Колишнього керівника адміністрації президентів Росії Бориса Єльцина і Владіміра Путіна Олександра Волошина висунуто у раду директорів "Норильського нікеля" — одного з найважливіших підприємств Росії.
Здавалося б, не дуже важлива новина, щось із подій ділового життя. Однак це як сказати! Рада директорів "Норнікеля" формується після конфлікту двох найвпливовіших російських олігархів — Володимира Потаніна і Олега Деріпаски. Після того, як Деріпаска став власником чверті акцій компанії, виявилося, що у нього і у Потаніна різні погляди на її майбутнє. Фактично, Деріпаска хотів комбінат собі, Потанін — собі. Почалася запекла боротьба амбіцій. Однак криза змусила мільярдерів вгамуватися. Сьогодні, коли вони кожного дня втрачають шалені гроші, а держава навряд чи може їм допомогти, треба хоча б зберегти те, що є. Більше того, з’явилися чутки, що вони знайшли посередника — людину, що гарантує: один мільярдер не "кине" опонента після досягнення домовленостей. І що цей посередник може очолити раду директорів "Норильського нікеля", щоб забезпечити баланс інтересів опонуючих сторін. Називали навіть прізвище цього "третейського судді" — Олександр Волошин. Проте чутки виглядали настільки фантастично, що в них відмовлялися вірити аж до того дня, коли інформацію підтвердили — принаймні щодо участі Волошина у раді директорів "Норнікеля" як незалежного директора. А сам Волошин підтвердив свій статус "сірого кардинала" справжньої російської політики. Якби конфлікту Потаніна і Деріпаски не було, його варто було б вигадати, щоб зрозуміти, які процеси дійсно відбуваються у Росії і яку роль відіграє в них майже призабутий Олександр Волошин.
Насправді! Цю людину привів у політичне життя Росії амбітний та самозакоханий Борис Березовський, щоб забезпечити спокійну передачу влади від Бориса Єльцина можливому спадкоємцю. Вона залишилася, коли спадкоємця було знайдено, — і протягом чотирьох років була чуйним учителем молодого недосвідченого президента Владіміра Путіна. Пішла тільки тоді, коли розпочався скандал навколо Михайла Ходорковського і ЮКОСу — Волошин і тоді намагався виступати в ролі третейського судді, але кризи не було, і Ходорковський потрапив за ґрати... Осторонь від життя колишній глава адміністрації не залишився — став головою ради директорів очолюваної також екс-главою адміністрації Анатолієм Чубайсом компанії "Єдині енергетичні системи Росії". Коли компанію реформували і зліквідували, зникла і посада Волошина. Проте чи була вона йому потрібна? Олександра Стальєвича знову почали бачити у Кремлі. Його вважають одним з причетних до ухвалення рішення про вибір Дмитра Медвєдєва спадкоємцем Путіна. І — неформальним радником нового президента. Адже Медвєдєв чотири роки був заступником Волошина. І у нього, так, у нього, навчився Кремлю. То чи дивно, що саме таку людину обирають "третейським суддею" олігархи? Кращої кандидатури просто не знайти! Адже Волошин знає, що таке — інтерес.
А ви кажете — Медведчук! А ви кажете — Балога! Дітлахи, та й годі! Вибудувати державну систему так, щоб корпоративна культура м’яко переходила у культуру "общака" і при цьому вважалася сутністю функціонування державного апарата — це ж вміти треба! Щоб власники найбільших статків чітко усвідомлювали, що їхня безпека — одного від іншого — може бути гарантована тільки тоді, коли на чолі ради директорів їхнього спільного бізнесу буде колишній могутній державний чиновник — це ж особливий бізнес! Так що керівникам президентських адміністрацій, що претендують не просто на дрібні інтриги, а на створення цілої системи взаємин, варто повчитися у Олександра Волошина вмінню такі системи створювати і охороняти.
