Недоброго листопадового ранку 2008-го загорівся Макіївський центральний універмаг
Як його весь день гасили і як нині коментують лихо рятувальні служби — привід для окремої розмови. Констатую факт: на очах у сотень роззяв, градоначальників і пожежників найбільше торговельне підприємство згоріло майже вщент. Без майна, товару на десятки мільйонів гривень і роботи залишилися майже 500 городян та їхніх родин.
Вони впевнені, що універмаг підпалили “доброзичливці” з числа конкурентів. Не києм, то палицею, не рейдерським захопленням, то за допомогою “червоного півня” їм удалося ліквідувати курку, що несе золоті яйця для місцевого бюджету. Версію про підпал, що її, сподіватимемося, серед інших професійно розробляють слідчі, взято не із закоптілих стель п’ятиповерхового із сучасною прибудовою універмагу.
Мерзосвітні чи, як сказав би столичний “мер”, погані люди хочуть “з’їсти “солодкий” об’єкт з 2001 року. Тоді успішне підприємство сподобалося скоробагатькам, які побажали прибрати його до нечистих рук. Боротьба була нерівною, з втратами, але переможною.
Вдруге акціонерів атакували в 2007-му. Тактику погроз, шантажу і поширення чуток про банкрутство хвацько опанували Воніщев, Кишкіна і Мафік, які виконували волю замовників. Закінчилося все кримінальною справою, щоправда, не доведеною міліцією до логічного кінця. Але опонентам тоді не вдалося скупити омріяні акції універмагу.
Торік, повіривши в безкарність, на торговельних площах з’явився такий собі Петро Р-н, за його словами, представник частини акціонерів. Він висловив невдоволення менеджментом підприємства, зажадав негайного підвищення його прибутковості чи продажу акцій за ціною, яку визначить він сам. Пригрозив працівників прилавка задавити економічно і юридично, а послуги “давильників” обіцяв оплатити за свій рахунок.
Сказано — зроблено. До універмагу вчастили перевіряльники, у тім числі пожежники і санітари, які так і не знайшли в результаті вогненебезпечних задвірків і ненаситних пацюків. У суди і правоохоронні органи косяком пішли скарги про злочинні діяння керівництва універмагу, їхнє нібито хабарництво та інше. Перевіряльники нічого крамольного не знайшли. У судах досі розглядаються позови не на користь “доброзичливців”.
Відбиваючи шалені атаки, акціонери впевнено завойовували ринок, розширюючи площі, поліпшуючи сервіс, відкидаючи кабальні умови рейдерів. Не тільки в місті універмаг відомий благодійністю. Про це не раз розповідали “Голос України”, місцеві газети, телебачення і радіо.
Макіївський ЦУМ, одне слово, на слуху, колектив працює злагоджено, чесно і прозоро, тому і ламають недруги свої зуби на міцному горішку. Ламають, але зухвало і поки що безкарно лізуть на “солодкий” об’єкт.
- Учергове до мене прийшли ходоки від “ділових людей” напередодні трагедії, — розповідає заступник голови правління акціонерного товариства Фаїна Холошенко. — Запропонували за наявні у них 24 відсотки цінних паперів віддати магазин “Подарунки” і дві бази. Ультимативно заявили, що якщо до 25 листопада не погодимося, вони “поховають свої акції разом з універмагом”.
А 26 листопада універмаг згорів.
...Уранці на роботу прийшли співробітники ЦУМу та орендарі, електрик під’єднав будинок до мережі. Через кілька хвилин пролунав гучний вибух. До стелі піднявся стовп полум’я. Те, що бачили очевидці, рятувальники коментують однозначно: коротке замикання.
Гадаю, фахівцям неважко буде після одержання експертизи відрізнити маленький іскровий заряд від умисного підпалу. Імена можливих замовників не лише на слуху городян, а й у матеріалах кримінальної справи зразка 2007-го стосовно Воніщева і Ко. Як то кажуть, ab ovo — почни з самого початку, від яйця...
Варто зазначити, спроби розв’язати проблему на свою користь за допомогою “червоних півнів” у вигляді випадкового загоряння були в багатьох ЦУМах регіону. Достатньо згадати пожежу в донецькому універмазі 2002 року.
...Нині міліція розслідує кримінальну справу за фактом порушення вимог пожежної безпеки в ЦУМі. Голову правління акціонерного товариства Вальдаса Ладавічуса, як уповноважену посадову особу, визнано потерпілим. Очевидно, тільки суд може назвати винного в пожежі, що залишила без засобів до існування сотні родин. За логікою і за законом, до винного і тільки до нього можна висунути претензії і стягувати матеріальні збитки.
Це розуміють усі, крім, схоже, підприємця М., котрий подав позов до господарського суду Донецької області. Він стверджує, що разом з ЦУМом згорів належний йому товар на круглу суму. І просить стягнути її з погорільця. Суд, не мудруючи лукаво, своєю ухвалою задовольнив прохання позивача, і вже 3 грудня 2008-го заарештував майно й банківські рахунки ЦУМу, паралізувавши, по суті, в такий спосіб роботу підприємства. Надія відродити його сьогодні жевріє під руїнами поспішного, вважаю, судового рішення.
Чи не цього домагалися вимагачі стільки років? Чи не їхня погроза “поховати” акції реалізована?
Професіонали апеляційного господарського суду, хочеться вірити, неупереджено розглянуть скаргу акціонерів на ухвалу колеги, відокремивши зерна від плевелів. І поставлять усе на законне місце. Від оцінки на диво оперативних дій судді (з 1 по 3 грудня прийняла, вивчила справу і заарештувала майно та рахунки) утримаюся. Дивує позиція позивача М. Невже він і справді побоюється, що ЦУМ має намір розпродати свої активи, щоб не компенсувати його збитки? Але ж відчуження об’єктів акціонерного товариства — не продаж холодильників і прасок. Законом передбачена складна процедура, що триватиме не один місяць.
- Але головне в тому, що ми вирішили нічого нікому не продавати на догоду рейдерам, а відбудувати універмаг за свої та інвесторів кошти, — заявляє Вальдас Ладавічус.
Його та однодумців напевне підтримає не тільки словами співчуття міська влада. У цей скрутний час так важливо зберегти робочі місця і доходи до місцевої казни. Щоб сама Макіївка не стала схожою на позбавлений нині життя ЦУМ.
