президентському кріслі, якщо Віктор Андрійович на другий термін претендує…
- Я вже ні на що не претендую. Хіба що на те, щоб партія була чесною, відповідала марксистсько-ленінським ідеям і боролася за владу, не заплямовуючи себе.
- Кажете, що нічого не знали про амурні справи Петра Миколайовича. Звідки тоді у пресі взялися слова Світлани Симоненко про те, що буцімто це ви з дружиною “розсекретили” їй правду про стосунки Петра Симоненка з Оксаною Ващенко (“А потім якось у гості до нас зайшли друзі сім’ї — Леонід Іванович Грач з дружиною Валею — і все прояснили: “У Петі й Оксани точно любов. Вона поводиться так, наче його дружина. Соромно дивитися!”).
- Це неправда. Після появи цього я розмовляв зі Світланою Симоненко. Кажу: “Світлано, по-перше, моя дружина вас не знає — вперше побачила у новинах ТСН. По-друге, я навіть не знаю, де Петро Миколайович з вами жив. По-третє, я не здатен був вчинити так — прийти і давати вам поради. Якби я знав про стосунки Петра Миколайовича, то дав би йому чоловічу пораду: “Не ганьби партію і не зв’язуйся з амурними справами”. Світлана сказала, що це не її слова. Це пішла “качка”, щоб перевести стрілки на мене і зробити мене цапом-відбувайлом у цій історії.
- Від несподіваних поворотів життя ніхто не застрахований. Як би ви вчинили, опинившись на місці Петра Симоненка?
- Я однолюб, і навіть не уявляю, як можна покохати іншу чи розлюбити ту, з якою ще з “пацанячих” часів. Кинути дружину і жити з іншою — я б на таке ніколи не пішов.
- Були розмови про те, що поява одкровень Світлани Симоненко незадовго до розгляду у Верховній Раді питання про недовіру уряду — не випадковість. Мовляв, дружину Симоненка використали, щоб зганьбити лідера КПУ перед партійцями, послабити його вплив у фракції і не допустити, щоб картки комуністів проголосували проти відставки Тимошенко.
- Це збіг обставин, яким скористалися для того, щоб Петру Миколайовичу, а, значить, і партії зв’язати руки. І вони цього домоглися. “Вони” — це може бути і компанія з Банкової (ющенківська), і “донецькі” (Партія регіонів), і “тимошенківці”. Останній варіант, по-моєму, найбільш ймовірний. Участь у президентських виборах Симоненка, який має значну підтримку у південно-східних регіонах, для Тимошенко невигідна. То чому б не скористатися моментом і не загнати Симоненка і партію в кут…
- Якщо чутки про можливу заміну лідера КПУ підігріваються штучно, то навряд чи лише ззовні…
- Перед розмовою з вами дізнався про заяву Вадима Карасьова (політолог, наближений до Віктора Балоги. — “ВЗ”) про те, що кращим з кращих на посаді першого секретаря ЦК може бути Ігор Алексєєв (народний депутат, другий секретар ЦК КПУ). Це теж, очевидно, хід для того, щоб зіштовхнути не лише Симоненка і Грача, а й Симоненка й Алексєєва. Можна говорити, що по Алексєєву — чистий хід Банкової, яка не проти взагалі знищити Компартію.
- Голосування вашої фракції щодо недовіри урядові Тимошенко спровокувало пересуди. Були підозри, що відсутність у сесійній залі семи комуністів (решта 20 проголосували “за”) — не випадковість… Партійна дисципліна не спрацювала?
- Я все зробив для того, щоб фракція проголосувала за відставку. Робив публічно, не приховуючи. Деякі товариші, на жаль, справді не могли бути присутніми на цьому засіданні парламенту. Це Петро Миколайович (на лікарняному) й Олександр Миколайович (Ткаченко), який у серйозних сімейних справах був у Москві. Чому саме цього дня не було решти п’ятьох депутатів (напередодні були, і після були) — хай самі відповідають.
- У разі повернення комуніста Адама Мартинюка у крісло першого віце-спікера (замість Олександра Лавриновича) КПУ доведеться виправдовуватися, що цей портфель їм віддали не як гонорар за послуги для БЮТ… У партії вже обговорювали цю кадрову ініціативу?
- Обговорення наразі не було. Я буду категорично проти такої пропозиції. Питання не в кріслі — партія може обійтися без нього. А привід для того, щоб про КПУ говорили з прив’язкою до Тимошенко, нам не на користь. Якщо коаліція зніме Лавриновича і посадить у крісло Мартинюка, то вже ніхто не доведе, що КПУ не виконувала замовлення Тимошенко.
