Новітні латифундисти за сприяння влади і судів втілюють у життя найцинічніші схеми земельних махінацій
Слова та словосполучення "рейдери", "рейдерське захоплення" нині вже міцно увійшли до лексикону українців. Навіть сусідська сварка за межу в селі супроводжується цими термінами — автору доводилося чути, як один чоловік обзивав іншого рейдером, бо той приорав собі частину нібито чужої території. Але коли йдеться не про межу, не про присадибну ділянку, а про велетенські підприємства, про тисячі гектарів землі, про бізнес-об’єкти з мільйонними прибутками — тоді вже не до жартів. Особлива його небезпека в тому, що українська Феміда не лише закриває очі на рейдерські атаки — подекуди вона тісно зрослася з кримінальними структурами.
Між "білим" і "чорним" — прірва глибиною в закон
Як відомо, у світовій практиці рейдерством вважають процес агресивного поглинання одного підприємства іншим, тобто зміну прав власності на підприємство та його активи без згоди власника. Умовно рейдерство поділяють на три типи — біле, сіре та чорне. І різняться ці типи за ступенем криміналізації дій, вжитих рейдерами.
"Біле" рейдерство полягає в застосуванні лише законних механізмів поглинання активів та фактично є процесом законної конкурентної боротьби, що, на думку деяких експертів, є позитивним явищем, яке стимулює розвиток економіки. Основні операції, у даному випадку, проводять лише з цінними паперами підприємства.
"Сіре" рейдерство здійснюється методами, які формально носять ознаки законності, однак при цьому активно використовують фальсифіковані документи, проводять неправомірні збори акціонерів або забезпечують судові ухвали з порушенням встановлених законодавчих норм. Основним сприятливим фактором для існування цього виду рейдерства є корумпованість посадових осіб, державних або недержавних контролюючих органів — суддів, реєстраторів.
Найбільш криміналізованим є "чорне" рейдерство. Окрім підкупу чиновників, тут активно використовують силовий вплив — наприклад, примусову зміну керівництва підприємства. Силові акції зазвичай виконують охоронні структури або спеціально найняті особи, до числа яких часто входять представники злочинного середовища.
Найвідоміші рейдерські атаки останніх років — гучні справи довкола кількох українських металургійних комбінатів, коли у Нікополі, Кременчуці та інших містах тисячі працівників виходили на захист своїх підприємств. Проте останнім часом люди вже не гинуть за метал — металургійна галузь в умовах світової економічної кризи втрачає свою рентабельність. Натомість з’являється інший ласий із точки зору рейдерів об’єкт — земля.
Диктатура починається з землі
Торік Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун заявив про те, що людство стоїть перед ще однією загрозою — загрозою голоду і продовольчої кризи. Світовий банк підготував аналітичний звіт, у якому йшлося про Україну (поряд з Казахстаном і Аргентиною) як про потенційну продовольчу базу світу — за умови акцентування на агропромисловому комплексі і на ефективнішому використанні українських земель. Очевидно, така підвищена увага до нашої держави та її агропромислового комплексу з боку світового співтовариства має спонукати наших політиків до того, аби якнайшвидше скасувати мораторій на продаж землі, що діє упродовж останніх восьми років.
Утім, мораторій є цілком умовною забороною, оскільки на сьогоднішній день вже з’явилися великі земельні магнати, латифундисти, які скуповують за безцінь, а іноді і за допомогою шантажу, тиску, обману, дуже часто — під прикриттям суддівських рішень, земельні паї, отримані нашими селянами. Більшість із представників цієї групи латифундистів зосередилися довкола Юлії Тимошенко і є активними депутатами фракції БЮТ у Верховній Раді, депутатами місцевих виборних органів, керівниками різного рівня.
Як ми вже писали, серйозні незаконні оборудки з землею були проведені в Броварському, Обухівському, Києво-Святошинському, Вишгородському, Васильківському та інших районах Київської області. Рішення судів, акти права власності та інші документи, які мають пряме відношення до незаконних земельних оборудок, всіма посадовими особами ретельно приховуються. З цією метою керівниками організацій, що мають пряме або опосередковане відношення до земельних питань, призначають людей, відданих особисто Губському. Спроба отримати інформацію натикається на опір і взаємну поруку.
Аби зрозуміти, яку соціальну напругу створюють непоодинокі випадки захоплення землі, варто прочитати стрічки новин в інтернеті: акції протесту проти рейдерського захоплення земель під Львовом, у Житомирі, акції протесту проти відведення земельних ділянок відомим рейдерам, учасникам рейдерських атак на "Житомирхліб" та інші об’єкти АПК. Трохи раніше — повідомлення з села Щасливе Бориспільського району: "Під Києвом орудує рейдерське угруповання з захоплення землі?". Велетенська кількість матеріалів про земельне рейдерство — в Полтавській області.
Історична паралель: в усіх без винятку країнах світу, де рейдери об’єднувалися з латифундистами, страждав народ. Італійський фашизм 20-х років ХХ століття у своїй основі мав саме ці два начала. Латиноамериканські диктаторські режими базувалися також на двох класичних складових — рейдерстві й великих латифундіях.
Торік у Російській Федерації було прийнято антирейдерське законодавство, якого так бракує нам. Оскільки більшість рейдерських захоплень проводилися з благословення судів, тому ця гілка влади, на думку російських політиків, має нести головну відповідальність за сприяння рейдерам. І судді втратили недоторканність. Кількість рейдерських атак в Росії відчутно скоротилася до мінімуму, проте в перший же місяць дії законодавства близько 200 суддів було оголошено в розшук. Приклад більш ніж красномовний.
Скількох суддів доведеться шукати нашим правоохоронцям у випадку, коли Президент України Віктор Ющенко "проб’є" свою ідею скасування недоторканності суддів і народних депутатів? За минулий рік в Україні було зафіксовано 908 рейдерських атак. Лише в 17 випадках суди задовольнили клопотання потерпілих. Левова частка справ, що розглядалися, стосувалися саме земельного рейдерства.
Влада підозріло мовчить...
Народний депутат України Григорій Омельченко надіслав депутатське звернення до глави держави, у якому звинуватив суддів у круговій поруці. "Масштаби порушень чинного законодавства судами та можливі соціальні наслідки від таких рішень вже сьогодні необхідно віднести до питання національної безпеки, — стверджує нардеп. — Причому непоодинокими стали випадки, коли суди вищої інстанції не реагують належним чином на порушення закону першої інстанції. Так, зокрема, Апеляційний суд Київської області витребував рішення Бориспільського міськрайонного суду:
№ 2-729/07р. за позовом Бойко Л. П. до Кропива Л. І.
№ 2-735/07р. за позовом Фатєєвої С. В. до Гаврилюк В. В.
№ 2-739/07р.Фатєєва С. В. до Геймур Л. І.
№ 2-742/07р.Бойко Л. П. до Кропива Л. І.
Усього ми нарахували кілька сотень таких витребованих справ. Незважаючи на те, що згадані тут рішення судді виносили десятками в один день без участі однієї зі сторін, самі рішення мають однакові орфографічні помилки, Апеляційний суд Київської області їх не скасував. Верховний суд України також не проводить систематичного узагальнення даної категорії справ і не втручається ефективно в протиправну практику, не виступає ініціатором внесення до Верховної Ради України важливих змін законодавства з метою не допустити ухвалення злочинних, по суті, рішень. Безкарність у даному питанні призвела до того, що суди виносять рішення, де стороною виступають померлі громадяни. Генеральна прокуратура України та її підрозділи на місцях не вносять протести на такі рішення судів і не порушують кримінальних справ проти конкретних представників Феміди, в діях яких є ознаки злочину. Державна податкова адміністрація України також не виявляє інтересу до осіб, які задіяли в незаконних операціях із землею сотні мільйонів доларів, не вивчає походження цих коштів та механізми уникнення від сплати податків до скарбниці".
Як стверджує Григорій Омельченко, за цими рішеннями стоять високопосадовці, в тому числі й народні депутати України, які практично очолюють ці злочинні угруповання. Виявити їх поіменно не становить проблеми, якби правоохоронні органи в рамках кримінальних справ допитали суддів, засновників підприємств, створених спеціально для здійснення цих злочинних оборудок.
Народний депутат Омельченко звертається до Президента України з проханням дати доручення Генпрокуратурі проаналізувати правомірність ухвалення суддівських рішень судами про рейдерське захоплення землі й, у випадку їх невідповідності закону, внести протести та порушити кримінальні справи проти суддів, які допустили зловживання своїми повноваженнями. Державній податковій адміністрації України пропонують проаналізувати походження коштів, які задіяні при незаконних операціях із землею, і дати правову оцінку таким діям.
