Услід за перетворенням лідера українських комуністів Петра Симоненка на одного з провідних персонажів українських таблоїдів, керована ним партія почала привертати до себе увагу. Усередині КПУ розгортаються непрості і цікаві процеси, які дозволяють по-новому поглянути на скандал навколо особистого життя Петра Миколайовича.
Услід за перетворенням лідера українських комуністів Петра Симоненка на одного з провідних персонажів українських таблоїдів, керована ним партія почала привертати до себе увагу. Усередині КПУ розгортаються непрості і цікаві процеси, які дозволяють по-новому поглянути на скандал навколо особистого життя Петра Миколайовича.
Чим ближче голосування за вотум недовіри уряду Тимошенко, тим більше уваги до комуністів, які декілька місяців підтримували коаліцію БЮТ, НУ-НС і Блоку Литвина, компенсуючи брак голосів. На цьому фоні градус критики діючої влади впав, і практично єдиним об`єктом для критичних висловів став Президент Ющенко. Втім, така ситуація влаштовувала далеко не всіх партійців.
Хоча лідер кримських комуністів Леонід Грач публічно заявляв, що не прагне посади першого секретаря ЦК КПУ, саме з його ім`ям пов`язують спробу зміни партійного курсу. Цікавим чином вона співпала в часі зі скандалом навколо особистого життя Петра Симоненка, який вирішив залишити дружину і визнати своєю доньку журналістки Оксани Ващенко. Нова обраниця лідера комуністів стверджує, що про їх відносини вже декілька років було відомо найближчому оточенню Петра Миколайовича. Тому тим більше дивним виглядає, що правда тільки зараз виплила назовні.
Фактично сімейний скандал Симоненка став спусковим механізмом внутріпартійного обурення. В результаті партійне керівництво сьогодні вимушене вислуховувати обурені заяви представників партійних первинних організацій, реальністю існування яких, як відомо, пишається Компартія. Треба сказати, що ситуацію дуже вміло розвертають проти Симоненка. Мовляв, партійний вождь не один місяць закликав соратників до аскетизму і боротьби з антинародним режимом, сам у цей час смакуючи радощі життя на повну. Кажуть, що Леонід Грач швиденько “провів роботу” з товаришами на місцях. Чи варто дивуватися, що в Інтернеті з`являються анонімні повідомлення одне іншого цікавіші. Неназвані джерела вважають, що на найближчому з`їзді Петра Симоненка якщо не виключать з партії, то розжалують з посади першого секретаря ЦК КПУ, а його місце займе Леонід Грач.
Напевно, варто нагадати, що Петро Миколайович очолює КПУ з моменту відновлення її діяльності в 1993 році. Він вже поставив своєрідний рекорд перебування на своєму посту. Ніде правди діти — пік кар`єри Симоненка вже позаду, але парадні входи і таємні ходи в українській політиці він знає добре. Комуністи стали зручним спаринг-партнером у владі ще в 1999 році, сьогодні ж часто неформально підтримують правлячу коаліцію. І Леонід Грач, який Юлію Тимошенко не любить майже так само, як Віктора Ющенка, вирішив скористатися ситуацією. Його московські зв`язки будуть, можливо, навіть міцнішими, ніж у Симоненка, а використовувати перевірений більшовицький принцип “що гірше — то краще” Леонід Іванович також уміє непогано.
У змаганні комуністів за владу багато що залежатиме від позиції другого секретаря КПУ Ігоря Алексєєва. Його прихід на місце “комуніста номер два” в 2006 році мав ознаменувати партійне оновлення, але для широкої громадськості Ігор Вікторович залишається в тіні. Зате Алексєєва називають хранителем партійної каси. Цікавою буде і позиція Адама Мартинюка, якого Алексєєв витіснив з місця другого секретаря КПУ. Адам Іванович — хороший апаратник, який володіє досконало майстерністю підкилимної інтриги. Не виключено, що він вирішить відігратися на Симоненкові розраховуючи на власну можливість поборотися за пост партійного вождя.
Голосування фракції КПУ за відставку уряду Тимошенко стане лакмусовим папірцем. Якщо комуністи виступлять проти Юлії Володимирівни, це буде дзвоном набату для Петра Симоненка, заміна якого на посаді партійного лідера стане винятково питанням часу. КПУ під керівництвом Грача (його шанси змінити Симоненка найбільш високі) навряд чи стане проукраїнською партією, скоріше, навпаки. Леонід Іванович, одержавши оперативний простір, постарається і імпічментом Ющенка зайнятися, і повніше програму “Анти-НАТО” розгорнути, і про кримські проблеми говорити на повний голос. Та й під час президентської кампанії безумовно не захоче грати роль мовчазного статиста.
