Юлія Тимошенко потрапила в пастку, до якої виявилася неготовою. Її соратники чекали багатьох труднощів з виконанням своїх передвиборчих обіцянок — поверненням боргів ощадбанку, скасуванням військового призову та реприватизацією Дніпроенерго тощо.
Перешкоди на шляху до усунення посередників з газового ринку були далеко не на першому місці. Проте, саме війна проти газових компаній, яка ще недавно обіцяла перетворитися в довготривалу бюрократичну тяганину, може стати ахіллесовою п’ятою прем’єра.
Після останнього прем’єрства Юлії Тимошенко, на газовому ринку України окрім головного посередника з’явилась ще одна компанія, народжена тими ж хто раніше допомагав укріпленню RosUkrEnergo.
Це — спільне підприємство УкрГазЕнерго, статутний капітал якого порівну розділений між НАК "Нафтогаз України" і RosUkrEnergo. Саме вона і стала центром газового конфлікту, що розпалився наприкінці минулого тижня.
УкрГазЕнерго було призначено урядом Юлії Тимошенко першою жертвою в схемі постачання газу в Україну. Є дві причини, чому саме ця компанія викликає відверте обурення у прем’єра.
По-перше, головною місією УкрГазЕнерго є встановлення контролю над внутрішнім ринком України з боку RosUkrEnergo, усунення якого є однією з передвиборчих лозунгів Юлії Тимошенко.
По-друге, побічним наслідком появи УкрГазЕнерго стало порушення спадкоємності у грошових потоках НАКу. Справа втому, що раніше контроль над коштами, що поступають від державного монополіста був у руках уряду. І кожна нова влада перенаправляла ці ресурси у потрібному їй напрямку.
Тепер, незалежно від того, хто при владі, половина прибутків від продажу газу кінцевим промисловим споживачам осідає на рахунках приватної з української частини компанії RosUkrEnergo.
З першого ж дня роботи уряд оголосив УкрГазЕнерго бойкот. НАК "Нафтогаз України" діяв так, ніби такої компанії взагалі не існує, неофіційно заборонивши вести з нею будь-які переговори і підписувати будь-які документи.
На початку січня ситуація дійшла до абсурду — державні компанії почали повертати УкрГазЕнерго гроші за надані послуги. Наприклад, Укртрансгаз, за даними Української правди, повернув 380 млн. Гривень, що були нараховані за транспортування газу. При цьому компанія взагалі відмовилась пролонгувати договори на транзит газу по своїй мережі.
Фактично УкрГазЕнерго викреслили з схеми поставок газу, паралельно почавши тотальні перевірки її стосунків з НАК "Нафтогаз України".
Наприкінці січня на стіл Юлії Тимошенко було покладено звіт контрольного-ревізійної комісії, в якому йшлося про суттєві порушення у відносинах цих двох компаній.
Зокрема через несвоєчасне оформлення надходжень газу від УкрГазЕнерго державі було завдано збитків на суму понад 412 млн. гривень. Простим язиком кажучи, газ, який НАК спожив у червні-липні, коли він коштував 599,7 грн., був оформлений лише у жовтні 2007 року за новою ціною в 849,6 гривень.
Втім захопившись війною, соратники Юлії Тимошенко крок за кроком наближалися до такої ж пастки. Весь листопад і грудень 2007 року "Нафтогаз України" споживав газ, не маючи протоколів на його відбирання, не цікавлячись, кому він належить, і яка в нього ціна.
З новорічними дзвонами шляхи для відступу були відрізані остаточно. Логіка опонентів НАК "Нафтогазу України" виглядав так: якщо газ, який використовував НАК у листопаді-грудні був російським, то він коштує 314 доларів, якщо ж він належав УкрГазЕнерго, то його було викрадено, бо відповідних актів передачі палива.
Керівники УкрГазЕнерго натякали, що газ, відібраний у листопаді-грудні, може бути оформлений лише за новими цінами і коштуватиме не 142 долари, а 185 за тисячу кубометрів.
У відповідь керівництво НАКу почало погрожувати, що купуватиме газ напряму з RosUkrEnergo. Але погрози виявились пустими: керівництво RosUkrEnergo дало зрозуміти, що весь свій газ вона згодна продавати лише УкрГазЕнерго.
Уряд вирішив піти у ва-банк і почав по-справжньому велику гру.
Спочатку компанію вивели за юридичну площину.
28 січня голова НАК "Нафтогазу України" Олег Дубіна звернувся до Кабінету міністрів з проханням припинити дію розпорядження уряду Юрія Єханурова про створення закритого акціонерного товариства "УкрГазЕнерго".
За інформацією "Української правди", уряд задовольнив прохання пана Дубіни, і Юлія Тимошенко підписала відповідне розпорядження.
Цим документом уряд наступив на одну з найболючіших мозолей Газпрому: російський монополіст вже багато років відверто констатує, що однією з її стратегічних цілей є вихід на внутрішні ринки країн-споживачів газу. УкрГазЕнерго є ланкою досягнення цієї мети.
Не звертаючи на це увагу, НАК разом з урядом діяв лише в наступальному режимі.
31 січня, через три доби після ухвалення рішення про ліквідацію УкрГазЕнерго, перший заступник голови НАКу Ігор Діденко написав своєму колезі у Газпромі Валерію Голубєву, офіційного листа.
В цьому листі він:
по-перше, все ж таки визнав борги НАКу перед УкрГазЕнерго, та визначив їх обсяг;
по-друге, пообіцяв погасити їх протягом 6-8 тижнів за рахунок залучених коштів DEUTSCHE BANK AG, перерахувавши їх напряму Газпрому;
і найголовніше, направив на розгляд Газпрому проект контракту купівлі-продажу природного газу на 2008 рік.
В останньому реченні пан Діденко окремо підкреслює: "Звертаємо вашу увагу, що умовами цього контракту передбачено купівлю газу лише туркменського, узбецького, казахстанського походження".
Це, мабуть, мало б натякнути росіянам, що УкрГазЕнерго вже майже ліквідовано, і тепер черга за RosUkrEnergo. Але в той же час це означало, що Україна не має наміру купувати дорогий російський газ за 314 доларів, а погодиться лише на середньоазійський за 179,5 доларів.
Заступник павління Газпрому Валерій Голубєв відповів на лист Діденка 8 лютого. Він підкреслив, що "розгляд зазначеного механізму" можливий "лише за фактичної наявності в НАК "Нафтогаз України" необхідних коштів на погашення заборгованості".
"Щодо запропонованого Вами проекту контракту купівлі-продажу природного газу на 2008 рік між НАК "Нафтогаз України" та РОСУКРЭНЕРГО АГ, інформуємо Вас про те, що в РОСУКРЭНЕРГО АГ є контракт купівлі-продажу природного газу з ЗАТ "УКРГАЗ-ЭНЕРГО", що діє і яким передбачається постачання всього обсягу призначеного для України природного газу.
Запропонована Вами зміна контрактних відносин з постачання природного газу до України суперечить домовленостям, закріпленим в Угоді про врегулювання відносин у газовій сфері від 04.01.2006 р. між ВАТ "Газпром", НАК "Нафтогаз України" і РОСУКРЭНЕРГО АГ.
Крім того, слід зазначити, що ВАТ "Газпром" належить істотна частка участі в РОСУКРЭНЕРГО АГ, а ЗАТ "УКРГАЗ-ЭНЕРГО", у статутному капіталі якого РОСУКРЭНЕРГО АГ належить 50% акцій, здійснює постачання природного газу безпосередньо кінцевим споживачам природного газу України", йдеться в листі Голубєва. Але про цей лист стало відомо лише 8 люього.
Щоб остаточно продемонструвати свої наміри, 5 лютого Ігор Діденко направляє листа до Державної митної служби України з вимогою припинити розмитнення газу УкрГазЕнерго, як тільки ця компанія використає свою квоту на постачання газу у розмірі 5,04 млрд. куб. м.
За деякою інформацією, голова Держмита Валерій Хорошковський відмовився від виконання цього доручення, вимагаючи прямої вказівки Юлії Тимошенко. Чи направила прем’єр такого листа власноруч, невідомо. Починаючи з 5 лютого, події розвивались вже незалежно від неї.
Заява Газпрому у четвер ввечері про загрозу припинення постачання газу стала несподіванкою. Фактично російський монополіст офіційно виступив як захисник своїх молодших партнерів у особі співвласника RosUkrEnergo Дмитра Фірташа і голови правління УкрГазЕнерго Ігоря Вороніна.
Втім, це вкладається в певну стратегію захисту Газпромом своїх бізнес-інтересів на ринку України, і має певну логіку з огляду на специфіку розподілу газу у мережі.
Справа в тому, що фізично неможливо визначити, газ якого походження зберігається в газосховищі, і кому він належить. І всі заяви Газпрому про неоформлений відбір російського газу базуються на тому, що будь який рух палива по трубі з газосховища можна ідентифікувати лише, якщо він документально оформлений. Якщо ж це не було зроблено, то газ можна називати чиїм завгодно.
Але в подіях кінця минулого тижня є деякі обставини, збіг яких важко піддається поясненню.
В розпорядженні "Української правди" опинився лист, датований 6 лютого 2008 року, від президента Віктора Ющенка на ім’я генерального прокурора Олександра Медведька наступного змісту:
"Зважаючи на важливість порушених у зверненні голови правління ЗАТ УкрГазЕнерго І. Вороніна щодо ситуації у нафтогазовому секторі, прошу невідкладно організувати перевірку викладених фактів, у разі необхідності застосувати всі передбачені законодавством заходи реагування та про результати повідомити мене особисто до 11 лютого 2008 року".
У УкрГазЕнерго підтвердили, що раніше Ігор Воронін дійсно звертався до президента з проханням звернути увагу на несанкціонований відбір газу УкрГазЕнерго з газосховищ.
Впадає в око, що дати на листі Віктора Ющенко дивним чином співпали із термінами заяви Газпрому. Президент звернувся до Генпрокурора за добу до заяви російського монополіста і вимагає відповіді в той самий день, коли Газпром погрожує зниженням тиску в газопроводі. Хоча, можливо це просто збіг, повязаний з датами запланованого на 12 лютого візиту Ющенка до Москви.
Крім того, не зрозуміло чому, Ігор Воронін звернувся за захистом саме до президента, а не написав листа напряму до Генеральної прокуратури. УкрГазЕнерго є комерційним підприємством і не має жодного відношення до секретаріату президента.
Але в неділю приклад з Ігоря Вороніна взяв голова правління Газпрому Олексій Міллер. Замість того, щоб напряму звернутися до голови уряду, в сфері керівництва якого знаходиться НАК "Нафтогаз України", пан Міллер написав телеграму Віктору Ющенку.
Здається, в Москві досі живуть у 2005 році, коли всі газові питання вирішувались удвох Олексієм Івченком і Віктором Ющенком. Деякі високопосадовці з БЮТ навіть впевнені, що найближчим часом президент все ж таки прийме рішення про підпорядкування НАК "Нафтогаз України" Раді Нацбезпеки. Нібито в секретаріаті навіть вже готується відповідний указ.
Проте з кожним днем ситуація стає напруженішою. Поруч з великими грошима в гру вступають ще більші політичні амбіції прем’єра та президента.
Візит Віктора Ющенка в Москву може стати поворотним моментом у другому прем’єрстві Юлії Тимошенко. З одного боку, зрозуміло, що лідеру БЮТ не вдасться істотно зламати хід переговорів з росіянами після поїздки президента. Віктор Ющенко прагнутиме повернутися з остаточною формулою українсько-російських відносин у газовій сфері.
Але з іншого боку, цілком очевидно, що підпис будь-якого урядовця під будь-якою угодою з RosUkrEnergo стане фактичною капітуляцією Юлії Тимошенко.
Напевно найбільшою невдачею Юлії Тимошенко у повторному приході до влади є не хрупкість коаліції, не рівень інфляції і не стан економіки, а час. Якби газовий конфлікт розгортався посеред року, прем’єр ще б могла обіцяти прибрати посередників з нового сезону.
Три роки тому Юлія Тимошенко могла пояснювати присутність RosUkrEnergo ще й тим, що президент відібрав в неї вплив на паливно-енергетичний сектор.
Зараз Тимошенко не вдасться знайти аргументи на захист свого співробітництва з "суперметастазою" і найбільшою, за її словами, "корупційною схемою, що була створена за останні 10 років на пострадянському просторі". На цьому фоні її суто про-європейська ініціатива побудови "Білого потоку" вже виглядає як цинічний популізм.
Єдине що залишається невідомим — чим керувалися в НАК "Нафтогаз України" і в уряді, починаючи цю війну.
